СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

 від 25.01.2000

                             (Витяг)

     Оскільки легкі тілесні ушкодження були заподіяні потерпілій з
необережності, вирок  щодо особи,  засудженої за ч.  2 ст.  106 КК
( 2001-05 ) (2001-05)
        ,  скасовано,  а справу закрито за  відсутністю  складу
злочину

     Вироком Корольовського  районного  суду   м.   Житомира   від
16 червня 1999 р.  Г.  засуджено за ч. 2 ст. 106 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
         до
громадської  догани  і на відшкодування заподіяних збитків з нього
стягнуто на користь С.  297 грн.  Цим же вироком засуджено за  ст.
126 КК і С.

     Ухвалою судової колегії в кримінальних справах  Житомирського
обласного суду від 6 липня 1999 р. вирок залишено без зміни.

     Як визнав суд,  Г.  18 вересня 1998  р.  близько  5-ї  години
30 хвилин під час сварки на ринку із С., яка його образила, схопив
її за одяг та штовхнув на асфальтований майданчик,  внаслідок чого
вона впала,  одержавши легкі тілесні ушкодження без короткочасного
розладу здоров'я.

     Заступник Голови  Верховного  Суду України порушив у протесті
питання про скасування судових рішень щодо Г. і закриття справи на
підставі п.  2  ст.  6  КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
         за відсутністю в його діях
складу злочину.

     Розглянувши справу  і  доводи  протесту,  судова  колегія   в
кримінальних  справах  Верховного  Суду  України  визнала  протест
обгрунтованим.  При  цьому  в  ухвалі  зазначено,  що  суд   вірно
встановив   фактичні   обставини  справи,  проте  дав  неправильну
юридичну оцінку  діям  Г.,  кваліфікувавши їх за ч.  2 ст.  106 КК
( 2001-05 ) (2001-05)
        .

     Із матеріалів справи вбачається (це,  по суті, визнав і суд),
що між Г.  та С.  виникла  сварка  за  місце  на  ринку,  де  вони
торгували, під  час  якої  С.  образила  Г.,  а  він  штовхнув її,
внаслідок чого  вона  впала,  одержавши  садна  і  крововиливи  на
передпліччі лівої руки та стегні лівої ноги.

     У судовому засіданні Г.  заперечував свою вину і стверджував,
що вранці 18 вересня 1998 р.  С. почала сваритись із ним з приводу
місця на ринку  й  ображати  його  брутальною  лайкою,  при  цьому
зачепилась за свій візок і впала.

     Свідки ж Г.О.  і Л.  показали,  що під час сварки Г. штовхнув
С., від чого вона впала на землю.

     За твердженням С., вона впала тому, що її штовхнув Г.

     Згідно з  висновком судово-медичного обстеження,  одержані С.
тілесні ушкодження належать до легких без  короткочасного  розладу
здоров'я.

     Наведене свідчить про те,  що фактично Г.  заподіяв С.  легкі
тілесні ушкодження з необережності.

     Оскільки кримінальна відповідальність за  ч.  2  ст.  106  КК
( 2001-05  ) (2001-05)
          настає  лише  за  умисне  заподіяння легких тілесних
ушкоджень  без  короткочасного  розладу  здоров'я,  а   у   справі
встановлено, що Г. заподіяв С. такі ушкодження з необережності, за
що кримінальну відповідальність не  передбачено,  то  постановлені
щодо  нього  судові  рішення  підлягають  скасуванню  із закриттям
справи.

     Враховуючи наведене,  судова колегія в  кримінальних  справах
Верховного Суду України протест задовольнила, вирок Корольовського
районного  суду  м.  Житомира  та   ухвалу   судової   колегії   в
кримінальних   справах   Житомирського   обласного  суду  щодо  Г.
скасувала і  на  підставі п.  2 ст.  6 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
         кримінальну
справу щодо нього  закрила  за  відсутністю  в  його  діях  складу
злочину, передбаченого ч. 2 ст. 106 КК ( 2001-05 ) (2001-05)
        .

 Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 2(18), 2000 р.