Справа № 11-516/10 

Головуючий в 1 інстанції Шумський А.А.

ч. 2 ст. 286 КК України 

Доповідач в апеляційній інстанції Лозовський А.О.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді – Лозовського А.О.

суддів – Матвієнко Н.В., Міліщука С.Л.,

з участю прокурора – Смолюка Б.С.,

засудженого – ОСОБА_2,

захисника – ОСОБА_3,

представника цивільного відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Іваничівського району на вирок Іваничівського районного суду від 28 липня 2010 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з вищою освітою, підприємця, одруженого, на утриманні троє малолітніх дітей, несудимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 (п’ять) роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого від відбування покарання за умови, що він протягом двохрічного іспитового строку не скоїть нового злочину і виконає покладені на нього зобов’язання, передбачені ст. 76 КК України:

- не виїжджати за межі України без дозволу органу КВС;

- повідомляти органи КВС про зміну місця проживання та праці.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишено засудженому попередню - підписку про невиїзд.

Цивільний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 10832 грн. 51 коп. у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, понесеної при похованні померлого та 20 тис. грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто із АТ СГ "ТАС" на користь ОСОБА_5 22148,73 грн. матеріальних збитків та 2550 грн. витрат відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто із ОСОБА_2 судові витрати в дохід держави в розмірі 600 грн. 96 коп.

Стягнуто із засудженого за отриману правову допомогу в користь потерпілої ОСОБА_5 2220 грн.

Вироком вирішено долю речових доказів,-

Цим вироком ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 28 червня 2009 року біля 00 год. 45 хв. ОСОБА_2 керуючи автомобілем "ЗАЗ - Славута" д.н. НОМЕР_1 по автодорозі сполученням с. Бужанка - с. Бортнів, поблизу с. Бужанка Іваничівського району при здійсненні маневру обгону мотоцикла марки "МТ", який рухався в попутному напрямку допустив неуважність, не зреагував на зміну дорожньої обстановки, належно не переконався, що смуга зустрічного руху на яку він буде виїжджати вільна від транспортних засобів та допустив зіткнення зі скутером марки "Дельта" під керуванням ОСОБА_7 В результаті зіткнення водій скутера "Дельта" отримав тілесні ушкодження у вигляді множинних, поєднаних травм тіла: травм голови, травми грудної клітки та живота, травми кінцівок від яких помер.

При цьому, ОСОБА_2 керуючи автомобілем "ЗАЗ – Славута" порушив пункти 1.5, 2.3б, 12.2, 12.3, 14.2 "Правил дорожнього руху (1306-2001-п) " :

Порушення вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху (1306-2001-п) знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали.

В апеляції прокурор, який брав участь в суді першої інстанції, не оспорюючи доведеність винуватості ОСОБА_2 та кваліфікації ним вчиненого, зазначає, що призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, а саме, суд безпідставно до пом’якшуючих покарання обставин відніс щире каяття та сприяння розкриттю злочину. Прохає скасувати вирок. У доповненні до апеляції зазначається про недостатнє обґрунтування часткового задоволення позовних вимог, у зв’язку з чим ставиться питання про скасування вироку із направленням справи на новий судовий розгляд.

В запереченні на апеляцію адвокат ОСОБА_3 та засуджений ОСОБА_2 просять апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, міркування прокурора, який підтримав апеляцію помічника прокурора Іваничівського району, представника цивільного позивача, засудженого та захисника, які прохали апеляцію залишити без задоволення, а вирок суду без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтуються на сукупності зібраних у справі і перевірних судом доказів, вони є правильними і в апеляції не заперечуються.

Кваліфікація дій засудженого за ч.2 ст. 286 КК України відповідає встановленим обставинам і є правильною.

Твердження прокурора в апеляції про те, що призначене покарання засудженому із звільненням від відбування покарання з випробуванням не відповідає ступеню тяжкості злочинів вчинених засудженим та його особі через м’якість, є безпідставними.

Ухвалюючи рішення про призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд першої інстанції належним чином мотивував, які саме дані про особу винного та інші обставини справи, дають підстави для висновку про можливість виправлення останнього.

Як видно з матеріалів справи, засуджений вчинив тяжкий злочин з необережності, однак він позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, є молодим за віком, на його утриманні перебувають троє неповнолітніх дітей, вперше притягується до кримінальної відповідальності, частково відшкодував потерпілій заподіяну шкоду та зобов’язався протягом року відшкодувати моральну шкоду потерпілій, що підтверджується угодою, укладеною між останньою та засудженим, у зв’язку з чим потерпіла відкликала апеляцію.

Крім того, є безпідставним посилання прокурора на те, що ОСОБА_2 слід позбавити права керування транспортними засобами.

Як суд вірно зазначив у вироку, злочин за який ОСОБА_2 засуджений, є необережним, вчинений ним у тверезому стані.

Позбавлення ОСОБА_2 права керування транспортними засобами унеможливить утримання ним своєї сім’ї та не сприятиме процесу відшкодування потерпілій збитків.

Визнання ОСОБА_2 своєї вини у скоєному, відшкодування збитків, вибачення перед потерпілою свідчить про його розкаяння.

Щодо правильності вирішення цивільного позову, про що йдеться у доповненні до апеляції прокурора, колегія суддів вважає, що оскільки апеляція цивільним позивачем – потерпілою ОСОБА_5 відкликана, підстав для зміни чи скасування вироку в цій частині немає. Вирішення цивільного позову ОСОБА_8 зауважень не викликає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення внаслідок м’якості призначеного ОСОБА_2 покарання.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -

Апеляцію помічника прокурора Іваничівського району залишити без задоволення, а вирок Іваничівського районного суду від 28 липня 2010 року щодо ОСОБА_2 без зміни.