розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року у справі за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про зобов'язання вчинити певні дії,

Інспекція державного архітектурного-будівельного контролю у м. Києві звернулася з позовом про зобов'язання ОСОБА_2 знести самочинно збудований об'єкт будівництва АДРЕСА_1 в Оболонському районі м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено. В обґрунтування прийнятого рішення суди зазначили про те, що відповідачем не підтверджено вжиття заходів щодо зобов'язання відповідача здійснити перебудову самовільно збудованого об'єкта, відмову позивача від проведення перебудови або неможливість її здійснення.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, та прийняти нове рішення яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІДАБК на підставі звернення ОСОБА_3, направлення для проведення перевірки № б/н від 22.07.2013 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_2 АДРЕСА_1. У ході перевірки встановлено, що власником 1/2 земельної ділянки ОСОБА_2 за вказаною вище адресою самовільно, без документів, які надають право на виконання будівельних робіт, виконуються будівельні роботи із будівництва індивідуального житлового будинку, чим порушено ч. 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Вказані порушення зафіксовані в акті перевірки від 25.07.2013 року.

На підставі викладених в акті перевірки висновків позивачем 25.07.2013 року винесено припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконується без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, яким від відповідача вимагалось з 25.07.2013 року зупинити виконання будівельних робіт та усунути виявлені порушення містобудівного законодавства відповідно до вимог чинного законодавства в термін до 30.08.2013 року.

Крім того, позивачем 25.07.2013 року складено протокол про адміністративне правопорушення, а 01.08.2013 року винесено постанову № 409 по справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 950,00 грн.

30.09.2013 року ІДАБК було проведено позапланову перевірку виконання вимог відповідачем припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 25.07.2013 року на об'єкті будівництва АДРЕСА_1. У ході перевірки встановлено, що вимоги припису ІДАБК від 25.07.2013 року не виконано, а саме: продовжується виконання будівельних робіт із будівництва індивідуального житлового будинку без документів, які надають право на виконання будівельних робіт, чим порушено пп. "а" п. 3 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Вказані порушення зафіксовані в акті від 30.09.2013 року.

За результатами перевірки Позивачем винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким від ОСОБА_2 вимагалось в термін до 30.10.2013 року усунути встановлене правопорушення шляхом знесення незавершеного об'єкта будівництва.

Крім того, 08.10.2013 року позивачем складено протокол про адміністративне правопорушення, а 15.10.2013 року винесено постанову № 676 по справі про адміністративне правопорушення, якою на Відповідача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 100,00 грн.

Поряд з іншим, 19.12.2013 року ІДАБК на підставі направлення для проведення позапланової перевірки від 18.12.2013 року та на підставі перевірки виконання вимог припису Інспекції від 30.09.2013 року проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_2 АДРЕСА_1, висновки якої викладені в акті від 19.12.2013 року. У ході перевірки позивачем встановлено, що вимоги припису ІДАБК від 30.09.2013 року не виконано, а саме: об'єкт будівництва за вказаною вище адресою не знесено.

Згідно із ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Таким органом є Державна архітектурно-будівельна інспекція та її територіальні органи.

Відповідно до п. 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затвердженого постановою КМУ від 23.05.2011 року № 553 (553-2011-п) , державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; 2) порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; 3) інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Приписи ч. 1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначають, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Підстави для знесення об'єкта самовільного будівництва визначені у ч. 4, 7 ст. 376 Цивільного кодексу України.

Так, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливою або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову житлового будинку.

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 р. "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" (v0006740-12) зазначено, що при розгляді позовів про знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомості суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

В пункті 22 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року (v0006740-12) про практику застосування судами статті 376 ЦК України вказується, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливо лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо притягнення винної особи до відповідальності.

Оскільки, як зазначено судами, позивачем в порушення вимог статті 71 КАС України, не підтверджено вжиття заходів щодо зобов'язання відповідача здійснити перебудову самовільного будівництва чи ухилення позивача від проведення такої перебудови або неможливість її здійснення, висновок про передчасність заявленої вимоги про знесення будівлі судова колегія вважає обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги його не спростовують та не свідчать про допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до закону можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 220, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.