розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Первинної профспілкової організації Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" про визнання протиправною та скасування постанови за касаційною скаргою Первинної профспілкової організації Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року, -

Позивач, первинна профспілкова організація Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" про визнання протиправною та скасування постанови від 18.08.2015 р. про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках за виконавчим провадженням № 38105811 по справі № 5006/8/55/2012.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.

Первинна профспілкова організація Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" не погодилась з постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року і звернулась до суду з касаційною скаргою, в який просить її скасувати та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, касаційний суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:

18.08.2015 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт коштів боржника Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго", що містяться на рахунках, у межах суми 91 533 212,22 грн. за виконавчим провадженням № 38105811 щодо виконання наказу господарського суду, виданого 15.03.2013 р. по справі № 5006/8/55/2012.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття вказаної постанови про арешт коштів боржника.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність винесення оскаржуваних постанов, з посиланням на те, що накладення відповідачем арешту на кошти позивача, що значно перевищує реальну суму заборгованості Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго", перешкоджає здійсненню господарської діяльності позивача та унеможливлює проведення будь-яких платежів на арештованих рахунках, в тому числі, сплаті податків, заробітної плати, розрахунках по укладених контрактах, тощо.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позову, апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС Первинна профспілкова організація Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" не є тією особою, якій надано право на звернення до суду із зазначеним позовом, постанова відповідача не породжує у позивача права чи обов'язки.

Проте, з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України № 5 від 21 травня 2012 року "Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 " (v0005760-12) Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби", суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. При цьому судам слід ураховувати, що до сторін, які можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби належать також їх представники за законом чи договором.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Справи за позовами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) належать до справ адміністративної юрисдикції незалежно від суб'єкта звернення до суду (частина п'ята статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".

Інші особи, які не визначені у статтях 82 Закону України "Про виконавче провадження" та 181 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , також можуть оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, однак у загальному порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) (висновки відповідно до довідки про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби від 05.04.2012 р.).

Як вбачається із змісту позовної заяви Первинної профспілкової організації Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" даний адміністративний позов поданий за загальними порядком звернення до суду, оскільки не містять посилань на особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, які визначені ст. 181 КАС України.

З наведеного випливає, що суд апеляційної інстанції невірно застосував до вказаних правовідносин спеціальні норми ст. 181 КАС України, замість загальних норм процесуального права щодо розгляду адміністративних справ.

Крім того, роблячи свої висновки суд апеляційної інстанції дійшов помилкового твердження, що позивач не є тією особою якій надано право на звернення до суду із зазначеним позовом.

Судом першої інстанції встановлено, що Первинна профспілкова організація обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" зареєстрована в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 08.11.2000 р., що підтверджується випискою з ЄДР. Згідно ст. 4 Статуту Позивача основною метою діяльності ППО ОКП "Донецьктеплокомуненерго" є представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки у відносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування, власниками підприємств, роботодавцями, їх організаціями та об'єднаннями.

Відповідно до п. 17 ст. 5 Статуту, позивач для досягнення мети своєї діяльності надає матеріальну, безоплатну інформаційно-методичну, консультативну, правову допомогу членам та організаціям Профспілки, представляє їхні інтереси при реалізації конституційного права на звернення за захистом прав до судових органів.

Діяльність Профспілок регламентується Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) .

Так, ч. 3 ст. 36 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів.

Згідно ч. 4 ст. 19 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" профспілки, їх об'єднання мають право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за захистом своїх прав до судових органів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також міжнародних судових установ

Статтею 37 ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" передбачено, що свої повноваження первинні профспілкові організації здійснюють через утворені відповідно до статуту (положення) виборні органи, а в організаціях, де виборні органи не створюються, - через профспілкового представника, уповноваженого згідно із статутом на представництво інтересів членів профспілки, який діє в межах прав, наданих цим Законом та статутом профспілки.

Повноваження виборного органу профспілки визначені ст. 38 ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Відповідач, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є органом державної виконавчої служби, на який покладено примусове виконання рішень, входить до сфери управління Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області.

Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" зареєстроване в якості юридичної особи, перебуває на обліку в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ 03337119), зареєстроване за юридичною адресою: 84307, Донецька область, м. Краматорськ, пров. Земляний, буд. 2, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Більшість членів ППО ОКП "Донецьктеплокомуненерго" є працівниками Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", їхня кількість складає більше 3000 (трьох тисяч) осіб.

25.09.2015 року на адресу ППО ОКП "Донецьктеплокомуненерго" від працівників ОКП "Донецьктеплокомуненерго" надійшли чисельні звернення з приводу затримки виплати заробітної плати. З метою перевірки факту затримки виплати заробітної плати, ППО ОКП "Донецьктеплокомуненерго" звернулась з листом від 25.09.2015 р. на адресу роботодавця ОКП "Донецьктеплокомуненерго" з проханням пояснити об'єктивність причини затримки виплати заробітної плати працівникам із наданням відповідних доказів.

Також встановлено, що 25.09.2015 року на адресу ППО ОКП "Донецьктеплокомуненерго" надійшла відповідь від адміністрації ОКП "Донецьктеплокомуненерго" згідно якої, затримка у виплаті заробітної плати працівникам є наслідком арешту всіх грошових коштів ОКП "Донецьктеплокомуненерго" згідно постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 18.08.2015 р. по виконавчому провадженню № 38105811.

Виходячи із системного аналізу норм Конституції України (254к/96-ВР) , ст. ст. 4, 17, 19, 37, 38 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", Статуту Профспілки, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу надано повноваження про захист законних прав, інтересів та гарантій членів профспілок, в тому числі шляхом звернення до суду.

При цьому висновки апеляційного адміністративного суду щодо відмови у задоволенні позову з підстав відсутності у позивача право такої вимоги із зверненням до суду з даним позовом про скасування постанови від 18.08.2015 р. про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках за виконавчим провадженням № 38105811 по справі № 5006/8/55/2012 є помилковими.

Щодо правомірності прийняття постанови від 18.08.2015 р. про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках за виконавчим провадженням № 38105811 по справі № 5006/8/55/2012, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) .

При цьому, відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Права та обов'язки державного виконавця визначені статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження", якою, крім іншого, передбачено, що державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до частин 1-4 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Судом першої інстанції встановлено, що Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 18.08.2015 р. винесено постанову про арешт коштів боржника Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго", що містяться на рахунках, у межах суми 91 533 212,22 грн. за виконавчим провадженням № 38105811.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що станом на 18.08.2015 р. сума боргу за даним рішенням суду складає 31 691 231,06 грн.

Встановлено, що сума боргу у розмірі 2 798 130,22 грн. зарахована Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" як погашення заборгованості з основного боргу та штрафних санкцій. При цьому зарахування проводилось наступним чином: частина суми у розмірі 1 690 723,90 грн. зарахована як погашення основного боргу. Внаслідок цього, залишок суми основного боргу складає 72 558 848,05 грн. (74 249 571,95 грн. 1 690723,90 грн.);частина суми у розмірі 1 107 406,32 грн. зарахована як погашення штрафних санкцій. Внаслідок цього, залишок суми штрафних санкцій складає 10 660 163,06 грн.(11 767 569,38 грн. 1 107 406,32 грн.).

Зазначені відомості підтверджуються підписаним обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" актом звіряння розрахунків за природний газ станом на 24.12.2014р.

Крім того, за договором № 14/2487/11 від 30.09.2011 р. (за яким було стягнуто борг за рішенням суду по справі № 5006/8/55/2012 Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" проведено взаєморозрахунок, про що укладено договори про організацію взаєморозрахунків: № 1587/30 від 24.12.2014 р. на суму 11 153 338,98 грн.; № 1589/30 від 24.12.2014 р. на суму 26 813 939,35 грн.; № 1591/30 від 24.12.2014 р. на суму 13 560 501,72 грн.

Загальна сума взаєморозрахунку складає 51 527 780,05 грн.

Дану суму заборгованості перераховано Боржником на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 29.12.2014 р. платіжними дорученнями №№ 4, 6, 8 від 29.12.2014 р. у рахунок погашення основного боргу, стягнутого за рішенням Господарського суду Донецької області від 13.11.2012 р. по справі № 5006/8/55/2012.

Таким чином, на момент винесення постанови про арешт грошових коштів: залишок суми основного боргу за рішенням Господарського суду Донецької області від 13.11.2012 р. по справі № 5006/8/55/2012 складає 21 031 068,00 грн. (74 249 571,95 грн. 1 690 723,90 грн. 51 527 780,05 грн.); залишок суми штрафних санкцій за рішенням Господарського суду Донецької області від 13.11.2012 р. по справі № 5006/8/55/2012 складає 10 660 163,06 грн.

Загальна сума боргу по справі № 5006/8/55/2012 складає 31 691 231,06 грн., тобто у три рази менше за суму, на яку державним виконавцем накладено арешт.

Оскільки всупереч ч.3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" оскаржуваною постановою накладений арешт на кошти боржника у розмірі суми, яка перевищує розмір суми стягнення, то суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності винесення постанови про арешт коштів боржника 18.08.2015 р., що містяться на рахунках за виконавчим провадженням № 38105811 по справі № 5006/8/55/2012.

Також неправомірність винесення постанови про арешт коштів боржника 18.08.2015 р. підтверджується наступними правовими нормами.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.12.2014 р. між обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" та Краматорським філіалом ПАТ КБ "Приватбанк" укладено договір №14СО2000023 про розрахунково-касове обслуговування підприємства/організації з видачі заробітної плати/стипендії з використанням платіжних карток".

Пунктом 1.1 Договору № 14СО2000023 встановлено, що Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування Клієнта в частині відкриття карткових рахунків на користь фізичних осіб для виплати заробітної плати, стипендії та інших видів виплат, розрахунково-касового обслуговування під час видачі заробітної плати, стипендії та інших видів виплат, які передбачені чинним законодавством України працівникам/студентам Клієнта з використання платіжних карток.

Матеріалами справи підтверджено перерахування коштів на виплату заробітної плати працівникам ОКП "Донецьктеплокомуненерго" на арештований рахунок.

Враховуючи, що зарплатний рахунок арештовано, підприємство не має можливості здійснити розрахунок по виплаті заробітної плати з власними працівниками.

Ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про оплату праці" оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Приписами ст. 115 Кодексу законів про працю України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Кодекс законів про працю (322-08) у ч.5 ст.97 зазначає, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Таким чином, в результаті накладення арешту на рахунки підприємства спірною постановою порушується право на отримання заробітної плати працівниками підприємства, закріплене нормами Конституції України (254к/96-ВР) , Кодексу законів про працю України (322-08) та Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) , яке підлягає поновленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

За таких обставин судова колегія визнає, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотримання норм матеріального та процесуального законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 225, 226, 231 КАС України суд,-

Касаційну скаргу Первинної профспілкової організації Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" - задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року - скасувати, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року - залишити в силі.