Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ПАТ "Житомирський маслозавод" до Житомирської митниці Міндоходів про скасування рішення та стягнення коштів, за касаційною скаргою Житомирської митниці Міндоходів на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2014 року,-

У лютому 2014 року ПАТ "Житомирський маслозавод" звернулось до суду з позовом, у якому просило скасувати рішення Житомирської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 26.12.2013 № 101060000/2013/300893/2 та стягнути надміру сплачені 20487 грн. 80 коп. мита та 45073 грн. 14 коп. податку на додану вартість.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Житомирської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 26.12.2013 № 101060000/2013/300893/2. Зобов'язано Житомирську митницю Міндоходів підготувати та направити в установленому законом порядку до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області висновок про повернення ПАТ "Житомирський маслозавод" 20487 грн. 80 коп. надміру сплаченого мита та 45073 грн. 14 коп. надміру сплаченого податку на додану вартість. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Житомирська митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що 22.05.2013 між ПАТ "Житомирський маслозавод" (покупець) та "ALEX-POL", Польща (продавець) укладено контракт № 317, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця за грошові кошти морозиво "Десертик", згідно специфікації, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його повну вартість продавцю на умовах визначених контрактом або специфікацією. Згідно з пунктом 2.2. контракту ціна за одиницю товару на умовах FCA - Turow (Польща), згідно ІНКОТЕРМС 2010, складає 0,288 доларів США. Загальна вартість контракту складає 427680 доларів США.

23.12.2013 з метою здійснення митного оформлення вказаного товару, позивачем до Житомирської митниці Міндоходів подано декларацію митної вартості № 101060000/2013/021695; міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 252014 від 12.12.2013; книжку МДП (Carnet TIR) № JX.74405144 від 12.12.2013; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 1394 від 16.12.2013 від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги; рахунок-фактуру (інвойс) № FDEXP/0001/12/2013 від 12.12.2013; специфікацію № 1 від 11.12.2013 до контракту № 317 від 22.05.2013; зовнішньоекономічний контракт № 317 від 22.05.2013; договір про надання транспортних послуг № 4 від 01.10.2013; ветеринарні свідоцтва форми Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів) № Щ30210359 від 23.12.2013, інформацію про здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару № 2730 від 12.12.2013, інформацію про здійснення фітосанітарного контролю товару № 2730 від 12.12.2013, інформацію про здійснення радіологічного контролю товару № 2730 від 12.12.2013, сертифікат про походження товару форми СТ-1 № PL/MF/AD 0256342 від 12.12.2013. Митну вартість товару визначено за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

В зв'язку із виникненням у митного органу сумніву стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, позивачу запропоновано надати додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Посилаючись на ненадання позивачем витребуваних документів, 26.12.2013 Житомирською митницею Міндоходів складено картку відмови № 101060000/2013/01045 у митному оформленні (випуску) товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 101060000/2013/300893/2 з тих підстав, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, подані для митного оформлення не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та містять розбіжності (фактура від 12.12.2013 № FDEXP/0001/12/2013 та контракт № 317 від 22.05.2013 підписані різними особами, у експортній митній декларації відсутні відомості про умови поставки, та дати документів), а також у зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу митного органу відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Вказано, що інформація, яка наявна у митного органу, вартість схожих товарів є вищою в порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів. Проведено процедуру консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору другорядних методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59- 64 Митного кодексу України. За результатами проведеної консультації встановлено, що методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Таким чином митна вартість визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях: на основі митних декларацій № 101060000/2013/254604 від 30.09.2013, з урахуванням коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо, що відповідає принципам і критеріям, визначеним Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (981_011) .

16.01.2014 в межах терміну гарантійних зобов'язань позивач звернувся до Житомирської митниці із заявою № 88 про подання додаткових документів та відомостей для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до частини 8 статті 55 Митного кодексу України та скасування рішення про коригування митної вартості від 26.12.2013 № 101060000/2013/300893/2. В підтвердження позивачем надані додаткові документи: копію прайс-листа "ALEX-POL" від 10.12.2013 з описом продукту, копію експортної митної декларації № 13PL333010Е0177838 від 12.12.2013; копію листа державного підприємства "Укрпромзовнішекспертиза" № 5916 від 25.12.2013 про підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

Листом № 13/1/13/441 від 24.01.2014 Житомирська митниця Міндоходів повідомила позивача про те, що за результатами розгляду поданих позивачем додаткових документів та пояснень, дійшла висновку про відмову у визнанні заявленої ним митної вартості товарів за ціною господарської операції, а тому рішення № 101060000/2013/300893/2 від 26.12.2013 залишається чинним.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 МК.

За змістом частин 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з вимогами частин 1, 2, 3, 5 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як зазначалось, митним органом від декларанта вимагалось надати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару. Судами встановлено, що контракт підписано директором "ALEX-POL" та скріплено печаткою підприємства, фактуру підписано Irena Wychwaniec, підпис скріплено печаткою підприємства, що не суперечить митному законодавству. Умови поставки деталізовані сторонами в розділі 4 контракту та в специфікації № 1, як додатку до контракту, згідно із якими сторонами визначено, що товар буде відвантажений на умовах FСА-Turow тобто зі складу продавця, що знаходиться у місті Turow (Польща), згідно "Інкотермс-2010" В графі 20 митної декларації № 101060000/2013/021695 зазначено: "FCA PL Turow". В фактурі-специфікації (інвойсі) №FDEXP/0001/12/2013 від 12.12.2013 зазначено також "FCA: Turow".

Між тим, судом зазначено про ненадання митним органом доказів на підтвердження, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а тому витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товару.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням описаного суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування рішення Житомирської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 26.12.2013 № 101060000/2013/300893/2.

Процедуру повернення платникам податків надміру сплачених митних платежів визначають Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (z1097-07) , (далі - Порядок № 618) та Порядок взаємодії територiальних органів Міністерства доходів і зборів України, мiсцевих фiнансових органiв та територiальних органiв Державної казначейської служби України у процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30.12.2013 № 882/1188 (z0146-14) (далі - Порядок № 882/1188).

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 БК, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком № 618 (z1097-07) повернення, на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

За таких обставин вимога позивача про стягнення надмірно сплачених митних платежів не є правильним способом захисту прав платника митних платежів.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПК та розділу ІІІ Порядку № 618 (z1097-07) , положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тому у цьому випадку вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням описаного обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для зобов'язання відповідача підготувати та направити в установленому законом порядку до Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області висновок про повернення позивачу надмірно сплачених митних платежів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного суду України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Житомирської митниці Міндоходів - відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2014 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.