Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому касаційну скаргу Державної фіскальної служби України (далі - ДФС)

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.04.2015

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015

у справі № 803/586/15-а (876/5881/15)

за позовом ДФС

до товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Міжрегіональні ресурси" (далі - Товариство)

про стягнення штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

У березні 2015 року ДФС звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила стягнути з Товариства штраф у сумі 8500 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.04.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015, у позові відмовлено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким до відповідача застосовано оспорюваний штраф, скасовано в судовому порядку.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою ДФС, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові рішення та задовольнити позов. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає про правомірне застосування до Товариства оспорюваного штрафу за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство зазначає про правильність і обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Головним управління Міндоходів у Волинській області було проведено фактичну перевірку господарської одиниці (належного відповідачеві місця зберігання оптових партій алкогольних напоїв) з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 15.07.2014 № 03/97/21-02/35184264, в якому зафіксовано факт наявності у Товариства на зберіганні алкогольних напоїв без марок акцизного збору.

Вказана обставини слугувала підставою для прийняття ДФС рішення про застосування фінансових санкцій від 07.10.2014 № 000298, згідно з яким відповідача зобов'язано сплатити штраф у сумі 8500 грн.

Судами також з'ясовано, що зазначений акт індивідуальної дії було скасовано за наслідками його оскарження Товариством в судовому порядку згідно з постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.11.2014 у справі № 803/2168/14 (яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015).

Наведений факт було цілком об'єктивно розцінено судами як такий, що виключає можливість стягнення з відповідача оспорюваної суми штрафу.

Так, згідно з абзацом п'ятнадцятим статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 8500 гривень.

Підпунктом 191.1.14 пункту 19.1 статті 19 Податкового кодексу України здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контролю за їх цільовим використанням віднесено до функцій контролюючих органів.

Відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З наведених законодавчих положень випливає, що підставою виникнення у суб'єкта господарювання обов'язку сплатити штрафні санкції за порушення порядку зберігання алкогольних напоїв є податкове повідомлення-рішення контролюючого органу про застосування відповідних штрафних санкцій.

А відтак скасування в судовому порядку рішення ДФС, згідно з яким до Товариства застосовано оспорювані штрафні санкції, виключає існування у відповідача обов'язку зі сплати таких санкцій до бюджету.

Викладені у касаційній скарзі посилання податкового органу на законність накладення цього штрафу не є слушними, позаяк дане питання не охоплюється предметом цієї справи.

З урахуванням викладеного суди цілком обґрунтовано відмовили у задоволенні даного позову, а тому підстав для скасування ухвалених у справі судових актів та задоволення розглядуваних касаційних вимог не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України відхилити.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.04.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 у справі № 803/586/15-а (876/5881/15) залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.