Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (далі - Товариство) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року у справі № 0870/4453/12 за адміністративним позовом Товариства до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів правонаступника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - ДПІ), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У травні 2012 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000010808 від 4.01.2012 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи документами.

22 жовтня 2012 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Товариство звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, з 1.12.2011 до 12.12.2011, з 8.12.2011 до 12.12.2011 ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового законодавства за господарськими операціями з ТОВ "Укртехнометиз" за період з 1.01.2011 до 31.03.2011, за наслідками якої 19.12.2011 був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 "Про оподаткування прибутку підприємств" занижений податок на прибуток за І квартал 2011 року на суму 252 156,01 грн.

4 січня 2012 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000010808 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 252 157,01 грн.

Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову обґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР від 28.04.1994 "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ) (в редакції, на час виникнення спірних відносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суди встановили, що 21.12.2009 між Товариством та ТОВ "Укртехнометиз" був укладений договір поставки № 2503, відповідно до якого ТОВ "Укртехнометиз" поставило Товариству товар (пипериленову фракцію).

Для підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало податкові та видаткові накладні; розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних; акти прийому передачі;

У акті перевірки зазначено, що Товариством не були надані документів, що підтверджують операції відвантаження та перевезення товару ТОВ "Укртехнометиз".

Відповідно до наданих вантажно-митних декларацій та товаросупровідних документів, товар був відправлений ВАТ "Синтез-Каучук" (Російська Федерація) - перевізником ТОВ "Скіф Шиппінг", отримувачу - Товариство.

Суди правильно зазначили, що Товариством не були надані документи на підтвердження факту здійснення операції продажу ТОВ "Укртехнометиз" Товариству товару, згідно з договором від 21.12.2009 із зазначенням виробника продукції.

Відповідно до п. 1.2 договору ТОВ "Укртехнометиз" гарантовано, що товар належить йому на праві приватної власності.

Згідно з наданими Харківською обласною митницею рахунками № 1102СК101 від 4.02.2011, № 1102СК108 від 8.02.2011, № 1101СК084 від 28.01.2011, товар передається від ВАТ "Синтез-Каучук" до ВАТ "Запоріжкокс". Продавцем товару зазначене ВАТ "Стерлитамакський Нафтохімічний завод", покупцем "Gellior Limited", за контрактом № 05742686 СК/30-08 від 5.02.2008.

У залізничних накладних, які заповнюються відправником та не обов'язкові для залізниці, визначено контракт за яким здійснюється поставка між експортером та імпортером № 05742686 СК/30-08 від 5.02.2008.

Суди обґрунтовано зазначили, що надані залізничні накладні та рахунки не містять підтвердження господарської операції між Товариством та ТОВ "Укртехнометиз".

Згідно з вантажно-митними деклараціями № 818928, № 819525, № 819762 був зазначений код напрямку переміщення товару, транзит через територію України.

Відповідно до ст. 200 Митного кодексу України транзит - митний режим, відповідно до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України.

Товари переміщені за такими вантажно-митними деклараціями не підпадають під визначення п. 5.1 Закону № 334/94-ВР (334/94-ВР) , товари (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, товар, обумовлений договором між Товариством та ТОВ "Укртехнометиз" № 2503 від 21.12.2009, не поставлявся.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжкокс" відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2014 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.