ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 березня 2016 року м. Київ К/800/1659/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадження касаційну скаргу приватного підприємства "Харків-Енергостройконтакт" (далі - Підприємство)
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2014
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014
у справі № 820/13300/14
за позовом Підприємства
до державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція)
про скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ВСТАНОВИВ:
У червні 2014 року Підприємство звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.06.2014 № 0000562200, за яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 370 750,50 грн. (у тому числі на 247 167 грн. за основним платежем та на 123 583,50 грн. за штрафними санкціями).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014, у позові відмовлено з тих мотивів, що Підприємством не подано достатніх і необхідних доказів на підтвердження реальності виконання операцій з поставки товарів задекларованим постачальником - товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Продіс" (далі - ТОВ "Компанія "Продіс"), а також використання цих товарів у господарській діяльності позивача.
Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Підприємства, в якій воно просить скасувати прийняті у справі судові акти та задовольнити позов. На думку скаржника, за наявності належних доказів передачі товару від постачальника до покупця (позивача у справі) наявність державної реєстрації транспортного засобу не має правового значення для аналізу податкових наслідків господарської операції; також скаржник зазначає про подання ним належних первинних документів на підтвердження факту використання придбаної арматури під час виконання своїх договірних зобов'язань за поставки підрядних робіт іншій особі; судження контролюючого органу, викладені в акті зустрічної звірки постачальника, не можуть впливати на податковий облік Підприємства з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника.
У судове засідання представники сторін не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання. Від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з тим, що представник Підприємства бере участь в іншому судовому засіданні. Втім у даному разі з огляду на повноваження суду касаційної інстанції (який не досліджує нових доказів, та не встановлює обставин справи) неприбуття у судове засідання представників сторін не перешкоджає перегляду справи в порядку касації, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Продіс" (далі - ТОВ "Компанія "Продіс") за грудень 2013 року. Результати перевірки відображені в акті від 30.05.2014 № 201212/22/33872506, в якому викладено висновок Інспекції про фіктивний характер операцій з придбання позивачем товарів (автопідйомника на базі КАМАЗу ВС-30 та лінійної арматури) у названого постачальника, що виключає право платника на податковий кредит за цими операціями.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК (2755-17) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Аналізовані положення Закону пов'язують податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ з реальністю виконання господарської операції та з її підтвердженістю належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт.
Власне наявність формально складених первинних документів, не опосередкованих фактичним рухом активів між учасниками господарської операції, не породжує податкових наслідків, а тому перевірка правильності відображення господарської операції у податковому обліку вимагає дослідження дійсного переміщення активу між учасниками поставки та аналіз змін їх майнового стану з урахуванням усіх доводів та доказів, наданих учасниками провадження.
Оцінюючи податкові наслідки господарських операцій позивача зі спірним контрагентом, суди встановили, що за договором купівлі-продажу від 01.11.2013 № NO.2/11 ТОВ "Компанія "Продіс" (постачальник) зобов'язалося передати у власність Підприємства (покупець) товар, визначений у специфікації (лінійну арматуру). На підтвердження фактичного виконання цих операцій позивачем подано видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну.
01.11.2013 позивачем (покупець) та ТОВ "Компанія "Продіс" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 4/12, за яким останній зобов'язався поставити Підприємству автопідйомник на базі КАМАЗу ВС-30. Виконання цієї операції оформлено складенням рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної, акта приймання-передачі.
Ставлячи під сумнів реальність виконання розглядуваних операцій, Інспекція послалася на відсутність доказів транспортування придбаного товару у процесі його постачання позивачеві, доказів оплати Підприємством придбаної продукції у повному обсязі; також відповідачем встановлено, що придбаний транспортний засобів за позивачем не зареєстрований; доказів наявності спірного автопідйомника у названого продавця також не представлено; фактів використання спірного транспортного засобу та придбаної арматури у господарській діяльності Підприємства не виявлено; у ході проведення заходів із зустрічного податкового контролю відносно ТОВ "Компанія "Продіс" було встановлено неперебування цього суб'єкта господарювання за податковою адресою, відсутність у нього офісних та складських приміщень, виробничих потужностей, штату працівників для провадження реальної господарської діяльності; посадові особи ТОВ "Компанія "Продіс" відмовилися від надання пояснень щодо фінансово-економічної діяльності цього товариства.
Наведені обставини у сукупності, які не одержали свого спростування у ході розгляду даної справи, були цілком об'єктивно розцінені судами як доказ того, що господарські операції з поставки названим постачальником товарів позивачеві не здійснювалися, подані платником первинні документи на підтвердження виконання цих операцій містять недостовірні відомості та представлені платником з метою одержання необґрунтованої податкової вигоди, дії платника спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами.
Суди також звернули увагу на виявлені суперечливості у поданих платником первинних документах щодо безпосередніх учасників спірних операцій. Так, у журналі реєстрації довіреностей Підприємства зазначено, що придбаний товар отримав ОСОБА_1, тоді як у товарно-транспортній накладній вказано про одержання товару директором ОСОБА_2; строк виконання робіт за договором підряду від 24.10.2011 № П/Е 111624/НЮ (у рамках виконання якого, як стверджує позивач, Підприємством було використано придбану арматуру) не відповідає термінам одержання позивачем цього товару; актів виконаних підрядних робіт з переліком використаних матеріалів позивачем не подано.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, покладених в основу прийняття оскаржуваних судових рішень зі спору.
Так, дійсно, такі обставини. як неточність окремих відомостей у первинних документів, відсутність доказів використання придбаного товару у господарській діяльності, непроведення розрахунків за поставлений товар у повному обсязі та відсутність доказів вжиття постачальником заходів, спрямованих на одержання оплати самі по собі не є самостійною підставою для визнання необґрунтованою податкової вигоди платника; втім вказані обставини у сукупності та взаємозв'язку, разом з виявленими ознаками фіктивного суб'єкта господарювання у діяльності постачальника та відсутності належних і допустимих доказів наявності у нього активу, що виступав предметом розглядуваних поставок (зокрема, в силу відсутності доказів реєстрації транспортного засобу для встановлення його приналежності), підтверджують безтоварність спірних операцій.
З урахуванням викладеного суди цілком правомірно відмовили у задоволенні позову Підприємства.
Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Харків-Енергостройконтакт" залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2014 у справі № 820/13300/14 залишити без змін.
ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:
судді:
М.І. Костенко
І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько