Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року

У червні 2014 року ОСОБА_4 у Ленінському районному суді м. Миколаєва пред'явила позов до УПФ України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними.

Просила стягнути з УПФ України в Ленінському районі м. Миколаєва незаконно утриману з неї суму пенсії в розмірі 5547,99 грн. та моральну шкоду в розмірі 25000 грн., стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 26430,69 грн. та зобов'язати його поновити подальшу виплату пенсії в розмірі 1 616,67 грн.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Скасовано рішення УПФ України в Ленінському районі м. Миколаєва від 06 вересня 2013 року № 3.

Зобов'язано припинити утримання коштів в розмірі 20-ти відсотків від суми пенсії позивача, визначеного рішенням від 06 вересня 2013 року № 3.

Відновити позивачу виплату пенсії за віком з 15 березня 2010 року.

Повернути позивачу кошти, незаконно утримані з її пенсії на підставі рішення 06 вересня 2013 року № 3 за період з вересня 2013 року по лютий 2015 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року апеляційну скаргу УПФ України в Ленінському районі м. Миколаєва задоволено.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2015 року скасовано та прийнято по справі нову постанову, якою в задоволені позову ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду ОСОБА_4 подала касаційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 перебувала на обліку в УПФ України в Ленінському районі м. Миколаєва та їй виплачувалася пенсія по інвалідності як інвалідові 2-ої групи.

На підставі заяви ОСОБА_4 від 26 квітня 2005 року її переведено на пенсію за віком. При цьому перехід здійснено за документами, наявними у пенсійній справі.

15 березня 2010 року позивачем до пенсійного органу подано заяву щодо її переводу з пенсії за віком на пенсію по інвалідності та до вказаної заяви додано довідку Миколаївського обласного онкологічного диспансеру від 03 лютого 2010 року про заробітну плату за період роботи з 01 січня 1982 року по 31 грудня 1986 року та довідку від 21 грудня 2007 року № 98 щодо роботи за сумісництвом на ТОВ "АТП № 2 Грузавтосервіс" за період з 05 січня 1982 року по 20 грудня 1986 року.

Згідно наданих документів позивачу перераховано пенсію та переведено на пенсію по інвалідності, внаслідок чого пенсія позивача збільшилася.

У 2013 році пенсійним органом виявлено, що довідка від ТОВ "АТП № 2 Грузавтосервіс" є фіктивною.

Внаслідок чого сталася переплата пенсії ОСОБА_4 на суму 26 430,69 грн.

Рішенням відповідача від 06 вересня 2013 року № 3 вирішено, що переплата на суму 26430,69 грн. є підставою для щомісячного утримання з пенсії ОСОБА_4 у розмірі 20 відсотків від одержуваної пенсії.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Судом першої інстанції зроблено висновок, що доказів про вчинення саме ОСОБА_4 зловживань (недобросовісності), що призвели до безпідставної виплати сум пенсії, відповідачем не надано, а тому частково задовольнив позовні вимоги.

Скасовуючи таке рішення та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що саме позивачем (або уповноваженою ним особою) подано відповідну заяву до пенсійного органу, разом із фіктивною довідкою, що призвело до переплати пенсії внаслідок зловживання з боку пенсіонера, а тому пенсійним органом правомірно прийнято рішення про утримання щомісячних сум пенсії у розмірі 20 відсотків.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_4 не працювала на підприємстві ТОВ "АТП № 2 Грузавтосервіс".

Також вона заперечувала свою причетність до подання пенсійному органу будь-яких заяв про перерахунок пенсії та довідки від 21 грудня 2007 року № 98 щодо роботи за сумісництвом на ТОВ "АТП № 2 Грузавтосервіс" за період з 05 січня 1982 року по 20 грудня 1986 року, посилаючись на те, що у відповідний період вона перебувала у Російській Федерації, де працювала.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ухвалою апеляційного суду від 21 квітня 2015 року ОСОБА_4 було зобов'язано надати будь-які докази на підтвердження того, що станом на 15 березня 2010 року вона перебувала поза межами України або щодо перебування у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями на території Російської Федерації.

Проте будь-яких доказів щодо вказаних обставин нею не надано. При цьому вона не вказала на поважність причин, за яких вона не могла надати такі документи.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність особистого інтересу ОСОБА_4 у призначенні пенсії у підвищеному розмірі та про правомірність рішення відповідача щодо щомісячного утримання з пенсії позивачки у розмірі 20 відсотків від одержуваної пенсії.

Рішення суду є законним і обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судом неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними - без зміни.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.