Публічне акціонерне товариство завод "Цегла Трипілля" звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області № 0001932201/1344 від 18.12.2013.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015; позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ПАТ завод "Цегла Трипілля" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, складено акт № 203/2201/05474949 від 27.08.2013, в якому зафіксовано порушення, зокрема: п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 635 090 грн., в т.ч.: за липень 2011 року на суму 34 740 грн., за серпень 2011 року на суму 83 460 грн., за вересень 2011 року на суму 36 891 грн., за жовтень 2011 року на суму 140 710 грн., за листопад 2011 року на суму 27 074 грн., за грудень 2011 року на суму 16 985 грн., за січень 2012 року на суму 22 508 грн., за лютий 2012 року на суму 16 726 грн., за березень 2012 року на суму 21 187 грн., за квітень 2012 року на суму 36 298 грн., за травень 2012 року на суму 34 200 грн., за червень 2012 року на суму 36 233 грн., за липень 2012 року на суму 36 717 грн., за серпень 2012 року на суму 11 448 грн., за жовтень 2012 року на суму 31 698 грн., за грудень 2012 року на суму 16 274 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач подав до податкового органу заперечення, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки залишено без змін та прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 № 00001302201/287.

За результатами оскарження в адміністративному порядку прийнятого податкового повідомлення-рішення, рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 22.11.2013 частково скасоване податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 № 00001302201/287 та зменшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 113 012 грн. та зменшено штрафні фінансові санкції на суму 28 253 грн.; в решті - податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без - задоволення.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення до суду та постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 (набрала законної сили) по справі № 810/6749/13-а адміністративний позов ПАТ заводу "Цегла Трипілля" задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 № 00001302201/287.

18.12.2013 відповідачем, на підставі акту перевірки від 27.08.2013 №203/2201/054474949, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001932201/1344 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 652 597,50 грн., в т.ч.: 522 078 грн. основного платежу та 130 519,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що в період з 01.07.2011 по 31.12.2012 ПАТ заводу "Цегла Трипілля" здійснювало придбання піску у контрагентів для виготовлення власної продукції. Взаємовідносини між підприємствами оформлено договором поставки. Згідно з наданими до перевірки податковими накладними встановлено, що сума відвантаженого піску, транспортування та наданих послуг з навантажування піску не розділено. В рядку накладних "назва і сорт товару" вказано "транспортування та навантаження піску".

Як встановлено матеріалами справи, між позивачем (покупець) та ТОВ "Трипільська колота цегла" (продавець) укладено договір № Ц-1/16-06 від 03.01.2006 купівлі-продажу товару - піску. До договору укладено два протоколи погодження договірної ціни на пісок.

Також, між позивачем (покупець) і ТОВ "Трипільська колота цегла" (продавець) укладено договір № К-1/2-12 від 03.01.2012 купівлі-продажу товару - піску.

Факт виконання договірних зобов'язань за вказаними правочинами судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними документами.

04.01.2011 між позивачем (замовник) і ТОВ "Трипільська колота цегла" (виконавець) укладено договір № К-3/4-11 про надання послуг, предметом якого є надання послуг по навантаженню піску в кар'єрі та доставка його до заводу, перевезення інших вантажів, а також надання послуг іншими механізмами виконавця. До цього договору сторонами укладено протокол погодження договірної ціни на послуги по навантаженню та перевезенню піску.

Фактичне виконання цього договору підтверджено податковими накладними, актами здачі-приймання робіт та товарно-транспортними накладними на перевезення піску, актами здачі-приймання робіт, платіжними документами.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій мотивували свої рішення тим, що господарські операції позивача з ТОВ "Трипільська колота цегла" мали реальний характер, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, тому не викликає сумнівів стосовно правомірності віднесення суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару (послуг) до податкового кредиту.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи встановлено формування позивачем податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих особою, яка була зареєстрована платниками податку на додану вартість, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ПАТ заводу "Цегла Трипілля", підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому податковим органом безпідставно прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Крім того, відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

За змістом абз. 4 п. 86.7, п. 86.8 статті 86 Податкового кодексу України за наслідками перевірки керівником органу державної податкової служби (або його заступником) приймається рішення про визначення грошових зобов'язань з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом 18.12.2013 на підставі акту перевірки від 27.08.2013 №203/2201/054474949, висновки якого вже були враховані податковим органом при винесенні попереднього податкового повідомлення-рішення від 11.09.2013 № 00001302201/287, що було за результатами судового розгляду скасоване.

Тобто, у податкового органу були відсутні підстави для повторного притягнення платника податків - позивача до фінансової відповідальності за порушення, які вже були предметом судового дослідження та визнані безпідставними.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 та постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2014 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .