касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року у справі № 802/3636/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька будівельна компанія" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницька будівельна компанія" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ВБК") звернулось до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі по тексту - відповідач, Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем на підставі статті 20, пункту 82.2 статті 82, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ВБК" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5199112 грн. за квітень місяць 2014 року згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок № 9032314052 від 06 червня 2014 року.

За результатами перевірки 18 липня 2014 року складно акт №1970/1501/37085210, в якому зафіксовано встановлені під час перевірки порушення підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 22.1 статті 22, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 190.1 статті 190, пунктів 198.1, 198.3, 198.5 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 (z1490-11) "Про затвердження форм та Порядку заповнення податкової звітності з податку на додану вартість", що призвело до:

завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2014 року на 5199112 грн.;

заниження суми податку на додану вартість до сплати в бюджет за квітень 2014 року на 96270 грн.;

завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту у наступних звітних періодах: за березень 2013 року на 9723 грн., за квітень 2013 року на 1320446 грн., за травень 2013 року 245721 грн., за червень 2013 року 24591 грн., за жовтень 2013 року на 99757 грн., за листопад 2013 року на 167561 грн., за грудень 2013 року на 1042627 грн., за січень 2014 року 159944 грн., за лютий 2014 року на 228503 грн., за березень 2014 року на 147501 грн. та за квітень 2014 року на 370252 грн.;

заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту у наступних звітних періодах: за січень 2013 року на 8877 грн., за липень 2013 року 46153 грн., за серпень 2014 року на 780696 грн., за вересень 2013 року на 110601 грн., за грудень 2013 року на 71974 грн., за січень 2014 року на 12690 грн., за лютий 2014 року на 44028 грн., за березень 2014 року на 14263 грн. та за квітень 2014 року на 1421587 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 29 липня 2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0018671502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 370252 грн.;

№0018661502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 5199112,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1299778,00 грн.;

№0018651502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1203383,00 грн., з яких за основним платежем - 962796,00 грн. та 240677,00 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а тому прийняті на їх підставі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки відповідача про:

1) незаконне заниження позивачем суми податкових зобов'язань з ПДВ на 1594836,30 грн. за рахунок формування податкового кредиту по операціях з реалізації транспортних засобів в кількості 118 штук, відсутність яких була встановлена в ході перевірки;

2) невключення позивачем до бази оподаткування податком на додану вартість сум податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів;

3) неправомірне формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ "Рішення Ком", які на думку відповідача, не мали реального характеру.

Під час розгляду справи позивачем надано докази на підтвердження проведення реалізації зазначених транспортних засобів та формування податкових зобов'язань за такими угодами.

Водночас відповідачем не додано доказів наявності відхилень в системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, розробленої для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року № 266 (v0266225-08) .

Посилання податкового органу на реєстраційні картки певних транспортних засобів судами правильно не прийнято до уваги, оскільки такі документи не можуть підтверджувати вірність нарахування податкових зобов'язань позивачем.

Правомірній дій позивача щодо невключення до бази оподаткування податком на додану вартість сум податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів підтверджується отриманою ним податковою консультацією, викладеною у листі від 01 квітня 2014 року № 3187.

Відповідно до зазначеної податкової консультації базою оподаткування для транспортних засобів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контракта) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України (4495-17) , з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів, без урахування податку за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів.

З огляду на викладене, відповідно до положень пункту 53.1 статті 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Розглядаючи справу в частині правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сплачених ТОВ "Рішення Ком" за результатами виконання договірних відносин, які підтверджені належним чином оформленою податковою накладною, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України закріплено, що податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Як правильно встановлено судами, на обґрунтування правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ "Рішення Ком", позивачем надано належним чином оформлені податкові накладні, а також надано первинні документи, якими підтверджено реальне виконання договірних відносин.

Посилання податкового органу на акт ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Рішення Ком" з питань правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість, податку на прибуток та інших обов'язкових платежів по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Старксервіс", обґрунтовано не прийнято судами першої та апеляційної інстанції до уваги, оскільки не є належним та допустимим доказом в рамках спірних правовідносин.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо протиправності податкових повідомлень - рішень, а доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року у справі №802/3636/14 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.