У липні 2015 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд соціального захисту інвалідів) звернулось до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Новокаховський річковий порт" (далі - ПАТ "Новокаховський річковий порт"), в якому просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені, що разом складає 36159,54 гривень.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що за результатами проведеної позапланової перевірки встановлено невідповідність показників звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік, що був поданий Фонду соціального захисту інвалідів, внаслідок чого ПАТ "Новокаховський річковий порт" порушено вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) .

Позивач вказує, що у зв'язку з невиконанням встановленого нормативу ПАТ "Новокаховський річковий порт" необхідно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 25411,11 грн., а також розмір пені у сумі 10748,43 грн. за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Позивач вважає, що сформована вимога стосовно сплати санкцій є виправданою у правовому сенсі, а розмір заборгованості підтверджується відповідним розрахунком.

У зв'язку з ухиленням від сплати суми заборгованості за порушення вимог чинного законодавства позивач звернувсь до суду з вимогою про стягнення з ПАТ "Новокаховський річковий порт" коштів в загальній сумі 36159,54 грн. на користь Фонду соціального захисту інвалідів.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ "Новокаховський річковий порт" на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 25411,11 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 10748,43 гривень.

У своїй касаційній скарзі представник ПАТ "Новокаховський річковий порт", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, який був наданий відповідачем до Фонду соціального захисту інвалідів середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ПАТ "Новокаховський річковий порт" становить 28 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - одна особа.

Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 20 травня 2015 року за клопотанням слідчого СВ Новокаховського МВ УМВС України в Херсонській області призначено та доручено Фонду соціального захисту інвалідів проведення позапланової перевірки з питань дотримання керівництвом ПАТ "Новокаховський річковий порт" вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 (875-12) року.

За результатами проведеної позапланової перевірки встановлено, що на посаді підсобного робітника, починаючи з 01 квітня 2005 року працював інвалід ІІІ групи ОСОБА_2, який 15 лютого 2013 року звільнений за власним бажанням.

Звіт про наявність вищевказаної вакантної посади відповідачем надавались станом на 23 квітня 2013 року та станом на 07 травня 2013 року, внаслідок чого Новокаховським міським центром зайнятості направлено на підприємство безробітну ОСОБА_3, інваліда ІІІ групи, яку 14 травня 2013 року призначено на посаду підсобного робітника, однак 23 травня 2013 року звільнено із займаної посади.

Звіти про наявність вакансії підсобного працівника, на яку бажано працевлаштувати особу, що має у відповідності до чинного законодавства встановлену інвалідність направлялись до Новокаховського міського центру зайнятості станом на 24 травня 2013 року, 05 червня 2013 року, 05 липня 2013 року, 05 серпня 2013 року, 02 вересня 2013 року.

Так, 23 вересня 2013 року був прийнятий на вищевказану вакантну посаду інвалід ІІІ групи ОСОБА_4, який в подальшому переведений на посаду техніка-технолога та працює на підприємстві по теперішній час.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неналежно проінформовано центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів та не вжито всіх необхідних заходів задля працевлаштування штатних працівників, яким встановлено інвалідність.

Зазначена позиція була підтримана і Одеським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 129 від 14 квітня 2011 року (z0528-11) , Фонд соціального захисту інвалідів є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.

Приписами пункту 5 вищевказаного Положення сформовано основні завдання Фонду соціального захисту інвалідів, які, насамперед, полягають в:

- організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків; збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів;

- обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені і використання шляхом надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів, забезпечення функціонування всеукраїнських, державних, міжрегіональних центрів професійної реабілітації інвалідів і державних центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, фінансування заходів, спрямованих на фізкультурно-спортивну реабілітацію інвалідів, фінансування витрат на професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку інвалідів та інші заходи, визначені законом;

- обліку заборгованості зі сплати сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів, фізичним особам, які використовують найману працю;

- веденні претензійно-позовної роботи у судах різних інстанцій та інші. Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) визначено основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають

можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями та інтересами.

В силу частини третьої статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до статті 20 вищезазначеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, в якому вказано, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства становить 28 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - одна особа.

Однак, провівши позапланову документальну перевірку на виконання ухвали Новокаховського міського суду Херсонської області від 20 травня 2015 року, Фондом соціального захисту інвалідів встановлено невідповідність вищенаведених даних фактичним обставинам.

Так, у 2013 році на посаді підсобного робітника працювали:

- у період з 01 квітня 2005 року по 15 лютого 2013 року ОСОБА_2, якому встановлена інвалідність ІІІ групи безстроково у відповідності до довідки МСЕК № 045552 (в 2013 році відпрацював - 1,5 місяці);

- у період з 14 травня 2013 року по 23 травня 2013 року ОСОБА_3, якій встановлена інвалідність ІІІ групи з 02 листопада 2012 року по 01 грудня 2013 року згідно з довідкою МСЕК № 070396 (відпрацювала - 10 днів);

- з 23 вересня 2013 року ОСОБА_4 інвалід ІІІ групи, який 24 вересня 2013 року переведений на посаду техніка-технолога та працює по теперішній час (в 2013 році відпрацював - 3 місяці).

Отже, загалом особою, якій встановлено інвалідність відпрацьовано у 2013 році - 5 місяців.

Розрахунком середньооблікової кількості штатних працівників, яким встановлена інвалідність за 2013 рік підтверджується, що коефіцієнт виконання підприємством нормативу працевлаштування одного інваліда складає 0,4 з необхідних 0,5, тобто мінімальних 6 місяців.

За приписами частин першої та другої статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У відповідності до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок звільнення за власним бажанням ОСОБА_5 згідно з наказом № 31 від 15 лютого 2013 року підприємством протягом 2013 року подавалась до Новокаховського міського центру зайнятості інформація стосовно наявності вакансії підсобного робітника, що підтверджується відповідними звітами за формою № 3-ПН станом на 23 квітня 2013 року, на 07 травня 2013 року, 24 травня 2013 року, 05 червня 2013 року, 05 липня 2013 року, 05 серпня 2013 року, 02 вересня 2013 року.

Новокаховським міським центром зайнятості направлено на підприємство безробітного ОСОБА_4, інваліда ІІІ групи, який 23 вересня 2013 року призначений на вакантну посаду та в подальшому переведений на посаду техніка-технолога і працює на підприємстві по теперішній час.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зауважує, що нормами чинного законодавства на підприємство покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх працевлаштування.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що ПАТ "Новокаховський річковий порт" вчинено необхідні заходи, спрямовані на працевлаштування особи, якій встановлено інвалідність, що підтверджується забезпеченням робочого місця, а саме посади підсобного робітника, на якій у період з 01 квітня 2005 року по 15 лютого 2013 року працював ОСОБА_2.

Разом з цим, слід зазначити, що Новокаховським міським центром зайнятості також вчинялись всі необхідні дії щодо направлення до підприємства інвалідів, які були в подальшому працевлаштовані відповідачем, однак коефіцієнт відпрацьованого часу інвалідом у 2013 року загалом складає 0,4, а саме 5 місяців, з мінімальних 6-ти.

З матеріалів справи вбачається, що підприємством фактично не було подано у відповідності до Закону України "Про зайнятість населення" № 803-ХІІ (803-12) інформацію про наявність вакансій, складеної за формою № 3-ПН, в якій би повідомлялось про вільне робоче місце для працевлаштування інваліда, лише за один місяць, а саме у березні 2013 року.

Так, частиною четвертою статті 20 вищенаведеного Закону підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Однак, 01 січня 2013 року Закон України "Про зайнятість населення" № 803-ХІІ (803-12) втратив чинність у зв'язку з набранням чинності нового Закону України "Про зайнятість населення" № 5067-VI від 05 липня 2012 року (5067-17) , яким врегульовано інакший порядок участі роботодавців у забезпеченні зайнятості населення, зокрема, у сприянні працевлаштуванню інвалідів.

Проте, судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки обставинам справи з урахуванням нового закону, насамперед, черговості та строків подачі звітів за формою № 3-ПН.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій передчасно прийшли до висновку про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 159, 195 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального права, які призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

За встановленим частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України правилом, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки для вирішення цього спору необхідно встановлювати нові обставини, чого відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може робити суд касаційної інстанції, справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.