Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - ВВДФСС НВВПЗ) України у

м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області про стягнення заборгованості за касаційною скаргою ВВДФСС НВВПЗ України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року

У квітні 2014 року УПФ України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у Дніпропетровському окружному адміністративному суді пред'явило позов до ВВДФСС НВВПЗ України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області про стягнення заборгованості.

Просило стягнути з ВВДФСС від НВВПЗ України в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області на користь УПФ України в Заводському районі

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області витрати, пов'язані з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_4 за період січень-березень 2014 року на загальну суму 450 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, залишеною без зміни ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з ВВДФСС НВВПЗ України в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області на користь УПФ України в Заводському районі

Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ВВДФСС НВВПЗ України в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області подало касаційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його рішення скасувати.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що каліцтво ОСОБА_4 сталося 28 липня 2007 року в м. Москві, про що свідчить акт про нещасні випадки на виробництві форми Н-1, який знаходяться в матеріалах справи.

УПФ України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області надавало на адресу відповідача списки осіб, яким виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в яких серед пенсіонерів значився ОСОБА_4, якому виплачена пенсія по інвалідності за січень, лютий та березень 2014 року у розмірі 450 грн. та направлені відповідачу відповідні акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за січень-березень 2014 року.

Однак відповідачем не включено до актів щомісячної звірки вказані витрати, понесені Пенсійним фондом України.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Така правова позиція судів є правильною з огляду на таке.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 4 статті 25 вказаних Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV (1105-14) ), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 вказаного Закону, відповідно до пункту 5 якої, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, витрати, понесені органами Пенсійного фонду у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 21-1087во06, від 12 червня 2012 року № 21-165а12 та 21 травня 2013 року № 21-129а13.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним вказати й на таке.

Постановою правління Пенсійного фонду та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 04 березня 2003 року № 5-4/4 (z0376-03) затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Порядок № 5-4/4).

Цей Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер із цих причин, що призначені особам, застрахованим згідно із Законом № 1105-ХІV (1105-14) (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застрахованим, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків.

Колегія суддів вважає помилковою позицію відповідача, що питання про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, вирішується лише на централізованому рівні, оскільки вона не відповідає нормам чинного законодавства та висновкам, вказаним Верховним Судом України з цього питання у постанові від 20 березня 2007 року у справах № 21-1087во06 та № 21-897во06), відповідно до яких Порядок № 5-4/4 (z0376-03) не врегульовує виниклих спірних відносин між Фондами.

У випадку відсутності згоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на включення витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності, до актів звірки розрахунків, вимоги про відшкодування таких сум вирішуються в судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

За таких обставин суд першої інстанції правильно задовольнив позов, а суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив його рішення без зміни.

Оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судами неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконних та необґрунтованих судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області про стягнення заборгованості - без зміни.