головуючого: Штульман І.В. (доповідач), суддів: Рецебуринського Ю.Й., Швеця В.В., - розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області на постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року, -

У липні 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області звернулося в суд з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанов від 26 червня 2012 року ВП № 28798850 про стягнення виконавчого збору в сумі 1360 гривень та витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 24,25 гривень.

Постановою Карлівського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року і ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Такими органами державної виконавчої служби відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 202/98-ВР (202/98-ВР) ) є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виходячи із зазначених положень, по цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби.

Структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом № 202/98-ВР (202/98-ВР) як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у справах, що розглядаються відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи, Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області звернулося з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, який не входить до переліку органів державної виконавчої служби, визначеного Законом № 202/98-ВР (202/98-ВР) , а тому не може виступати в якості відповідача у таких справах.

Не дивлячись на зазначені обставини, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, не вирішив питання про заміну первинного відповідача на належного, відповідно до переліку, визначеного частиною 1 статті 3 Закону № 202/98-ВР, як того вимагає стаття 52 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до процесуальних порушень, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, на зазначені порушення уваги не звернув.

Згідно частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що постанова Карлівського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2012 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області - задовольнити частково.

Постанову Карлівського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року - скасувати.

Справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Карлівському районі Полтавської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про скасування постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій - направити до суду першої інстанції на новий розгляд.