Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист" звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 27.06.2014 № 0005772201 та № 0005792201.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.09.2014 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі судове рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосування норм матеріального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного адміністративного суду - без змін, як законне та обґрунтоване.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ "Поділляагрозахист" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.10.2011 по 31.12.2013, складено акт № 1583/2201/37898486 від 16.06.2014, в якому зафіксовані порушення: пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, пп. 138.10.3 п. 138.10, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 302 577 грн., в т.ч.: за 2012 рік в сумі 25 209 грн., в т.ч.: за 2 кв. 2012 року - завищення на 36 грн., за 3 квартал 2012 року - завищення на 1 975 грн., за 4 квартал 2012 року - заниження на 27 220 грн., за 2013 рік - заниження на 277 368 грн.; п. 198.3 ст. 198, п. п. 199.1, 199.2, 199.3, 199.4, 199.5 ст. 199 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 173 618 грн. за період травень 2012 року - листопад 2013 року.

На підставі результатів проведеної перевірки, 27.06.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0005772201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 378 221 грн., в т.ч.: 302 577 грн. основного платежу та 75 644 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0005792201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 217 023 грн., в т.ч.: 173 618 грн. основного платежу та 43 405 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновок податкового органу про порушення підприємством пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України, та як наслідок заниження підприємством податку на прибуток в сумі 302 577 грн. ґрунтується на тому, що ТОВ "Поділляагрозахист" не було включено до складу інших доходів суму заборгованості по простих векселях, виданих позивачем ТОВ "ДІЛО" та ТОВ "Спецагроресурс" державна реєстрація яких скасована та вважається безповоротною фінансовою допомогою в розмірі 855 229 грн.

Матеріалами справи встановлено, що станом на момент перевірки на балансі ТОВ "Поділляагрозахист" обліковуються прості векселі, видані ТОВ "ДІЛО" та ТОВ "Спецагроресурс" в рахунок заборгованості за одержані товари та послуги.

ТОВ "Поділляагрозахист" видано прості векселі в рахунок заборгованості за одержані товари та послуги наступним підприємствам:

ТОВ "ДІЛО" (код ЄДРПОУ 31371889) простий вексель №АА2054182 від 10.01.2013 номінальною вартістю 363 494,04 грн. дата погашення векселя 09.01.2022.

ТОВ "Спецагроресурс" (код ЄДРПОУ 38112611) прості векселя:

- № АА2280039 від 31.01.2013 номінальною вартістю 102 734,90 грн., дата погашення по векселю 30.12.2016;

- № АА2280040 від 31.01.2013 номінальною вартістю 109 000 грн., дата погашення по векселю 30.01.2017;

- № АА2280041 від 31.01.2013 номінальною вартістю 280 000 грн., дата погашення по векселю 30.01.2018.

Станом на 31.12.2013 кредиторська заборгованість перед вказаними постачальниками відсутня.

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України).

Відтак, Податковий кодекс України (2755-17) (пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135) передбачає також, що до складу доходу включається сума заборгованості платника податку перед іншою особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" встановлено, що переказні та прості векселі видаються лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, ратифікованого Верховною Радою України 06.07.1999 Законом України № 826-ХІV (826-14) , до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів і, зокрема, положення щодо строку платежу (статті 33 - 37), позовної давності (статті 70, 71).

Статтею 78 Уніфікованого закону також передбачено, що векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред'явлення.

Тобто, перебіг строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі.

Статтею 70 Уніфікованого закону встановлено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження "обіг без витрат". Позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред'явлений позов.

Отже, за встановлених в судовому порядку обставин та враховуючи, що терміни пред'явлення простих векселів, емітованих позивачем в січні 2013 року ТОВ "ДІЛО" та ТОВ "Спецагроресурс" на момент проведення перевірки не сплинули, тому податковий орган, з яким погодився і суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про безпідставне не включення позивачем до складу доходів заборгованості за векселями, оскільки така не набула статусу безповоротної фінансової допомоги, як сума коштів, що залишилась несплаченою після спливу строків позовної давності.

Щодо висновку податкового органу про порушення ТОВ "Поділляагрозахист" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати на збут в загальній сумі 771 667 грн., в тому числі за 2012 рік - в сумі 125 000 грн., за 2013 рік - в сумі 646 667 грн., у результаті віднесення до них маркетингових послуг, рекламних послуг та витрат на транспортування, транспортно-експедиційних та інших послуг без підтвердження їх зв'язку з господарською діяльністю платника податків, а також висновку про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198, п. п. 199.1, 199.2, 199.3, 199.4, 199.5 ст. 199 Податкового кодексу України, що зроблений відповідачем з посиланням на віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 154 333 грн. з вартості придбаних послуг від підприємств-постачальників: ТОВ "Альянс-Іст" сума ПДВ - 25 000 грн. за листопад 2012 року, ТОВ "Науково-технічний центр М.В.М" сума ПДВ - 54 333 грн. за травень 2013 року, ТОВ-фірма "Микс-В" сума ПДВ - 75 000 грн. за листопад 2013 року, які не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства, слід зазначити наступне.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ "Альянс-Іст" відповідно до договору № 10-02 від 15.10.2012 надало інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги ТОВ "Поділляагрозахист" загальною вартістю - 150 000 грн. в т.ч. ПДВ - 25 000 грн. відповідно до акту приймання-передачі інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг № 111508 від 15.11.2012. В акті приймання-передачі зазначено, що виконавець ТОВ "Альянс-Іст" провело дослідження для замовника "Поділляагрозахист" та надало інформацію про засоби захисту рослин, які найбільш поширені в застосуванні в осінній сезон, розроблені плани по розширенню ринку збуту на території України, рекомендовані заходи з поліпшення ефективності в прийнятті управлінських рішень.

В підтвердження використання позивачем в межах господарської діяльності отриманих від ТОВ "Альянс-Іст" інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг, позивачем до суду надані належним чином оформлені документи первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Також, на підтвердження того, що витрати на маркетингові послуги пов'язані із господарською діяльністю позивача, останнім надано оборотно-сальдові відомості, які свідчать про зростання обсягів продажу позивача, у зв'язку з отриманими маркетинговими послугами в перевіряємий період.

Стосовно послуг з організації та перевезення вантажів, отриманих позивачем від ТОВ "Науково-технічний центр М.В.М", в судовому порядку встановлено, що ТОВ "Науково-технічний центр М.В.М" відповідно до договору № 01-04 від 01.04.2013 про надання послуг по організації та перевезенню вантажів надало послуги вартістю 326 000 грн., в тому числі ПДВ 54 333,33 грн., предметом якого є надання послуг з пошуку перевізників та організації доставки перевізником товару в пункт призначення, вказаний замовником ТОВ "Поділляагрозахист".

На виконання вказаного договору позивачем подавались ТОВ "Науково-технічний центр М.В.М" листи-заявки щодо інформування про необхідність здійснення доставки товару, маршрут, характеристики вантажу, термін доставки тощо.

За результатами послуг та відповідно до умов договору, між сторонами був підписаний акт приймання-передачі послуг без номера від 31.05.2013, відповідно до якого послуги надані та відповідно отримані в повному обсязі, претензії в сторін відсутні. Оплата за надані послуги здійснювалась в безготівковій формі.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту з урахуванням витрат на отримання послуг за зазначеним вище договором, позивачем надана належним чином оформлена податкова накладна.

Посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних на виконання договору № 01-04 від 01.04.2013 вірно відхилено судом апеляційної інстанції, з огляду на те, що ТОВ "Науково-технічний центр М.В.М" не є перевізником вантажів на замовлення позивача, а лише здійснювало пошук таких перевізників, які в подальшому безпосередньо із ТОВ "Поділляагрозахист" уклали відповідні договори та здійснили перевезення вантажів.

ТОВ "Поділляагрозахист" уклало договір з ТОВ-фірмою "Мікс-В" про надання послуг на проведення рекламних заходів № 0111 від 01.11.2013, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець приймає зобов'язання власними силами та з власних матеріалів виготовити необхідні ескізи, тексти, оригінал-макети рекламної продукції в строк до 29.11.2013.

Згідно укладеного договору ТОВ "Поділляагрозахист" одержало послуги відповідно до акту № 28 від 29.11.2013 загальною вартістю 450 000 грн., в тому числі ПДВ 75 000 грн. В акті вказано, що ТОВ-фірмою "Мікс-В" надано послуги по проведенню рекламних заходів з виготовленням та розповсюдженням рекламної продукції з логотипом ТОВ "Поділляагрозахист".

З 01.11 по 29.11.2013 були надані наступні послуги:

- підготовка планів проведення рекламних заходів та укладання угод;

- підготовка та узгодження переліку макетів рекламної продукції;

- виготовлення рекламної продукції;

- узгодження списків потенційних покупців;

- розсилання поштою рекламних матеріалів на адреси існуючих та потенційних клієнтів;

- телефонні дзвінки клієнтам з метою переконання в отриманні відправленої рекламної продукції.

До акту виконаних робіт (наданих послуг) додаються звіти про їх виконання.

В підтвердження отриманих рекламних послуг позивачем були надані договір про надання рекламних послуг, акт № 28 приймання-передачі послуг згідно договору, належним чином оформлена податкова накладна та оборотно-сальдова відомість по рахунку в підтвердження здійснення оплати за отримані послуги.

Оскілки матеріалами справи встановлено формування позивачем витрат та податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ТОВ "Поділляагрозахист", підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому податковим органом безпідставно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що в разі, якщо контрагентом платника податків податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.