розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі за позовом ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення,

Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" звернулося із позовом про визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 110050001/2013/000017/1 від 13.08.2013 року.

Позов мотивовано тим, що ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" при декларуванні товару надано до митниці вичерпний пакет документів, які у повному обсязі підтверджують його митну вартість, а тому у митниці не було підстав для витребування у товариства додаткових документів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, відмовлено у задоволенні позову.

Рішення судів мотивовано тим, що митниця відмовляючи в прийнятті митної декларації діяла на підставі та у відповідності до наданих їй повноважень, оскільки декларантом не підтверджено митну вартість та надано недостатню інформацію, стосовно задекларованого товару.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить їх скасувати, а позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

На дану касаційну скаргу надійшло заперечення Митниці, у якому остання рішення судів першої та апеляційної інстанцій вважає такими, що ухвалені із дотриманням норм матеріального та процесуального права, та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.2013 року для здійснення митного контролю та митного оформлення ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" була подана електронна митна декларація № 110050001/2013/011242, відповідно до якої для проведення митного оформлення було заявлено товар: "концентрат вугільний марки "К,КЖ" вміст вологи - від 9,8% до 10,5%; золи - від 11,0% до 11,2%; сірки - 0,5%; клас 0-20, граничний вихід летких речовин у перерахунку на суху без мінеральну основу - від 25,0% до 26,6%; гранична теплота згоряння (у перерахунку на вологу без мінеральну основу) - від 6550 до 6597 ккал/кг; призначення: для металургійного виробництва".

Даний товар поставлявся на підставі зовнішньоекономічного контракту № QG7034 від 30.07.2009 р., додаткових угод № 5, 9, 13, 15, 16, 17, 18 укладеного між позивачем та фірмою АО "АрселорМиттал Темиртау" (Казахстан).

Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості № 110050001/2013/011242 за ціною контракту (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України на рівні 0,145 дол.США/кг (1,16 грн./кг).

Митницею запропоновано надати додаткові документи для підтвердження митної вартості. На даний запит товариством повідомлено митницю про неможливість надання документів та надано додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Митницею проведена процедура консультації з позивачем, за результатами якої, обраний другий метод визначення митної вартості, за ціною договору щодо ідентичних товарів митне оформлення яких вже здійснено.

13 серпня 2013 року митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 1100500001/2013/00039, згідно з якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, зазначено необхідність здійснення коригування митної вартості товару згідно з митною оцінкою відділу контролю митної вартості та прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 13 серпня 2013 № 110050001/2013/000017/1, яким визначено митну вартість імпортованого товару, з урахуванням наявності у митного органу інформації про митну вартість ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Після прийняття митницею вказаного рішення, товариством здійснено митне оформлення імпортованого товару за вантажно-митною декларацією № 1100500001/2013/011832 від 14 серпня 2013 року за ціною, що визначена митницею у спірному рішенні.

Відповідно ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що подані документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, крім того митницею зазначено що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, оскільки заявлена у МД позивача вартість товару становила 145 дол.США/т., в той час як за наявною в митного органу інформацією митна вартість, визначена за ціною угоди на заявлений товар на цих же комерційних умовах, складає не менше 162 дол.США/т., у зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані вимоги щодо зобов'язання декларанта надати згідно переліку додаткові документи.

При цьому, на момент митного оформлення жодним платіжним та/або бухгалтерським документом не було підтверджено вартість товару. При поданні додаткових документів, позивач надав до митного органу лише прейскурант цін на вугільний концентрат АО "АрселорМитталл Темиртау" від 12 серпня 2013 року № 3/6-1717, який як встановлено судами попередніх інстанцій не можна вважати документом, який підтверджує заявлену позивачем митну вартість.

Відповідно до приписів ст. 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що була проведена процедура консультацій перед застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, а Митницею в повній мірі обґрунтовано застосування другого методу визначення митної вартості товару. При цьому суди обґрунтовано відхилили посилання позивача на протиправність витребування у нього додаткових документів, а наданий позивачем прайс-лист товариства відправника не є документом який підтверджує заявлену позивачем митну вартість.

Позивачем витребувані відповідачем належні документи було надано не у повному обсязі, що дало підстави для визначення митної вартості за другим методом. При цьому, Митниця обґрунтувала та довела неможливість застосування першого методу визначення митної вартості товарів.

Доводи касаційної скарги його не спростовують та не свідчать про допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до закону можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 220, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.