розглянувши у відповідності до вимог пункту 2 частини 1 статті 222 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "Світло-Імпорт Україна" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України в місті Києві про скасування рішення про коригування митної вартості та стягнення надмірно сплачених коштів, за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державного казначейства України в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2013 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2013 року, -

У липні 2013 року ТОВ "Світло-Імпорт Україна" звернулось до суду з позовом, у якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/700384/2 від 28.05.2012;

стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в місті Києві на його користь суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 28526,61 грн. та митних платежів у розмірі 11935,95 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/700384/2 від 28.05.2012. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в місті Києві на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 28526,61 грн. та митних платежів у розмірі 11935,95 грн.

У касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, до якої приєдналось Головне управління Державного казначейства України в місті Києві, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що на підставі договору № 5 від 21.01.2013 з Компанією SHUNDE TEXTILES IMPORT AND EXPORT COMPANY OF GUANGDONG (Китай) (Постачальник), специфікації № 1 від 22.01.2013 до нього та згідно з інвойсом від 22.01.2013 № ХН201308210, ТОВ "Світло-Імпорт Україна" придбано на умовах FОВ-Шекоу товар (світильники растрові вбудовані 4х18 Вт), у кількості 2180 шт. (1090 коробок) за ціною 5,1 дол. США за шт. на загальну вартість 11118 дол. США.

З метою здійснення митного оформлення вказаного товару позивачем до Київської регіональної митниці подано ВМД № 100270000/2013/200435 від 28.05.2013 задекларувавши митну вартість товару за методом (за ціною договору) у розмірі 102877,94 грн., яка включає ціну товарів - 11118 дол. США (88866,17 грн.) та витрати на транспортування товарів - 14011,77 грн.; зовнішньоекономічний договір з Компанією SHUNDE TEXTILES IMPORT AND EXPORT COMPANY OF GUANGDONG від 21.01.2013 № 5; специфікацію № 1 від 22.01.2013 до договору; інвойс від 22.01.2013 № ХН201308210; ВМД країни відправлення від 31.03.2013; довідку від 14.05.2013 №140513/01 про транспортні витрати; прас - лист та калькуляцію виробника від 21.01.2013.

28.05.2013 Київською регіональною митницею прийнято рішення № 100270000/2013/700384/2 про коригування митної вартості товарів за резервним методом, скоригувавши її на рівні 29866 дол. США. У ньому вказано, що надані документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності), а саме: - в інвойсі і в специфікації відсутня вартість упаковки та маркування, що включається в ціну товару згідно з пунктом 3.3 договору від 25.02.2013 № 7, і не дає можливості перевірити митну вартість товару; прас - лист від 25.02.2013 адресований безпосередньо для позивача для експорту в Україну, що суперечить суті прайс - листа; визначена митним органом митна вартість товарів ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками згідно з ВМД від 29.03.2013 № 100270000/2013/220050.

Задовольняючи позов в частині позовних вимог про скасування рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/700384/2 від 28.05.2012, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем належним чином не обґрунтовано та не доведено, що подані позивачем документи викликали обґрунтований сумнів щодо підтвердження заявленої митної вартості товару.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає вказаний висновок таким, що зроблений на неповно з'ясованих обставинах справи з огляду на наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України (далі - МК) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У частинах 1, 2 статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 МК.

За змістом частин 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з вимогами частин 1, 2, 3, 5 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з вимогами частин 3-8 статті 57 МК кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з положенням частини 4 статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів, як визначено у частині 1 статті 54 МК, здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Проте, судами попередніх інстанцій не було предметом дослідження питання дотримання відповідачем процедури витребовування у позивача додаткових документів у зв'язку із сумнівом у правильності визначення митної вартості, у розумінні описаних вимог, а також щодо проведення з цього приводу процедури консультацій між митним органом та декларантом. При цьому необхідним є встановлення обґрунтованості та доведеності митного органу неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Тільки після встановлення вказаних обставин можливо зробити висновок щодо законності та обґрунтованості спірного рішення Київської регіональної митниці № 100270000/2013/700384/2 від 28.05.2012 про коригування митної вартості товару.

Задовольняючи позов в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених сум, суми виходи з того, що прийняття відповідачем неправомірного рішення призвело до надмірної сплати позивачем сум, які підлягають поверненню.

Між тим, дійшовши такого висновку судами не досліджувалось питання дотримання позивачем порядку їх повернення.

Так, згідно із частинами першою-четвертою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (2456-17) та Податкового кодексу України (2755-17) . У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (z1097-07) , цей Порядок на виконання вимог статті 43 Податкового кодексу України визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

За таких обставин судами першої та апеляційної інстанцій не вжито всіх передбачених законом заходів, необхідних для повного і всебічного з'ясування всіх обставин у справі, підтверджених доказами.

Частиною 2 статті 227 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З врахуванням того, що у справі необхідно досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про їх скасування та направлення справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду справи судам необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.