розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Одеселектротранс ЛТД" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року у справі № 804/7031/15 за позовом малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Одеселектротранс ЛТД" до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про визнання протиправними дій, скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

Мале підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Одеселектротранс ЛТД" звернулося в суд з позовом до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, в якому просило: визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Озерової А.І. Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області щодо відмови позивачу у реєстрації права власності на: 2-х кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1; 1-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2; 1-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3; скасувати наступні рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Озерової А.І. Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області: рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 20417641 від 31.03.2015 року; рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №20417694 від 31.03.2015 року; рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та обтяжень №20417735 від 31.03.2015 року; рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № 20626199 від 09.04.2015 року; рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 20624458 від 09.04.2015 року; рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 20625374 від 09.04.2015 року; зобов'язати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області зареєструвати за позивачем право приватної власності на: 2-х кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1; 1-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2; 1-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем була надано державному реєстратору усі необхідні документи для реєстрації права власності на нежитлові приміщення, в тому числі документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно, однак відповідачем неправомірно прийнято рішення про відмову у державній реєстрації.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Озерової А.І. Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області щодо відмови позивачу у реєстрації права власності на: 2-х кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1; 1-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2; 1-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3; скасовано рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень №20626199 від 09.04.2015 року, №20624458 від 09.04.2015 року, №20625374 від 09.04.2015 року; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Мале підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Одеселектротранс ЛТД" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить повністю скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а також рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові, та задовольнити вимоги в повному обсязі.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.08.1994 року між виробничим об'єднанням "Південний машинобудівний завод" (продавець) та підприємством "Одеселектропастранс" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу житла для чеських спеціалістів, відповідно до якого (в редакції протоколу уточнень) приватне підприємство "Південний машинобудівний завод" зобов'язано видати із житлового фонду об'єднання та оформити документи на: 2-х кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа 43 кв.м.; 1-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 33,74 кв.м.; 1-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 31,6 кв.м..

Відповідно до пунктів 2.2, 3.1, 4.1, 4.2 договору, покупець зобов'язується придбати (оплатити) згідно протоколу погодження ціни вартості 1 кв.м. загальної площі та розрахунку вартості вищевказаної квартири для вселення чеських спеціалістів.

Сума договору купівлі-продажу квартир складає 208 млн.карб.. Розрахунок суми проведено на підставі протоколу погодження ціни вартості 1 кв.м. загальної площі.

Продавець передає покупцю квартири по акту приймання-передачі, що підписується обома сторонами.

Право власності на квартири переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, на підставі якого об'єкти купівлі-продажу приймаються на баланс позивача.

24 березня 2015 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області із заявами про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, які зареєстровані за №№ 20417641, 20417694, 20417735.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Озерової А.І. прийняті рішення про зупинення розгляду заяви від 31.03.2015 року №№20417694, 20417641, 20417735, у зв'язку з необхідністю надання заявником наступних документів: інформаційної довідки з КП "Дніпродзержинське міжміське бюро технічної інвентаризації" (з огляду на відсутність в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно інформації про об'єкт нерухомості, щодо якого подані вищевказані заяви); копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копії довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; копії статуту позивача; документу, що підтверджує факт розрахунку; технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна.

Після надання заявником запитуваних документів (за винятком документів, що підтверджують розрахунки між сторонами) державний реєстратор продовжив розгляд, за результатами якого були винесені рішення №№ 20626199, 20624458, 20625374 від 09.04.2015 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, які мотивовані тим, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав, не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, з огляду на наступне: 1) згідно з договором купівлі-продажу житла для чеських спеціалістів № 6 від 01.08.1994 року ВО "Південний машинобудівний завод" продало квартири за адресами: АДРЕСА_3, АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, однак у листі КП "Дніпродзержинське міжміське бюро технічної інвентаризації" № 3558 від 07.04.2015 пруц зазначено, що відсутні відомості про зареєстроване право власності за ВО "Південний машинобудівний завод" на житлові будинки за вказаними адресами, у тому числі і на зазначені квартири, через що реєстратор дійшов висновку про те, що ВО "Південний машинобудівний завод" не мало правових підстав для продажу квартири; 2) відповідно до договору № 6 від 01.08.1994 року покупцем є Підприємство "Одеселектропастранс", проте відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 252851, а також відомостей з ЄДР, дата державної реєстрації МП у вигляді ТОВ "Одеселектропастранс ЛТД" - 14.03.1996 року; 3) заявником не додано документів, які б підтвердили здійснення оплати за договором, що унеможливлює встановлення факту виконання сторонами пункту 3.2 договору; 4) у договорі наявне виправлення суми договору, також заявником був наданий акт від 15.08.1994 року, у тексті якого міститься виправлення номеру квартири та додруковані рядки.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у державній реєстрації права власності є незаконною, оскільки квартири належали продавцю на праві господарського відання, що прирівнюється до права власності, а отже ВО "Південний машинобудівний завод" є уповноваженим продавцем, на момент здійснення купівлі-продажу квартир позивач був зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Жовтневої районної ради народних депутатів, а пізніше була здійснена державна реєстрація змін організаційно-правової форми підприємства, у зв'язку з чим позивач визнаний належним покупцем. Також судом першої інстанції вказано, що відсутність документів про розрахунки не може свідчити про відсутність повної оплати за договором, оскільки відсутність спорів між сторонами угоди є належним доказом повного виконання укладеної угоди, технічні помилки при заповненні угоди не впливають на суть договору як документу, що підтверджує право власності особи на вказані об'єкти нерухомості. Відмовляючи у позові в частині скасування рішень про зупинення розгляду заяв, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 31.03.2015 року у державного реєстратора були підстави та право для зупинення розгляду заяв з огляду на ненадання заявником до Реєстраційної служби разом із заявою всіх необхідних документів. Також судом вказано, що вимога про зобов'язання відповідача вчинити певні дії не підлягає задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе повноваження відповідача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові в повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач в межах спірних відносин діяв у відповідності до законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 2, 9, 22, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

У разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

Якщо заявник протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пунктах 4, 5-2 - 5-6 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Відносно посилань відповідача на відсутність у ВО "Південний машинобудівний завод" правових підстав для продажу квартири, то, як зазначено судом апеляційної інстанції, позивачем разом із заявами про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, поданий до Реєстраційної служби договір купівлі-продажу житла для чеських спеціалістів № 6 від 01.08.1994 року, укладений між ВО "Південний машинобудівний завод" (продавець) та підприємством "Одеселектропастранс" (покупець).

При цьому, договір містить печатку малого підприємства "Одеселектропастранс ЛТД".

Згідно з пунктами 2.1, 2.2., 3.1, 3.2, 4.1, 4.2 договору ВО "Південний машинобудівний завод" зобов'язаний видати із житлового фонду об'єднання та оформити документи на: 2-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа 43 кв. м; 1-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 33,74 кв. м; 1-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 31,6 кв. м..

В свою чергу, підприємство "Одеселектропастранс" зобов'язувалось придбати (оплатити) згідно протоколу погодження ціни вартості 1 кв. м загальної площі та розрахунку варта вищевказаної квартири для вселення чеських спеціалістів.

Сума договору купівлі-продажу квартир складає 208 млн. крб.

Покупець перераховує вищевказану суму на розрахунковий рахунок через 5 днів з моменту підписання даного договору.

Продавець передає покупцю квартири за актом приймання-передачі, підписаним обома сторонами. Право власності на квартири переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, на підставі якого об'єкти купівлі-продажу приймаються на баланс покупця.

При цьому, у протоколі уточнення умов договору № 6 від 01.08.1994 року купівлі-продажу житла для чеських спеціалістів (без дати і номеру) зазначено, крім іншого, що пункт 2.1 Договору у зв'язку допущеною помилкою читати в редакції: 2-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа 43 кв.м.

Сторони договору підписали акт передачі ключів від вищевказаних квартир за договором від 15.08.1994 року та акти приймання-передачі основних засобів №№ 29, 30, 31 від 09.11.1994 року подавцем на баланс трьох зазначених квартир.

На думку державного реєстратора, ВО "Південний машинобудівний завод" не мало правових підстав для продажу квартири, оскільки за даними БТІ відомості про зареєстроване право власності за ВО "Південний машинобудівний завод" на житлові будинки за вказаними адресами відсутні.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, на момент укладення договору від 01.08.1994 року в Україні була відсутня система реєстрації права власності на нерухоме та рухоме майно, про що свідчить зміст постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1998 року № 192 (192-98-п) , якою створено міжвідомчу комісію з питань створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно, основним завданням якої визначено розроблення комплексу заходів, пов'язаних із створенням та впровадженням системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно. Пізніше Міністерством юстиції України видано наказ № 7/5 від 07.02.2002 року (z0157-02) , та затверджено Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Статтею 2 Закону України "Про підприємства в Україні", який був чинним на момент укладання договору, визначає види підприємств, які можуть діяти відповідно до форм власності, встановлених Законом України "Про власність" (697-12) , серед яких, зокрема, державне підприємство, засноване на загальнодержавній (республіканській) власності.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про власність" в редакції, чинній на момент укладання Договору, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про підприємства в Україні" в редакції, чинній на момент укладання договору, підприємство діє на основі статуту. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу.

У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про власність" майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України.

Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.

Поряд з цим, у відповідності до положень статті 10 Закону України "Про підприємства в Україні" майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Майно підприємства відповідно до законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на праві власності або повного господарського відання.

Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання.

Здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства.

Таким чином, як вірно вказано судом апеляційної інстанції, право господарського відання належить державному підприємству, заснованому на загальнодержавній (республіканській) власності, і має ознаки права власності з певними особливостями, тобто право господарського відання являється похідним від права власності, з обмеженням повноваження розпоряджатися окремими видами майна за згодою власника (уповноваженого органу).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Також у відповідності до пункту 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868 (868-2013-п) , під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Таким чином, позивачем стосовно нерухомого майна надано до Реєстраційної служби лише договір купівлі-продажу майна від 01.08.1994 року, який не містить відомостей про належність майна ВО "Південний машинобудівний завод" як і на право на його відчуження, і довідку БТІ № 3558 від 07.04.2015, яка також не підтверджує зареєстроване право власності на вищевказані квартири за ВО "Південний машинобудівний завод", а відтак у державного реєстратора були наявні підстави для висновку щодо відсутності у продавця правових прав для продажу квартир.

Крім того, суд апеляційної інстанції вірно зазначив про правомірність відмови відповідача в державній реєстрації прав власності через ненадання документів, які підтверджують здійснення оплати, оскільки оплата квартир шляхом безготівкових розрахунків передбачена пунктом 3.2 договору, а обов'язок реєстратора перевіряти наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно, визначений у статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктом 15 Порядку № 868 (868-2013-п) .

При цьому, лист ДП "ВО ПМЗ ім.О.М.Макарова" від 24.04.2015 року № 124-Д/681 не може вважатись належним доказом протиправності дій реєстратора та виконання умов правочину в частині обов'язку позивача сплатити визначену договором суму за вищевказані квартири, оскільки, по-перше, у ньому лише зазначається, що станом на 01.04.2015 року заборгованість позивача перед ДП "ВО ПМЗ ім.О.М.Макарова" відсутня, без посилань на договір від 01.08.1994 року, без зазначення про оплату позивачем придбаних за даним договором квартир, а по-друге, цей лист складено вже після прийняття відповідачем спірних рішень про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09.04.2015 року.

Крім того, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, у державного реєстратора при прийнятті спірних рішень про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 09.04.2015 року були підстави для ствердження, що відповідно до договору № 6 від 01.08.1994 року покупцем є підприємство "Одеселектропастранс", проте відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №252851, а також відомостей з ЄДР, дата державної реєстрації позивача - 14.03.1996 року.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 868 (868-2013-п) у разі подання заяви від імені юридичної особи державний реєстратор, який є користувачем Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, одержує інформацію із зазначеного Реєстру щодо такої особи.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про підприємства в Україні" підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно зі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 252851 дата державної реєстрації позивача - 14.03.1996 року.

Разом з цим, позивачем надано суду рішення виконкому Жовтневої райради народних депутатів від 19.09.1991 року, яким зареєстровано мале підприємство "Одеселектропастранс ЛТД" (товариство з обмеженою відповідальністю), а також рішення рішенням виконкому Жовтневої райради народних депутатів від 28.05.1992 року, яким перереєстровано мале підприємство "Одеселектропастранс ЛТД" (товариство з обмеженою відповідальністю) в мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Одеселектропастранс ЛТД".

Тобто позивач був зареєстрований у 1991 році, а не у 1996.

Разом з тим, під час розгляду справи позивачем зазначалось про те, що ним було з'ясовано причину зазначення датою реєстрації 1996 рік, а саме при внесенні реєстратором відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про підприємства, які зареєстровано до створення реєстру, реєстратором допущено помилку у даті реєстрації позивача та вказано 14.03.1996 року, замість дійсної дати - 19.09.1991 рік, у зв'язку з чим позивач звернувся до державного реєстратора з заявою про виправлення дати реєстрації та на даний час у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вказана вірна дата реєстрації, що підтверджується відповідним витягом.

Таким чином, оскільки предметом розгляду даної справи є правомірність вчинення реєстратором дії саме на момент прийняття оскаржуваних рішень, враховуючи, що в ЄДР містилась інформація про дату реєстрації позивача саме в 1996 році, відтак колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що на момент прийняття реєстратором оскаржуваних рішень, у нього все ж були наявні підстави для відмови позивачу у державній ресторації права власності на спірні квартири з тих підстав, що договір укладено у 1994 році, а державну реєстрацію позивача здійснено у 1996 році.

Крім того, як вірно вказано судом апеляційної інстанції, посилання відповідача у спірних рішеннях на те, що у договорі наявне виправлення суми договору, а також на те, що заявником наданий акт від 15.08.1994 року, у тексті якого міститься виправлення номеру квартири та додруковані рядки, що відповідає дійсності, повинно розглядатись у сукупності з іншими доводами реєстратора, наведеними в обґрунтування спірних рішень про відмову у реєстрації від 09.04.2015 року і у даному випадку не може бути окремою підставою для відмови у реєстрації права власності, оскільки згідно з частиною другою статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а тому відповідач мав право не приймати надані позивачем документи.