- визнати незаконним та скасувати рішення Костянтинівської селищної ради "Про передачу у власність земельних ділянок" № 6 від 17 січня 2007 року, до якого рішенням Костянтинівської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області № 7 від 17 вересня 2010 року внесено зміни, в частині надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку площею земельної ділянки для обслуговування жилого будинку 0,10 га по АДРЕСА_1;

- визнати незаконним та скасувати рішення Костянтинівської селищної ради "Про передачу у власність земельних ділянок" № 5 від 26 листопада 2007 року, до якого рішенням Костянтинівської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області № 8 від 17 вересня 2010 року внесено зміни, в частині надання дозволу ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку площею земельної ділянки для обслуговування жилого будинку 0,15 га по АДРЕСА_1.

Постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено, визнано незаконними та скасовано спірні рішення.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, увалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права та просить рішення суду апеляційної інстанцій скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що спірні рішення відповідача не відповідають вимогам закону, в них невірно вказано розмір земельних ділянок, які підлягають виділенню позивачу та третій особі. Зазначає, що третя особа не має правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,15 га, тому виділення йому земельної ділянки вказаної площі є незаконним.

В запереченнях, що надійшли на адресу суду, відповідач, третя особа вважають касаційну скаргу необґрунтованою, тому просять відмовити в її задоволенні, постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

В судовому засіданні позивач підтримала касаційну скаргу, просила суд задовольнити її з підстав, викладених в ній, представник відповідача заперечила проти касаційної скарги, просила суд відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, що з'явились, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено, що позивачу на праві власності належить житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1, на підставі договору дарування житлового будинку від 23 грудня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Арбузинського районного нотаріального округу Миколаївської області Грицаєнко Л.М., як отриманий безоплатно в дар від її батька ОСОБА_7

Власником сусіднього житлового будинку № 9 є ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 12 січня 2001 року державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Петренко О.В.

Територія, на якій розташовані вказані житлові будинки та господарські споруди сторін була територією одного домоволодіння та за ОСОБА_9 була закріплена земельна ділянка площею 0.26 га.

Згідно з архівною довідкою від 30 березня 2010 року за № 01-45/ш-44, наданої архівним відділом Арбузинської районної державної адміністрації, на засіданні правління колгоспу ім. Жовтневої революції смт. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області від 20 березня 1960 року прийнято рішення про задоволення заяви ОСОБА_7 про виділення присадибної ділянки біля його будинку.

Відповідно до рішення Костянтинівської селищної ради від 30 березня 1977 року визнано право власності за ОСОБА_10 на житловий будинок № 9 і за ОСОБА_7 на житловий будинок № 11.

Згідно з рішенням № 141 Костянтинівської селищної ради від 27 листопада 1997 року земельну ділянку площею 0,15 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 передано ОСОБА_11 для обслуговування індивідуального житлового будинку (лист Костянтинівської селищної ради № 3 від 4 жовтня 2011 року). Рішення ж про передачу у власність чи користування земельної ділянки ОСОБА_7 (АДРЕСА_1) селищною радою не приймалося, за даними земельно-кадастрової книги за ним закріплена земельна ділянка площею 0,10 га.

22 грудня 2006 року позивач звернулася до селищної ради з письмовою заявою про надання їй у власність земельної ділянки площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1.

Рішенням VIII сесії 5 скликання Костянтинівської селищної ради "Про передачу у власність земельних ділянок" № 6 від 17 січня 2007 року, зокрема, ОСОБА_4 згідно з поданою нею заявою передано у власність земельну ділянку площею 0.10 га, розташовану по АДРЕСА_1.

Рішенням ХVІІІ сесії 5 скликання Костянтинівської селищної ради "Про передачу у власність земельних ділянок" № 5 від 26 листопада 2007 року, зокрема, ОСОБА_5 згідно з поданою ним заявою передано у власність земельну ділянку площею 0.15 га, розташовану по АДРЕСА_1.

До вказаних рішень селищної ради за протестами прокурора Арбузинського району 17 вересня 2010 року шляхом прийняття рішень № 7 і № 8 LІІІ сесією селищної ради 5 скликання внесено зміни у назви рішень та викладено їх у наступній редакції: "Про надання дозволу на виготовлення технічних документацій зі складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам України", внесено зміни до мотивувальної частини та викладено її у наступній редакції: "Керуючись статтею 116 глави 19 розділу ІV, пунктом "б", "г", "д" статі 121 Земельного кодексу України (2768-14) , ст. 89 глави 14 розділу 111 Земельного кодексу України (2768-14) , пунктом 34 частини першої статі 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) ; внесено зміни в частини 1, 2, 3 та викладено в наступній редакції: "надати дозвіл на виготовлення технічних документацій зі складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам України згідно поданих заяв"; пункт 3 частини 1 залишено без змін.

В результаті приведення вказаних рішень у відповідність з протестом прокурора, предметом даного спору стали рішення місцевої ради про надання дозволу на виготовлення технічних документацій зі складання державних актів на право власності на земельні ділянки, перевірка законності яких підлягає в порядку та за правилами адміністративного судочинства відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного в його постанові від 19 січня 2016 року у справі № 824/167/15-а. Отже, після внесення змін до спірних рішень, змінилась їх суть, проте залишились незмінними площі земельних ділянок, що підлягають виділенню позивачу та третій особі.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 зверталась до Костянтинівської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області з заявою від 30 грудня 2010 року, якою вона відкликала свою заяву від 22 грудня 2006 року та просила скасувати рішення, прийняте відповідачем на підставі цієї заяви.

Отримавши відмову відповідача скасовувати свої рішення, позивач, вважаючи їх незаконними, звернулась до суду з даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з незаконності спірних рішень Костянтинівської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області, оскільки вони порушують права позивача.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з протилежного, а саме з того, що оскільки за попереднім власником нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 рішенням Костянтинівської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області від 24 травня 1992 року № 126 закріплено земельну ділянку площею 0,10 га, підстави скасовувати спірні рішення відповідача відсутні.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано ст. 118 ЗК України.

За змістом вказаної статті (в редакції на час виникнення спірних правовідносин - прийняття Костянтинівською селищною радою Арбузинського району Миколаївської спірних рішень) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Зі змісту наведених норм слідує висновок, що підставою для отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки є заява громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки, в якій зазначається бажані розміри та мета її використання.

В разі розроблення проекту відведення відповідною організацією він погоджується з органами, визначеними в ч. 9 ст. 118 ЗК України, що є підставою для розгляду такого проекту відповідною радою чи місцевою державною адміністрацією, наслідком чого є прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_4 22 грудня 2006 року звернулася до Костянтинівської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області з письмовою заявою про надання їй у власність земельної ділянки площею 0,10 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1.

Спірним рішенням Костянтинівської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області "Про передачу у власність земельних ділянок" № 6 від 17 січня 2007 року з урахуванням внесених до нього змін рішенням вказаної ради "Про приведення у відповідність до вимог чинного законодавства рішення Костянтинівської селищної ради" від 17 вересня 2010 року № 7 згідно з протестом прокурора, ОСОБА_4 відповідно до поданої нею заяви надано дозвіл виготовлення технічних документацій зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку в розмірі 0,10 га.

За таких обставин, спірне рішення Костянтинівської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області прийняте на підставі заяви позивачки відповідно до наданих відповідачу повноважень, тому підстави для його скасування відсутні, про що обґрунтовано вказано судом апеляційної інстанції.

Що стосується спірного рішення Костянтинівської селищної ради "Про передачу у власність земельних ділянок" № 5 від 26 листопада 2007 року, до якого рішенням Костянтинівської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області № 8 від 17 вересня 2010 року внесено зміни згідно з протестом прокурора, таке рішення не порушує прав, свобод та інтересів позивача з огляду на наступне.

Ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Зі змісту регулювання, яке міститься у КАС України (2747-15) , також вбачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

ОСОБА_4 оспорила рішення, яке є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжують права й обов'язки тільки для тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім власника вказаної земельної ділянки), в тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваним рішенням не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у своєму рішенні від 24 лютого 2015 року у справі № 21-34а15, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 244-2 КАС України.

З урахуванням тієї обставини, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення уповноваженого органу про надання її у власність, що слідує з норми ст. 118 ЗК України, вказане рішення відповідача не порушує та не може порушувати права ОСОБА_4, відтак позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Доводи позивача, що вона зверталась до Костянтинівської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області з заявою від 30 грудня 2010 року, якою вона відкликала свою заяву від 22 грудня 2006 року та просила скасувати рішення, прийняте відповідачем на підставі цієї заяви, є безпідставними з огляду на те, що така заява подана вже після прийняття відповідачем спірного рішення. В той же час орган місцевого самоврядування позбавлений законодавчих повноважень скасувати спірні рішення, з огляду на те, що останні є ненормативними актами індивідуальної дії, застосовуються одноразово і після їх реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, відповідно до рішення Конституційного Суд України 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року (v007p710-09) .

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Судом ухвалено законне та обґрунтоване рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи, тому відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.