провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи № 826/17807/14 за позовом ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4, - представника позивача ОСОБА_3, на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року, -

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернувся в суд з вказаним позовом про:

- скасування наказу Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року № 2502-ц про його звільнення з посади начальника управління правозахисної діяльності у сферах екології та земельних відносин Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України, і поновлення його на вказаній посаді;

- стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2014 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;

- зобов'язання відкликати відомості про застосування до нього заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-VII (далі - Закон № 1682-VII (1682-18) ).

Окружний адміністративний суд міста Києва 20 січня 2015 року (справа № 826/17807/14) постановив ухвалу про звернення на підставі частини 5 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону № 1682-VII (1682-18) Конституції України (254к/96-ВР) , а саме: пункту 8 частини 1 статті 3, частини 3 статті 1, пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1682-VII (1682-18) положенням статті 8, статті 21, частин 2 та 3 статті 22, частин 2 та статті 24, частини 1 статті 38, частини 1 статті 43, статті 58, частини 2 статті 61, статті 62, частини 1 статті 64 Конституції України в їх системному взаємозв'язку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року, провадження у справі № 826/17807/14 зупинено до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону № 1682-VII (1682-18) Конституції України (254к/96-ВР) , питання щодо чого порушено відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2015 року у цій справі.

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2015 року про зупинення провадження у справі та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (v0009700-96) передбачено, що у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України (254к/96-ВР) застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до статті 150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

В провадженні Конституційного Суду України перебуває справа за конституційним поданням сорока семи народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень частин 3, 6 статті 1, частин 1, 2, 3, 4, 8 статті 3, пункту 2 частини 5 статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1682-VII (1682-18) .

Відповідно до статті 15 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР (далі - Закон № 422/96-ВР (422/96-ВР) ) підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є: невідповідність Конституції України (254к/96-ВР) ; порушення встановленої Конституцією України (254к/96-ВР) процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

Згідно з положеннями частини 3 статті 61 Закону № 422/96-ВР у разі якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України (254к/96-ВР) інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи дачу висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними.

Відповідно до частини 2 статті 73 Закону № 422/96-ВР у разі якщо правові акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Із системного аналізу наведених положень Закону слідує, що до повноважень Конституційного Суду України входить перевірка відповідності законів Конституції України (254к/96-ВР) , та у випадку визнання їх неконституційним, вони втрачають чинність.

При цьому наслідком розгляду конституційного подання може бути визнання Конституційним Судом України окремих положень Закону № 1682-VII (1682-18) такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , що призведе до зміни правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних із процедурою очищення влади відповідно до цього Закону.

Предметом вирішення даної справи є наказ про звільнення позивача ОСОБА_3 з посади з підстав, передбачених частиною 3 статті 1 Закону № 1682-VII та пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

Невизначеність у питанні чи відповідають положення Закону № 1682-VII (1682-18) Конституції України (254к/96-ВР) унеможливлює розгляд даної адміністративної справи до вирішення справи, яка перебуває на розгляді Конституційного Суду України.

Згідно статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

При таких обставинах, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про необхідність зупинення провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4, - представника позивача ОСОБА_3, - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року - залишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.