головуючого: Штульман І.В. (доповідач), суддів: Рецебуринського Ю.Й., Швеця В.В., - розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі міста Донецька про відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії, за касаційними скаргами Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька і Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року, -

У лютому 2013 року Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька звернулося в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі міста Донецька про стягнення сплачених ОСОБА_4 витрат у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, за вересень-жовтень 2012 року у розмірі 1700 гривень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі міста Донецька на користь Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька витрати на виплату ОСОБА_4 основного розміру пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, за вересень-жовтень 2012 року у розмірі 183,78 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі міста Донецька у касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, його батьком є ОСОБА_5, який ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, що підтверджується відповідним актом та свідоцтвом про смерть.

На час смерті ОСОБА_5, його сину ОСОБА_4 ще не було двох років.

Згідно висновку про час настання інвалідності від 30 серпня 1999 року, складеного Міжрайонною МСЕК № 1 Донецького обласного центру медико-соціальної експертизи, ОСОБА_4 встановлена III група інвалідності з дитинства.

Факт настання інвалідності ОСОБА_4 у віці до 18 років підтверджений випискою із акта огляду МСЕК від 11 жовтня 2010 року (до довідки серії 10 ААА № 368000).

На підставі цих документів ОСОБА_4 була призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.

За вересень-жовтень 2012 року витрати по виплаті ОСОБА_4 пенсії у зв'язку з втратою годувальника Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька понесено у розмірі 1700 гривень, з яких: 183,78 гривень - основний розмір пенсії; 1516,22 гривень - державна адресна допомога, про що складено акти щомісячної звірки витрат за вересень-жовтень 2012 року та таблиці розбіжностей.

Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі міста Донецька не прийнято до відшкодування зазначені витрати.

Так, статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині 1 цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (1058-15) (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ), який частково дублює норми раніше прийнятого, але ще чинного Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (1788-12) (далі - Закон № 1788-XII (1788-12) ).

Пунктом 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (1058-15) передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII (1788-12) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Оскільки за змістом вищевказаної норми дія Закону № 1788-XII (1788-12) не поширюється на визначення права на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, ці відносини регулюються Законом № 1058-IV (1058-15) .

Згідно частин 1, 2 статті 36 вказаного Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині 2 статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

У частині 8 статті 36 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV (1105-14) (далі - Закон № 1105-ХІV (1105-14) ).

За приписами статті 33 зазначеного Закону у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини 1 статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку. Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону № 1105-ХІV Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків) зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, передбачений статтею 21 Закону № 1105-ХІV.

За змістом цієї статті у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо.

Статтею 28 Закону № 1105-ХІV встановлено, що страховими виплатами

є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми, в тому числі, складаються із страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Отже, страхові виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1105-ХІV (1105-14) Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує у разі настання страхового випадку виключно особам,

які мають право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини 1 статті 21 цього Закону), перелік яких міститься у статті 33 зазначеного Закону. У разі якщо особи, яким призначені пенсії у зв'язку з втратою годувальника, не підпадають під визначений статтею 33 Закону № 1105-ХІV перелік осіб, які мають право на одержання страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, витрати, понесені Управлінням Пенсійного фонду України у зв'язку з виплатою та доставкою таких пенсій, не підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Оскільки, як встановлено судами, ОСОБА_4 підпадає під визначений статтею 33 Закону № 1105-ХІV перелік осіб, то колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відшкодування Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі міста Донецька позивачеві витрат, понесених ним на виплату ОСОБА_4 пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, за вересень-жовтень 2012 року у розмірі 183,78 гривень.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що відповідач не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" від 26 березня 2008 року № 265 (265-2008-п) , оскільки зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, то відповідно Фонд соціального страхування від нещасних випадків не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують встановлених судами обставин справи та їх висновків.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька і Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі міста Донецька - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі міста Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Ворошиловському районі міста Донецька про відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії - залишити без змін.