Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014

та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.09.2013

у справі № 811/2822/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Креатив"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

Приватне акціонерне товариство "Креатив" звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0000270154 від 16.05.2013.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ПрАТ "Креатив" з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за листопад 2012 року, з урахуванням матеріалів перевірок, отриманих від інших ДПІ щодо правомірності нарахування ПДВ по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг), складено акт № 269/15-4/31146251 від 23.04.2013, в якому зафіксовано порушення: п. 198.1, п. 198.4 ст. 198, п. 15 підр. 2 розд. ХХ Податкового кодексу України (2755-17) , в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19) за листопад 2012 року в сумі ПДВ 2 946 306 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 16.05.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000270154 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 946 306 грн.

Зменшуючи розмір від'ємного значення за вказаним податковим повідомленням-рішенням, податковий орган виходив з того, що контрагент позивача - ПП "Трейд-Інвест-Агро" подано недостовірну інформацію до Долинської МДПІ у Додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої) за червень 2011 року "Розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг" з метою отримання податкової пільги, тому ПП "Трей-Інвест-Агро" фактично з 01.06.2011 не мало право перебувати на спеціальному режимі оподаткування, в результаті чого господарські відносини ПАТ "Креатив" з ПП "Трейд-Інвест-Агро" не мають під собою об'єкту оподаткування податком на додану вартість у зв'язку із втратою контрагентом свого спеціального статусу.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно положень п. п. 201.1, 201.8 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вищенаведені норми свідчать про те, що господарські операції для визначення сум податку на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, що видані особами, які зареєстровані платниками податку на додану вартість.

У відповідності до п. 15 підр. 2 розд. ХХ Податкового кодексу України (2755-17) тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.

З наведених норм вбачається, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до приписів ст. 198 Податкового кодексу України є господарські відносини з першого постачання зернових культур відповідної товарної категорії підприємством, що має статус сільськогосподарського товаровиробника та перебуває на спеціальному режимі оподаткування.

Згідно з п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду; при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

В судовому порядку встановлено, що ПП "Трейд-Інвест-Агро" було зареєстроване як платник податку на додану вартість за спеціальним режимом оподаткування з 01.04.2009 по 07.12.2012, проте після досягнення перевищення 25% реалізації несільськогосподарської продукції свідоцтво спеціального платника податку на додану вартість за спеціальним режимом анульоване, та станом на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій, підприємство зареєстроване платником податку на додану вартість на загальних підставах.

На підтвердження правомірності визначення сум податку на додану вартість, що віднесені до податкового кредиту відповідного звітного періоду позивачем до суду надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, якими зафіксовано реальність здійснення господарських операцій з постачання вирощеної контрагентом продукції та підтверджено право на формування податкового кредиту позивачем.

З огляду на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на основі податкових накладних, виданих ПП "Трейд-Інвест-Агро", яке в листопаді 2012 року було зареєстроване платником податку на додану вартість за спеціальним режимом оподаткування, як сільськогосподарське товариство та свідоцтво на той момент якого не було скасоване, то висновки судів попередніх інстанцій про наявність у позивача права на формування від'ємного значення з податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП "Трейд-Інвест-Агро" є правомірними.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.09.2013 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .