розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державної реєстраційної служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної реєстраційної служби України, третя особа - Реєстраційна служба Ворошиловського районного управління юстиції в місті Донецьку, про визнання дій протиправними, скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зобов'язання вчинити певні дії

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної реєстраційної служби України, третя особа - Реєстраційна служба Ворошиловського районного управління юстиції в м. Донецьку, про визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, скасування рішення від 28.10.2013 №7264548 та зобов'язання провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень відносно права власності на нерухоме майно "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на підставі заяви № 6163097 від 24.09.2013.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю відмови у здійсненні державної реєстрації права власності на нерухоме майно з мотивів відсутності факту подання позивачем документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку як такої, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року, позов задоволено частково:

скасовано рішення Державної реєстраційної служби України від 28.10.2013 №7264548 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень;

зобов'язано Державну реєстраційну службу України провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень відносно права власності на нерухоме майно "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1); в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Державна реєстраційна служба України із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Господарського суду Донецької області від 11.09.2013 по справі №905/6098/13 визнано право власності за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на нежитлове приміщення "ІНФОРМАЦІЯ_1", літ. М-1, яке розташоване за адресою: 83014, АДРЕСА_1.

Рішення Господарського суду Донецької області від 11.09.2013 по справі №905/6098/13 набрало законної сили 23.09.2013.

24.09.2013 ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від 18.01.2012 ВРП № 337284 в інтересах ОСОБА_2, звернувся із заявою до реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності).

Згідно з карткою прийому заяви від 24.09.2013 №6163097 до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) ОСОБА_3 надано рішення Господарського суду Донецької області від 11.09.2013 №905/6098/13, технічний паспорт від 19.08.2004, декларація про готовність об'єкта до експлуатації ДЦ 20211103991 від 15.12.2011, копії паспортів, ІНН та довіреність.

28.10.2013 державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №7264548.

Згідно з рішенням від 28.10.2013 №7264548 державним реєстратором прав на нерухоме майно відмовлено у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 (інн НОМЕР_1) з мотивів ненадання документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку.

Листом Державної реєстраційної служби України від 07.11.2013 №7506/05-15-13 Реєстраційну службу Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку повідомлено про результати розгляду такої заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 24.09.2013 № 3100778.

Вказуючи на протиправність рішення від 28.10.2013 №7264548, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України від 28.10.2013 №7264548 як такого, що ґрунтується на хибних висновках щодо необхідності подання позивачем документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України від 28.10.2013 №7264548, у той же час вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень відносно права власності на нерухоме майно, з огляду на наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно з абазом 2 частини другої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України від 28.10.2013 №7264548 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень мотивовано тим, що позивачем не надано документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку.

У той же час, відповідно до пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 (703-2011-п) , чинного на момент виникнення спірних правовідносин, документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, подається для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна.

Судами попередніх інстанцій в обґрунтування судових рішень зазначено, що з наданої позивачем декларації про готовність об'єкта до експлуатації на "ІНФОРМАЦІЯ_1" вбачається, що будівництво ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 закінчено у 1981 році, та реконструкцій цього об'єкту не проводилось; тобто об'єкт нерухомого майна не є новозбудованим або реконструйованим.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості посилання відповідача в обґрунтування прийнятого рішення на необхідність подання документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку, у зв'язку з чим погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення від 28.10.2013 №7264548.

У той же час, вказуючи на передчасність позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для зобов'язання відповідача провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень відносно права власності на нерухоме майно, колегія суддів виходить з правової позиції, висловленої судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі №21-2958а15.

Так, у вказаній справі Верховний Суд України погодився із позицією суду касаційної інстанції, який, ухвалюючи рішення виходив з того, що оскільки державна реєстрація прав проводиться відповідно до визначених законом етапів та вчиненню реєстраційних дій передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства, суд не може зобов'язати здійснити державну реєстрацію прав за обставин, коли достеменно не встановлено, що всі подані документи належним чином оформлені, а всі етапи їх перевірки - завершені.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що належним способом судового захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Одночасно з викладеним, колегія суддів вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги в частині наявності підстав для відмови у задоволенні позову з мотивів заявлення позову до Державної реєстрації служби України, а не до державного реєстратора Державної реєстрації служби України, який прийняв оскаржуване рішення.

Так, постановою Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року у справі №21-760а15 скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2015 року (№К/800/5833/15), якою, зокрема, було відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Ободівка-Агро" до Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень з мотивів заявлення позову до неналежного відповідача.

Зазначеною постановою Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року у справі №21-760а15 залишено в силі рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України враховує, що Верховним Судом України у постанові від 29 вересня 2015 року у справі №21-760а15 не висловлено позиції щодо правильності застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права, якими суд касаційної інстанції обґрунтовував відсутність підстав для задоволення позову. У той же час, виходячи з того, що у вказаній справі Верховний Суд України підтримав позицію судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для захисту порушених прав позивача шляхом задоволення позову, заявленого до Реєстраційної служби, колегія суддів Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, дійшла висновку про відсутність підстав для відмови у задоволенні позову з мотивів неналежності відповідача.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року змінити, скасувавши в частині задоволення позову про зобов'язання Державної реєстраційної служби України провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень відносно права власності на нерухоме майно "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

У вказаній частині прийняти нове рішення.

Зобов'язати Державну реєстраційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.