розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015

у справі № 804/18446/14

за позовом Інспекції

до державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (далі - Підприємство)

про стягнення заборгованості.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

У жовтні 2014 року Інспекція звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила стягнути з Підприємства податковий борг в загальній сумі 2 610 269,86 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015, у позові відмовлено з тих мотивів, що оспорювана за цим позовом податкова заборгованість є складовою податкового боргу, стягнутого з Підприємства за постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 у справі № 2а/0470/5769/11 та розстроченого ухвалою цього ж суду від 19.10.2012 у справі № 2а/0470/7178/12.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Інспекція просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити розглядувані касаційні вимоги. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, зокрема, що оспорювана податкова заборгованості у сумі 2 610 269,86 грн. не була предметом розгляду зазначених адміністративних справ, а виникла з інших підстав.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.2 цієї ж статті ПК (2755-17) податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

В силу пункту 36.3 статті 36 ПК податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

За змістом статей 37, 38 ПК податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв'язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, набуває статусу податкового боргу у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК.

Статтею 95 ПК визначено перелік заходів, які можуть застосовуватися податковим органом по відношенню до платника податків з метою погашення податкового боргу, до яких належить, зокрема стягнення коштів, що знаходяться у власності платника податків (пункт 95.1).

В силу вимог пункту 95.3 статті 95 ПК стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

В основу рішення про відмову в задоволенні даного позову попередніми судовими інстанціями покладено висновок про повторне стягнення Інспекцією за цим позовом з відповідача тієї ж самої суми податкового боргу, яка вже була стягнута з Підприємства судовим рішенням в адміністративній справі № 2а/0470/5769/11. Також суди зазначили, що сплату відповідної податкової заборгованості було розстрочено платникові ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2012 у справі № 2а/0470/7178/12 з визначеним графіком погашення розстрочених платежів.

При цьому судами не співставлено предмет спору з адміністративної справи № 2а/0470/5769/11 та предмет позову з даної справи, не визначено суми стягнення у цих справах, підстави та періоди виникнення податкового боргу, що був предметом оскарження у кожній з цих справ; копії відповідних рішень (на які посилаються суди на обґрунтування необхідності відмови у позові) у матеріалах справи відсутні.

Без встановлення вказаних обставин з огляду на аргументи податкового органу, якими він мотивує свою правову позицію у справі, висновки судів про те, що даний позов є складовою позовних вимог, стосовно яких вже існує судове рішення, слід визнати передчасними.

До того ж, в силу частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальним наслідком наявності таких, що набрали законної сили, постанови чи ухвали суду з того самого спору і між тими самими сторонами, є закриття провадження у справі, а не відмова у позові.

Отже, для правильного вирішення цього спору судам слід встановити підстави та періоди виникнення у платника податкового боргу з податку на прибуток, з податку на додану вартість та із земельного податку в загальній сумі 2 610 269,86 грн.; співставити ці суми, підстави та періоди з податковим боргом, що був предметом розгляду у справах № 2а/0470/5769/11 та № 2а/0470/7178/12, за наслідками цього дійти вмотивованого висновку про повторність (або неповторність) позовних вимог Інспекції про стягнення податкового боргу в сумі 2 610 269,86 грн. і таким чином перевірити наявність або відсутність підстав для такого стягнення.

Оскільки прийняття правильного по суті спору рішення вимагає додаткового встановлення обставин цієї справи, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків та прийняття рішення з урахуванням вказівок і висновків касаційного суду, викладених в цій ухвалі.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015 у справі № 804/18446/14 скасувати.