Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Ємельянової В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Будинкоуправління №4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Будинкоуправління №4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року,

У січні 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив:

визнання неправомірним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Львова від 17 листопада 2010 року № 5 за результатами розгляду його заперечення до акту перевірки від 28 жовтня 2010 року № 83;

зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова внести зміни до акту перевірки від 28 жовтня 2010 року № 83, виключивши висновок про те, що перевіркою встановлено порушення частини сьомої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ), а саме: заробітна плата працівників Будинкоуправління №4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова виплачується ПП "Доброчин-сервіс" відповідно до договору-доручення від 27 лютого 2009 року № 1 та письмових розпоряджень в.о. начальника Будинкоуправління №4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова; за період, що перевірявся виплачено заробітну плату на загальну суму 670281,29 грн, з якої сплачено страхові внески на суму 240691,53 грн, які зараховані як сплата в картку особового рахунку ПП "Доброчин-Сервіс".

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і постановити нове - про задоволення позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено наступне.

Позивач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та у відповідності до статей 14, 15, пункту 6 частини другої статті 17 Закону № 1058-IV зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

З платіжних доручень №50, №49 від 22 жовтня 2010 року; №68, №69 від 28 жовтня 2010 року; №35, №34 від 20 жовтня 2010 року; №21, №20 від 18 жовтня 2010 року; №130, №131 від 30 вересня 2010 року; №117, №118 від 22 вересня 2010 року; №103, №104 від 16 вересня 2010 року; №84, №85 від 14 вересня 2010 року; №62, №63 від 01 вересня 2010 року, №53, №54 від 31 серпня 2010 року; №39, №40 від 21 серпня 2010 року; №29, №30 від 18 серпня 2010 року; №49, №50 від 27 липня 2010 року; №36, №37 від 21 липня 2010 року; №23, №24 від 16 липня 2010 року; №55, №56 від 24 червня 2010 року; №34, №35 від 22 червня 2010 року; №17, №18 від 17 червня 2010 року; №46, №47 від 27 травня 2010 року; №36, №37 від 21 травня 2010 року; №19, №20 від 19 травня 2010 року; №48, №49 від 27 квітня 2010 року; №35, №36 від 22 квітня 2010 року; №15, №16 від 16 квітня 2010 року; №50, №51 від 26 березня 2010 року; №32, №33 від 22 березня 2010 року; №18, №19 від 17 березня 2010 року; №11, №10 від 12 лютого 2010 року; №33, №32 від 18 лютого 2010 року; №49, №48 від 23 лютого 2010 року; №59, №58 від 26 лютого 2010 року; №32, №33 від 29 січня 2010 року; №17, №18 від 22 січня 2010 року; №8, №9 від 21 січня 2010 року; №39, №40 від 24 грудня 2009 року; №24, №25 від 21 грудня 2009 року; №4, №5 від 3 грудня 2009 року; №51, №52 від 25 листопада 2009 року; №31, №32 від 20 листопада 2009 року; №22, №23 від 18 листопада 2009 року, платником в яких вказано ПП "Доброчин-сервіс", вбачається, що в графі призначення платежу зазначено - внески у Пенсійний фонд.

Управлінням Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова було проведено позапланову перевірку Будинкоуправління №4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 7 листопада 2009 року до 28 жовтня 2010 року та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду України за період з 1 січня 2009 року до 30 вересня 2010 року. За результатами перевірки складено Акт від 28 жовтня 2010 року № 83.

Відповідно до зазначеного Акту перевірки встановлено порушення частини сьомої статті 106 Закону № 1058-IV, а саме: заробітна плата працівників Будинкоуправління №4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова виплачується ПП "Доброчин-сервіс" відповідно до договору-доручення від 27 лютого 2009 року № 1 та письмових розпоряджень в.о. начальника Будинкоуправління №4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова. За період, що перевірявся, виплачено заробітну плату на загальну суму 670281,29 грн, з якої сплачено страхові внески на суму 240691,53 грн, які зараховані як сплата в картку особового рахунку ПП "Доброчин-Сервіс".

Рішенням від 17 листопада 2010 року № 5, прийнятим управлінням Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова за результатами заперечень Будинкоуправління №4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова до акту перевірки, акт перевірки від 28 жовтня 2010 року № 83 залишено без змін.

Відповідно до частин третьої та шостої статті 18 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Частинами четвертою та п'ятою статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Згідно з абзацом десятим частини сьомої статті 106 Закону № 1058-IV передача платниками страхових внесків своїх обов'язків із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування третім особам, крім випадків, передбачених законодавством, забороняється.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки страхові внески на суму 240 691,53 грн, сплачені ПП "Доброчин-сервіс", зараховані управлінням Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова як оплата в картку особового рахунку ПП "Доброчин-сервіс" у відповідності до чинного законодавства.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Будинкоуправління №4 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року - без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.