Тростянецький районний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді - Линник О. С.,

при секретарі - Доля Н. В.,

з участю прокурора - Ткаченко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тростянець кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки АДРЕСА_2 громадянки України, заміжньої, освіта базова вища, завідуюча ДНЗ Білківської сільради "Червона шапочка", проживає АДРЕСА_1, раніше не судима,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1, ч.2 ст. 172, ч.1 ст. 366 КК України,

ОСОБА_1, перебуваючи на посаді завідуючої дошкільним навчальним закладом "Червона шапочка" Білківської сільради, являється службовою особою, тобто особою, яка за посадою виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, наділена правом здійснювати керівництво і контроль за діяльністю дошкільного закладу, користується правом накладення на працівників стягнень та застосування заохочень, прийняття на роботу та звільнення з роботи найманих працівників, видавати накази та розпорядження в межах своїх повноважень, здійснювати інші організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, як то передбачено Статутом ДНЗ "Червона шапочка".

ОСОБА_1, перебуваючи на посаді завідуючої ДНЗ, використовуючи свої службові повноваження завідуючої, у невстановлений слідством і судом день домовилась з помічником вихователя ДНЗ "Червона шапочка"ОСОБА_2 про те, щоб остання написала заяву на прийняття в ДНЗ на посаду кочегара, а отриману заробітну плату за перебування на посаді кочегара остання повинна буде віддавати ОСОБА_1 готівкою.

Отримавши згоду на вказані дії, ОСОБА_1, з корисливою метою вчинила службове підроблення, тобто видала за формою правильний документ, зміст якого не відповідає дійсності, а саме наказ №149 від 15.10.2009 р. про прийняття ОСОБА_2 на посаду сторожа-кочегара з 17.10.2009 року згідно поданої заяви на опалювальний період. У табелі робочого часу ОСОБА_2 зазначався час, коли вона фактично на посаді кочегара не працювала. Ці табелі ОСОБА_1 затверджувала, надаючи табелям форму офіційних документів, за якими ОСОБА_3 нараховувались грошові кошти, як заробітна плата. Отримані ОСОБА_4 кошти за роботу кочегара остання віддавала завідуючій ОСОБА_1 У такий спосіб ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 гроші у сумі 1351 грн., які використала на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_1 при здійсненні своїх службових повноважень, як керівник ДНЗ "Червона шапочка"грубо порушила вимоги законодавства про працю при наступних обставинах.

У відповідності до Постанови КМУ від 30.10.2009 року №1152 "Про запобігання поширенню грипу типу А/Н1N1/Каліфорнія/04/09 і гострих респіраторних захворювань серед населення" (1152-2009-п) , Наказу МОН України від 30.10.2009 року №996 (v0996290-09) "Про тимчасове призупинення навчального процесу у навчальних закладах та установах освіти" навчальний процес у ДНЗ, починаючи з 31.10.2009 року був призупинений терміном на три тижні.

У відповідності до Галузевої угоди між МОН України та ЦК профспілки працівників освіти та науки України передбачено, що оплата простою не з вини працівника проводиться у повному обсязі згідно тарифної ставки, (посадового окладу), як педагогічним працівникам, так і обслуговуючому персоналу.

У період дії вказаного карантину працівникам ДНЗ "Червона шапочка"ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, та іншім, була нарахована та виплачена заробітна плата у відповідності до вищевказаної Постанови КМУ, Наказу МОН України та Галузевої угоди.

Однак, 24 лютого 2010 року ОСОБА_1 видала наказ про звільнення з роботи за прогули без поважних причин згідно п.4 ст. 40 КЗпП України пралю ОСОБА_5, вихователя ОСОБА_7, помічника вихователя ОСОБА_9 без наявності фактів безпідставних невиходів на роботу зазначених осіб, про це вчинила запис у трудових книжках звільнених працівників і фактично відсторонила їх від роботи.

Вказаним наказом від 24 лютого 2010 року, виданим ОСОБА_1, були звільнені п’ять осіб, які є матерями та мають на утриманні дітей віком до 14 років, за прогули без поважних причин згідно п.4 ст. 40 КЗпП України: музичного керівника ОСОБА_10, яка має двох дітей ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6, вихователя ОСОБА_8, яка має одну дитину ІНФОРМАЦІЯ_7, помічника вихователя ОСОБА_6, яка має одну дитину ІНФОРМАЦІЯ_8, помічника вихователя ОСОБА_2, яка має одну дитину ІНФОРМАЦІЯ_9, вихователя ОСОБА_11, яка має одну дитину ІНФОРМАЦІЯ_10 Про звільнення вказаних осіб ОСОБА_1 зробила відповідні записи до їх трудових книжок. Однак ОСОБА_1, грубо порушуючи трудове законодавство у відношенні матерів, що мають на утриманні дітей віком до чотирнадцяти років, провела звільнення їх з роботи без згоди первинної профспілкової організації, членами якої є звільнені, без відібрання пояснень, та з порушенням строку накладення стягнення, як то передбачено ст. 43, 147-1, 148, 149 КЗпП України та без вчинення ними прогулів.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 вину визнала та пояснила суду, що вона перебувала на посаді завідуючої ДНЗ "Червона шапочка"з 12.11.2008 року, за цей час за свої кошти та кошти Білківської сільради здійснила поліпшення матеріально-побутових умов ДНЗ. У період карантину вона з працівниками ДНЗ провела нараду, на якій спільно вирішили на роботу не виходити і розчерговувати дні, а зарплату, нараховану за час карантину, використати на придбання нового котла опалення. Після повернення із учбової сесії вона дізналася, що у відділ освіти надіслано скаргу про те, що вона змушує працівників віддавати їй зарплату. Голова сільради від неї відібрав доповідну про причини невиходу на роботу під час карантину. В подальшому на підставі розпорядження голови Білківської сільської ради ОСОБА_12 вона 24 лютого 2010 року видала наказ про звільнення з роботи працівників ДНЗ, які не виходили на роботу під час карантину, про причини прогулів працівники відмовились надавати пояснення. Згоду профспілкового комітету вона не отримувала, бо він фактично не діяв.

З приводу роботи на посаді кочегара ОСОБА_2 підсудна пояснила, що до неї підходила помічник вихователя ОСОБА_3, яка працює на 0,2 ставки та повідомила про її скрутне матеріальне та сімейне становище, тоді ОСОБА_12 запропонувала їй роботу кочегара у садочку, на що ОСОБА_3 погодилася, написала заяву, на підставі чого був виданий наказ про прийняття на роботу. ОСОБА_2 пропрацювала 3 дні, а потім відмовилась виконувати обов’язки кочегара, і запропонувала, щоб цю роботу замість неї виконувала кухар ОСОБА_13 ОСОБА_12 погодилась, і з того часу ОСОБА_13 працювала кочегаром у денний час а інші кочегари працювали у ночі та у вихідні дні. Гроші, які отримувала ОСОБА_3 за роботу кочегара вона віддавала частину ОСОБА_13, а інші були використані на потреби дитсадочка – на оплату ремонт котла та опалення, придбання необхідних для того матеріалів, реставрацію подушок.

В судовому засіданні допитані потерпілі ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_5 пояснили, що ОСОБА_1 працює завідуючою дитсадка "Червона шапочка"з 2008 року, але взаємовідносини з колективом не склались, стосунки були напружені. Після оголошення карантину з 2 по 23 листопада 2009 року завідуюча ОСОБА_1 запропонувала всім поставити у табелі робочого часу відпрацьовані повністю години, а зарплату за вказані дні віддати їй. Спочатку вона мотивувала це відсутністю дітей, а потім необхідністю придбання нової електроплити чи котла опалення. Однак ніхто цього робити не погодився, оскільки знали, що за вимушений прогул повинні були нараховані кошти і вони їх повинні отримати як зарплату. Завідуюча дозволила не приходити на роботу і сама не ходила. Однак працівники виходили на роботу, виконували роботи по прибиранню дитсадка, підготовки методичних куточків, різали марлю на пов’язки, розносили марлеві пов’язки по домівках мешканців села. Табель обліку робочого часу був заповнений та була нарахована і виплачена зарплата у повному обсязі. Однак вже у грудні 2009р. ОСОБА_1 склала список працівників, де вказала, хто і скільки повинен віддати зарплати за період карантину. Вони написали колективного листа до відділу освіти з приводу дій завідуючої, після чого у садочок приїздив ОСОБА_12, голова сільради, який пропонував відкликати скаргу, а коли вони не погодились –пригрозив звільненням, вимагав написати пояснення про невихід на роботу у період карантину. Так як був конфлікт із керівництвом, потерпілі відмовились надавати пояснення сільському голові. В подальшому 24 лютого 2010 року ОСОБА_1 повідомила, що всі вони звільнені з роботи за прогули, та запропонувала забрати трудові книжки. Потерпілі не погодились та звернулись за захистом своїх прав до прокуратури Тростянецького району, а потім до Тростянецького райсуду. Потерпілі пред’явили цивільні позови до ОСОБА_1 про стягнення на їх користь моральної шкоди у розмірі по 1500 грн. кожному, мотивуючи вимоги тим, що незаконними діями ОСОБА_1 були грубо порушені їх трудові права, внаслідок чого вони були звільнені з роботи, хвилювались за свої родини, втратили душевний спокій, вимушені були звертатись до правоохоронних органів, порушився їх звичний уклад життя.

Потерпіла ОСОБА_2 крім того пояснила, що вона працювала помічником вихователя на 0,2 ставки, та завідуюча ОСОБА_1 запропонувала написати заяву про прийняття її на роботу на період опалювального сезону на посаду кочегара. Вона повідомила, що не буде працювати кочегаром, але заяву написала. Після того завідуюча її оформила кочегаром та повідомила, що за неї буде працювати ОСОБА_13, і вона повинна віддавати зарплату кочегара ОСОБА_1 Тричі отриману зарплату потерпіла ОСОБА_2 віддавала ОСОБА_1, та один раз віддала ОСОБА_13

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що він займав посаду голови Білківської сільради, ініціатива звільнення працівників ДНЗ була від нього. 25.01.2010 року підсудна доповіла йому в пояснювальній записці, що акт простою не складався під час карантину, табелі обліку робочого часу велися. Йому повідомила ОСОБА_1, що була домовленість між нею та працівниками про те, що кошти за час перебування на карантині будуть перераховані на придбання котла. Потім почався конфлікт у колективі, працівники написали скаргу на відділ освіти. З цього приводу він спілкувався із працівниками садочка, пропонував їм надати письмові пояснення, однак вони відмовились. Він склав акти про відсутність на робочому місці працівників ДНЗ і направив лист до профспілки про надання згоди на звільнення всіх працівників через прогули. Далі він 23 лютого 2010 року видав розпорядження про їх звільнення та утримання із зарплати працівників коштів за період карантину.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що перед карантином ОСОБА_1 запропонувала їй роботу кочегара і пояснила, що оформлена буде ОСОБА_3 по наказу, так як ОСОБА_13 має ставку кухаря. Свідок погодилась і почала виконувати роботу кочегара із 10-00 год. до 16-00 год. ОСОБА_1 повідомила, що зарплату за роботу їй буде віддавати ОСОБА_3, а вона ділитиметься із іншими кочегарами. У листопаді 2009 р. ОСОБА_3 віддала 1114 грн., але ОСОБА_1 їх забрала, та віддала свідку 499 грн., у грудні 2009 р. ОСОБА_3 віддала свідку 265 грн.

Свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що під час карантину він виконував роботи у садочку по проханню ОСОБА_1, а саме ремонтував опалення, за що завідуюча йому віддала 150 грн.

Свідок ОСОБА_2 показав, що він являвся депутатом сільської ради та був запрошений завідуючою ДНЗ ОСОБА_1 для підписання актів невиходу працівників на роботу під час карантину. Він проконсультувався із сільським головою з цього приводу, який запевнив його, що вказані акти потрібні для економії бюджетних коштів, які підуть на придбання котла. Тому свідок підписав акти, хоча присутність на робочому місці працівників дитсадочку у період карантину не перевіряв. У грудні 2009 року він ремонтував котел опалення, за що ОСОБА_1 йому заплатила 450 грн.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що через неї ОСОБА_2 передавала ОСОБА_1 гроші у сумі 510 грн. Пізніше вона дізналась, що вказані гроші були за роботу кочегарів у опалювальний період, однак її чоловікові, який працював у садочку кочегаром завідуюча за понаднормову роботу не платила.

ОСОБА_18, допитаний у судовому засіданні як свідок повідомив, що він працював в ДНЗ "Червона шапочка"сторожем-кочегаром із червня 2009 р. по лютий 2010р., у опалювальний період працював із 18 год. вечора до 06 години ранку через день. Вдень кочегарила ОСОБА_13 У період карантину він сторожував по вихідних та уночі. Чи виходили на роботу у період карантину працівники дитсадочка він не знає, бо заступав на зміну ввечері, однак було видно, що в садочку були доглянуті квіти, живий куточок із тваринами. Своїм підписом акти про прогули він не засвідчував.

ОСОБА_14, свідок, у судовому засіданні показав, що із 16.08.09 р. по 10.11.09 р. він разом із ОСОБА_18 працював кочегаром на період опалювального сезону у ДНЗ "Червона шапочка". Завідуюча ДНЗ їм запропонувала вдвох працювати кочегарами, а третього не приймати, і зарплату за третього кочегара ділити пополам. Вони погодились на вказану пропозицію, крім своєї роботи виконували ще інші роботи в ДНЗ, однак ОСОБА_1 не заплатила їм за понаднормові роботи.

Свідок ОСОБА_19, начальник відділу освіти Тростянецької РДА, в судовому засіданні показала, що до відділу надходила колективна скарга від працівників ДНЗ "Червона шапочка"на завідуючу ОСОБА_1 Була створена комісія з приводу розгляду скарги, яка встановила, що дійсно завідуючою ДНЗ ОСОБА_1 порушено трудове законодавство, а саме безпідставно звільнені з роботи за прогули працівники дитсадочку, порушено інструкцію з ведення трудових книжок, інші порушення, за результатами винесено догану ОСОБА_1, крім того, за вимогою прокурора підсудна була відсторонена від виконання своїх обов’язків на час проведення слідства та суду.

ОСОБА_20 в судовому засіданні показала, що вона очолює профспілкову організацію працівників освіти району, та відповідно до вимог трудового законодавства звільненню працівників з роботи за прогули повинно передувати звернення роботодавця про дачу згоди на таке звільнення. Однак ОСОБА_1, в порушення вказаних вимог згоду на звільнення працівників від первинної профспілкової організації дитсадочку та від районної організації не отримала.

Крім того, вина підсудної у скоєнні злочинів підтверджується іншими доказами.

Відповідно до наказу № 222к від 11.09.2008 р. ОСОБА_1 прийнята на посаду завідуючої Микитівського ДНЗ "Червона шапочка"Білківської сільради з 12.09.2008 р. (а.с.106 т.1).

За Статутом ДНЗ "Червона шапочка"передбачено, що безпосереднє керівництво роботою закладу здійснює його завідуючий, який зокрема, приймає на роботу та звільняє з роботи працівників, видає у межах своєї компетенції накази та розпорядження, контролює їх виконання (а.с.96-100 т.1).

Так, відповідно до наказу №149 від 15.10.2009 року, підписаним ОСОБА_1, на посаду кочегара ДНЗ "Червона шапочка"з 17.10.2009 року прийнята на опалювальний період ОСОБА_2 та заявою останньої (а.с.32,136-137 т.1).

У табелях обліку робочого часу за листопад і грудень 2009 року значиться ОСОБА_20 на посаді кочегара, яка відпрацювала у листопаді –30 днів/240 годин, у грудні із 01.12 по 15.12 –15 днів/120 годин (а.с.34,35 т.1).

Згідно відомостей про нарахування зарплати вбачається, що ОСОБА_2 було нараховано та виплачено зарплату за роботу кочегара (а.с.112,113,114,116-118,120-121 т.1).

З приводу порушення трудових прав працівники ДНЗ "Червона шапочка"зверталися зі скаргою 22.01.2010 р. та 24.02.2010 р. в прокуратуру (а.с. 123-133 т.1).

Своїм розпорядженням сільський голова Білківської сільради ОСОБА_12 від 23.02.2010 року зобов’язав ОСОБА_12 звільнити з роботи працівників ДНЗ "Червона шапочка"(а.с.141 т.1).

Наказом по ДНЗ "Червона шапочка" від 24.02.2010 року "Про звільнення" ОСОБА_1 звільнила з роботи ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_5 за п.4 ст. 40 КЗпП України (а.с.142 т.1).

Копіями свідоцтв про народження дітей встановлено, що потерпілі мають неповнолітніх дітей, віком до 14 років, а саме: ОСОБА_10 двох дітей ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.152,153 т.1), ОСОБА_8 одну дитину ІНФОРМАЦІЯ_7 р.н.(а.с.188 т.1), ОСОБА_6 одну дитину ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.171 т.1), ОСОБА_2 одну дитину ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.179 т.1), ОСОБА_11 одну дитину ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.162 т.1).

Таким чином, вина підсудної ОСОБА_1 знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і її дії суд кваліфікує за ч.1 ст. 366 КК України, так як вона своїми умисними діями скоїла службове підроблення - внесення до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей, а також за ч.1 ст. 172 КК України так як вона скоїла грубі порушення законодавства про працю, а також за ч.2 ст. 172 КК України, так як вона скоїла грубі порушення законодавства про працю при звільненні працівників з роботи, вчинені щодо матерів, які мають дітей віком до чотирнадцяти років.

Вирішуючи питання про призначення покарання підсудній суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винної та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_1 раніше не судима, вину визнала повністю, навчається у вищому навчальному закладі, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, за місцем роботи характеризується посередньо.

До обставин, що обтяжують покарання суд відносить скоєння злочину щодо осіб, які перебувають у службовій залежності від винної.

До обставин, що пом’якшують покарання підсудній, суд відносить позитивну характеристику за місцем проживання та навчання.

Враховуючи обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання, ставлення підсудної до скоєного нею злочинного діяння, думку потерпілих, суд вважає, що за грубе порушення законодавства про працю необхідно призначити покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані із організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями і таке покарання буде необхідне і достатнє для виправлення ОСОБА_1 та попередження скоєння злочинів.

Цивільні позови, заявлені потерпілими ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_5 підсудна не визнала посилаючись на те, що потерпілі вже отримали відшкодування шкоди у порядку цивільного судочинства. Судом встановлено, що потерпілими були пред’явлені цивільні позови в порядку цивільного судочинства до Білківської сільської ради, ДНЗ "Червона шапочка"про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди. Потерпілі мотивували свої вимоги про стягнення моральної шкоди також і тим, що були незаконно звільнені з роботи, через що зазнали моральних страждань. Їх позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди були задоволені частково, були прийняті рішення судом про стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_5 у розмірі по 300 грн. кожному, на користь ОСОБА_2 –у розмірі 200 грн. (а.с.155-183).

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків. Так як судом встановлено, що ОСОБА_1 скоїла злочин, являючись службовою особою та під час перебування на керівній посаді, то відповідати за шкоду, заподіяну працівникам ДНЗ має юридична особа, із якою у трудових відносинах перебувала підсудна. З огляду на вказане у задоволенні цивільних позовів ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.

Запобіжний захід підсудній до вступу вироку в законну силу необхідно залишити попередній –підписку про невиїзд.

Судових витрат по справі немає, речові докази відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ОСОБА_1 визнати винною у скоєнні злочинів, передбачених ч.1, ч.2 ст. 172, ч.1 ст. 366 КК України та по цьому закону призначити їй покарання :

- за ч.1 ст. 172 КК України у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані із організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на два роки,

- за ч.2 ст. 172 КК України у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані із організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на два роки десять місяців,

- за ч.1 ст. 366 КК України у виді штрафу у розмірі 850 грн.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані із організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на три роки та штрафу у розмірі 850 грн.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню –підписку про невиїзд.

У задоволенні цивільних позовів ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Тростянецький районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.