розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагентства у Тарутинському районі Матвєєва Михайла Степановича, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Азимут", про визнання неправомірними дій, скасування рішення, зобов'язання внести до Державного земельного кадастру відомості та присвоїти кадастровий номер земельній ділянці,

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагентства у Тарутинському районі Матвєєва Михайла Степановича, в якому просила суд визнати неправомірними дії державного кадастрового реєстратора, скасувати рішення від 18.06.2013 №РВ-5100018962013 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та зобов'язати Державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагенства у Тарутинському районі Одеської області Матвєєва Михайла Степановича внести до Державного земельного кадастру відомості та присвоїти кадастровий номер земельній ділянці.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю відмови відповідача внести до Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку як такої, що винесено за відсутності передбачених законом підстав. Так, позивачем зазначено, що згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом вона успадкувала земельну ділянку, яка належала її померлому батьку на праві приватної власності згідно з державним актом про право власності на змелю. Позивач звернулась до державного кадастрового реєстратора із заявою про реєстрацію земельної ділянки. У той же час, державним кадастровим реєстратором відмовлено у внесенні змін до Державного земельного кадастру з тих мотивів, що державний акт на право власності на землю видано особі вже після її смерті.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року позов задоволено: визнано неправомірними дії Державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагенства у Тарутинському районі Одеської області Матвєєва Михайла Степановича щодо відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; скасовано рішення Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства у Тарутинському районі Одеської області Матвєєва Михайла Степановича від 18.06.2013 №РВ-5100018962013 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; зобов'язати Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагенства у Тарутинському районі Одеської області Матвєєва Михайла Степановича внести до Державного земельного кадастру відомості та присвоїти кадастровий номер земельній ділянці.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2014 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року скасовано; прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.10.1997 Тарутинською районною адміністрацією Одеської області на підставі рішення від 22.09.1997 №322/97 члену колективного сільськогосподарського підприємства КСП "Родина" ОСОБА_4 видано Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 розміром 3,47га. в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

24.12.2002 прийнято Рішення №25-ХХІV "Про зміну в державному акті земель колективної власності ЗАТ "Родина", яким передано із земель резервного фонду в колективну власність ЗАТ "Агрофірма Родина" земельні масиви площею 288 га. ріллі, для розподілу новоприйнятим та пропущеним працівникам ЗАТ "Агрофірма Родина".

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, про що свідчить наявне у матеріалах справи Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 04.07.2003, видане Євгенівською сільською радою Тарутинського району Одеської області.

04.03.2004 Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області на підставі розпорядження Тарутинської райдержадміністрації від 10.12.2003 №471/А видано Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, відповідно до якого ОСОБА_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,96га., яка розташована на території Євгенівської сільської ради. Державний акт на право приватної власності на землю було зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №90.

Згідно із Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 29.12.2004 серії ВВТ №785404, спадкоємицею майна ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, є його дочка - ОСОБА_2. Спадкове майно складається з: земельної ділянки належної померлому на праві приватної власності, площею 2,96 га. у межах згідно з планом, у тому числі сільськогосподарських угідь - 2,96 га., з яких 2,36 га. - ріллі, 0,60 га. - багаторічних насаджень. Дана земельна ділянка розташована на території Євгенівської сільської ради Тарутинського району Одеської області, яку було передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та належала померлому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, виданого Тарутинською райдержадміністрацією 04.03.2004 р., та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право власності на землю за №90.

ОСОБА_2 18.06.2013 звернулась до відділу Держземагенства у Тарутинському районі Одеської області із заявою №ЗВ-5100323822013 у якій просила зареєструвати земельну ділянку площею 2,355 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

До заяви від 18.06.2012 №ЗВ-5100323822013 позивачем додано: документ, що підтверджує оплату послуг з Державної реєстрації земельної ділянки, документацію із землеустрою, електронний документ, копію документа про присвоєння податкового номера, копію документа, що посвідчує особу.

За результатами розгляду заяви від 18.06.2012 №ЗВ-5100323822013 державним кадастровим реєстратором відділу Держземагенства у Тарутинському районі Одеської області Матвєєвим Михайлом Степановичем прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 18.06.2013 №РВ-5100018962013.

Згідно з рішенням від 18.06.2013 №РВ-5100018962013 відмова у внесенні змін до Державного земельного кадастру обґрунтована невідповідністю поданих документів вимогам, встановленим Законом України "Про державний земельний кадастр" (3613-17) та Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме подана технічна документація не відповідає вимогам чинного законодавства (а саме державний акт видавався у 2004р. після смерті його власника); у свідоцтві про право на спадщину невірно вказано назву сільської ради; електронний документ не відповідає встановленим вимогам, а саме: з ділянкою НОМЕР_4 площа співпадає на 100%; заявником подано документи не в повному обсязі.

Вказуючи на протиправність рішення від 18.06.2013 №РВ-5100018962013, ОСОБА_2 звернулась до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного рішення як такого, що прийнято за відсутності передбачених законом підстав. Зазначена позиція суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідачем не надано суду будь-яких належних доказів на підтвердження того, що державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 04.03.2004 є скасованим або визнаним недійним. За вказаних обставин судом першої інстанції вказано на протиправність відмови у внесенні змін до Державного земельного кадастру з мотивів видачі державного акту особі, яка на момент такої видачі є померлою.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з обґрунтованості позиції відповідача щодо відсутності підстав для внесення змін до Державного земельного кадастру.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на передчасність як висновків суду першої інстанції, так і висновків суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками та користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом частини першої статті 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про об'єкти Кадастру під час внесення їх до Кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Зміст відомостей про земельні ділянки, підстави та основні вимоги щодо внесення таких відомостей до Кадастру передбачені статтями 15, 21 зазначеного Закону.

У статті 23 цього Закону наведено визначення електронного документа, що містить відомості про результати робіт із землеустрою та оцінки земель, які підлягають внесенню до Кадастру, та правила його ведення, а саме:

1. Документація із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей до Кадастру, подається органу, що здійснює внесення таких відомостей, також у формі електронного документа.

2. Вимоги до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа визначаються Порядком ведення Кадастру.

3. Електронний документ подається Державному кадастровому реєстратору, який здійснює внесення відповідних відомостей до Кадастру, разом із документацією, яка є підставою для такого внесення, у паперовому вигляді.

Перевірка відповідності наданого електронного документа наявним даним Кадастру та встановленим вимогам до змісту, структури і технічних характеристик щодо розроблення такого документа здійснюється Державним кадастровим реєстратором, уповноваженим здійснювати внесення відповідних відомостей до Кадастру, протягом строку, встановленого статтею 21 цього Закону для їх внесення.

Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру встановлено Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (1051-2012-п) (далі - Порядок № 1051).

Відповідно до пункту 110 Порядку № 1051 (1051-2012-п) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації); електронний документ; документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки.

За змістом пункту 111 Порядку № 1051 (1051-2012-п) за результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор може прийняти рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77 - 85 цього Порядку в разі:

- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам законодавства;

- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції щодо необґрунтованості відмови державного кадастрового реєстратора у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з тих мотивів, що наданий позивачем державний акт на право власності на земельну ділянку видано особи після її смерті.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.03.2004 Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області на підставі розпорядження Тарутинської райдержадміністрації від 10.12.2003 №471/А видано Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, відповідно до якого ОСОБА_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,96 га., яка розташована на території Євгенівської сільської ради. Державний акт на право приватної власності на землю було зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №90.

Судами попередніх інстанцій не встановлено та матеріалами справи не підтверджено факту скасування державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 або ж визнання його нечинним.

Перелік підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки, встановлений пунктом 111 Порядку № 1051 (1051-2012-п) є вичерпним.

Повноважень щодо перевірки правомірності набуття прав на землю державному кадастровому реєстратору чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не надано.

У той же час, вказуючи на передчасність позиції судів попередніх інстанцій щодо достатності встановлених у справі обставин справи для висновку про наявність підстав для задоволення або ж відмови у задоволенні позову, колегія суддів виходить з того, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки іншим обставинам, якими відповідач обґрунтовував наявність підстав для відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру згідно з оскаржуваним рішенням, у тому числі: невідповідність електронного документа встановленим вимогам та 100 % накладення площі земельної ділянки із площею земельної ділянки НОМЕР_4.

Колегія суддів зазначає, що формування кадастру як індивідуального спеціалізованого реєстру земельних ділянок потребує максимально точних геоінформаційних даних. Так, внесення відомостей про земельну ділянку до Кадастру можливе за наявності не лише цивільно-правової угоди (купівлі-продажу, дарування тощо), а й інших передбачених законодавством даних щодо розташування земельної ділянки та її площі, які становлять зміст обмінного файлу.

Зазначена позиція колегія Вищого адміністративного суду України також узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 12 травня 2015 року у справі №21-119а15.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи зазначене, виходячи з меж касаційного перегляду, зважаючи на неповноту встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, необхідних для правильного вирішення публічно-правового спору, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд.

Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2014 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_2 до Державного кадастрового реєстратора Відділу Держземагентства у Тарутинському районі Матвєєва Михайла Степановича, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Азимут", про визнання неправомірними дій, скасування рішення, зобов'язання внести до Державного земельного кадастру відомості та присвоїти кадастровий номер земельній ділянці направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.