Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Черпака Ю.К.

секретар Музичка Н.В.

за участю ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України про скасування постанови, -

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Державної виконавчої служби України про скасування постанови.

Просила суд скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 23 січня 2015 року ВП № 24034520, винесеної державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попів Р.В. за виконавчим листом № 1 від 6 січня 2011 року, виданим Рівненським окружним адміністративним судом на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 201 року у адміністративній справі № 2-а-3590/2008 про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника ДПІ у Володимирецькому районі Рівненської області.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 2 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Попів Р.І. про закінчення виконавчого провадження від 23 січня 2015 року.

Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення першої інстанції, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2010 року ОСОБА_2 було поновлено на посаді начальника Державної податкової інспекції у Володимирецькому районі з 02 квітня 2007 року. В січні 2011 року Рівненським окружним адміністративним судом був виданий виконавчий лист від 06 січня 2011 року № 1 по адміністративній справі №2-а-3590. У виконавчому листі від 06 січня 2013 року № 1 боржником виконавчого провадження зазначено Державну податкову адміністрацію України. На виконання виконавчого листа, 28 січня 2011 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження. В грудні 2013 року державна виконавча служба звернулась до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі № 2а-3590/08 заяву державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження задоволено та сторону виконавчого провадження Державну податкову адміністрацію України замінено на її правонаступника Міністерство доходів і зборів України.

За наслідками заміни сторони виконавчого провадження, 24 січня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження та копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження, що не заперечувалось позивачем. Наказом від 26 грудня 2014 року № 2295-о "Про поновлення ОСОБА_2.", на виконання постанов Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року та Вищого адміністративного суду від 21 грудня 2010 року, ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі № 2а-3590/08 Головою комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів України прийнятий наказ про поновлення з 02 квітня 2007 року позивача на посаді начальника ДПІ у Володимирецькому районі Рівненської області. Голові комісії з реорганізації Головного управління Міндоходів у Рівненській області Клячуку А.А. наказано визначити ОСОБА_2 робоче місце та забезпечити необхідними для роботи засобами. Уповноважено Голову комісії з реорганізації Головного управління Міндоходів у Рівненські області Клячука А.А. здійснити стосовно ОСОБА_2 дії з виконання вимог КЗпП України (322-08) , в тому числі щодо пропонування посад, які відносяться до номенклатури посад Міністра доходів і зборів. Підписав наказ Голова комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів Білоус І.О. В січні 2015 року Державна фіскальна служба України надіслала на адресу Державної виконавчої служби України копію наказу від 26 грудня 2014 року № 2295-о "Про поновлення ОСОБА_2." (лист від 15 січня 2015 року № 637/5/99-99-04-01-02-16. Лист підписаний Директором Департаменту персоналу Пригаровським В.М.). Постановою від 23 січня 2015 року ВП № 24034520 відповідачем закінчено виконавче провадження по виконавчому листу від 06 січня 2011 року №1. В описовій та мотивувальній частині постанови зазначено, що на адресу виконавчої служби надійшла належним чином завірена копія наказу Міністерства доходів і зборів України від 26 грудня 2014 року № 2295-о та лист Державної фіскальної служби від 15 січня 2015 року № 637/5/99-99-04-01-02-16 відповідно до яких ОСОБА_2 поновлено на посаді начальника ДПІ у Володимирецькому районі Рівненської області з 02 квітня 2007 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою про закінчення виконавчого провадження, позивач оскаржила її до суду.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що наказом Міністерства доходів і зборів України від 26 грудня 2014 року № 2295-о ОСОБА_2 поновлено на посаді ДПІ у Володимирецькому районі Рівненської області з 02 квітня 2007 року. Державній виконавчий службі листом Державної фіскальної служби України від 15 січня 2015 року № 637/5/99-99-04-01-02-16 було надіслано належним чином завірену копію відповідного наказу з повідомленням про повне виконання виконавчого листа по адміністративній справі 2а-3590/08, а тому у відповідача були всі обґрунтовані підстави для закінчення виконавчого провадження.

Задовольняючи позов суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не перевіривши фактичне виконання судового рішення і поновлення ОСОБА_2 на посаді, передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження лише на підставі листа Державної фіскальної служби України та копії наказу про поновлення ОСОБА_2 на посаді.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком виходячи із наступного.

Порядок та умови здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (606-14) .

Відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

За приписами частини 5 статті 8 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, власне ім'я чи по батькові (для фізичної особи), державний виконавець за наявності підтверджуючих документів своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, змінює назву сторони виконавчого провадження. Отже, законодавством чітко передбачені підстави заміни сторони виконавчого провадження та порядок здійснення такої заміни. Відповідач в дотримання вимог закону звернувся до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження та на підставі ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року замінено сторону виконавчого провадження в адміністративній справі 2а-3590/08, а саме замість Державної податкової адміністрації України боржником стало Міністерство доходів і зборів.

Згідно з пунктом восьмим частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Відповідно до частини третьої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Судами встановлено, що наказом Міністерства доходів і зборів України від 26 грудня 2014 року № 2295-о ОСОБА_2 поновлено на посаді ДПІ у Володимирецькому районі Рівненської області з 02 квітня 2007 року та надіслано належним чином завірену копію відповідного наказу з повідомленням про повне виконання судового рішення на підставі виконавчого листа у адміністративній справі 2а-3590/08.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову, оскільки наказ про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника ДПІ у Володимирецькому районі Рівненської області був виданий на підставі рішень судів, що набрали законної сили, а тому згідно частини 2 статті 14 КАС України є обов'язковими до виконання на всій території України, а відтак відсутні підстави для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним виконанням судового рішення.

Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано рішення першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення апеляційної інстанції, а рішення першої інстанції залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 226, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року скасувати, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 2 березня 2015 року залишити в силі.

ухвала оскарженню не підлягає.