Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - ДПІ) на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року у справі № 1570/4823/2012 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" (далі - Товариство) до ДПІ, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У серпні 2012 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000062400 від 2.08.2012 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи документами.

11 грудня 2012 року постановою Одеського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначив, що податковий орган правомірно виявив допущення Товариством порушення вимог п. 5 розділу ІХ Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 1492 від 25.11.2011 (z1490-11) .

12 березня 2014 року постановою Одеського апеляційного адміністративного суду постанова Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року скасована, позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0000062400 від 2.08.2012 визнане протиправним та скасоване.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 8.07.2012 ДПІ була здійснена камеральна перевірка податкової звітності Товариства з податку на додану вартість за травень 2012 року, за наслідками якої того ж дня був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 50.1 ст. 50, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 5 розділу ІХ Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 1492 від 25.11.2011 (z1490-11) , не були враховані дані уточнюючих розрахунків, що вплинуло на невірне визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України у розмірі 283 867,00 грн. та не відобразило суму недоплати за лютий 2012 року у складі декларації за травень 2012 року, від'ємне значення різниці поточного звітного періоду стало 834 428,00 грн.

26 липня 2012 року Товариство подало до ДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2012 року, зазначений уточнюючий розрахунок не був прийнятий податковим органом як податкова звітність.

2 серпня 2012 року Товариство повторно подало до ДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2012 року, який був прийнятий податковим органом як податкова звітність.

2 серпня 2012 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000062400 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 698 800,00 грн.

Колегія суддів вважає висновок апеляційного адміністративного суду про задоволення позову обґрунтованим з таких підстав.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно з ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Відповідно до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Пунктом 49.2 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

На підставі п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Згідно з п. 50.3 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Суди встановили, що в поданій Товариством податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року рядок 20.2 "Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду" мав показники 1 118 295,00 грн.

24 лютого 2012 року Товариство подало до ДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2012 року, в якому зменшив від'ємне значення різниці поточного звітного періоду на 10 674,00 грн.

6 квітня 2012 року Товариство подало до ДПІ уточнюючий розрахунок за січень 2012 року в якому зменшило від'ємне значення різниці на 457 468,00 грн.

4 травня 2012 року Товариство подало до ДПІ уточнюючий розрахунок за січень 2012 року в якому збільшило від'ємне значення на 184 275,00 грн.

З урахуванням показників вищезазначених уточнюючих розрахунків за січень 2012 року рядок 20.2 "Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду" повинен був мати показники 834 428,00 грн.

Апеляційний суд правильно зазначив, що Товариство подавши до ДПІ останній уточнюючий розрахунок за січень 2012 року від 4.05.2012, не внесло зазначені дані у декларацію за лютий 2012 року та відповідно ці показники не були враховані в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2012 року.

Відповідно до п.,п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 4.6.3 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 1492 від 25.11.2011 (z1490-11) (далі - Порядок № 1492) передбачено, що якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації)), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду), що позивачем не було виконано.

Відповідно до п.,п. 4.6.4, 4.6.5, 4.6.6 Порядку № 1492 (z1490-11) якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2). Платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3) (додаток 3). Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації. При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації), подають (Д4) (додаток 4). Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Згідно з п. 5 роз. ІХ Порядку № 1492 (z1490-11) у разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах впливало на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 24 декларації впливало на значення рядка 25 чи рядка 23.

Відповідно до п. 72.1.1.1 пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах.

На підставі п. 83.1.2 п. 8.3.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є податкова інформація.

Апеляційний суд правильно зазначив, що окружний суд, відмовляючи у задоволенні позову, не застосував вимоги п. 72.1.1.1 пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 Податкового кодексу України та п.,п. 83.1.2, 8.3.1 ст. 83 Податкового кодексу України та прийшов до передчасного висновку про правомірність дій податкового органу при прийняті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки поданий Товариством уточнюючий розрахунок від 26.07.2012, яким Товариством у січні 2012 року була збільшена сума від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 279 482,00 грн., незалежно від факту його визнання або невизнання податковою звітністю є податковою інформацією, яку податковий орган дослідив та повинен був врахувати при прийнятті оскаржуваного рішення.

Крім того, 2.08.2012 в день прийняття ДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Товариством був поданий до податкового органу аналогічний уточнюючий розрахунок про збільшення Товариством у січні 2012 року суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 279 482,00 грн., який був прийнятий податковим органом та відповідно визнаний податковою звітністю.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного адміністративного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року, скасовану постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року, та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.