Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ТОВ "Автопромпідшипник" до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішень, за касаційної скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року, -

У листопаді 2013 року ТОВ "Автопромпідшипник" звернулось до суду з позовом, у якому просило скасувати рішення Харківської обласної митниці № 807000003/2013/001128/2 від 12.06.2013 та № 807000003/2013/001203/2 від 20.06.2013 про коригування митної вартості товарів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року, позов задоволено. Скасовані рішення Харківської обласної митниці № 807000003/2013/001128/2 від 12.06.2013 та № 807000003/2013/001203/2 від 20.06.2013 про коригування митної вартості товарів.

У касаційній скарзі Харківська митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Автопромпідшипник", посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що на виконання умов контракту № UA2011F001 від 09.04.2011, укладеного між ТОВ "Автопромпідшипник" та резидентом КНР компанією Fuda Bearing Corporation CO., Ltd., позивачем 11.06.2013 до Харківської обласної митниці подані декларації митної вартості товару - "підшипники в асортименті"; міжнародну автомобільну накладну (CMR); коносамент; рахунок - фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги; рахунок-фактуру (інвойс); доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу; договір - контракт про перевезення; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами; декларацію про відповідність; інформацію про позитивні результати здійснення санаторно-епідеміологічного контролю товару; інформацію про позитивні результати здійснення фіто санітарного контролю товару; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; сертифікат про походження товару форми А. Митну вартість товару позивачем заявлено з використанням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

В зв'язку із виникненням у митного органу сумніву стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, позивачу запропоновано надати додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з проведенням верифікації експертної митної декларації, враховуючи інформацію, надану листом ДМСУ; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів.

Посилаючись на ненадання позивачем витребуваних документів, Харківською обласною митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001128/2 від 12.06.2013 та № 807000003/2013/001203/2 від 20.06.2013, із застосуванням резервного методу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 МК.

За змістом частин 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно з вимогами частин 1, 2, 3, 5 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Судами зазначено про ненадання митним органом доказів на підтвердження, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а тому витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішень цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товару.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням описаного суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для скасування рішень Харківської обласної митниці № 807000003/2013/001128/2 від 12.06.2013 та № 807000003/2013/001203/2 від 20.06.2013 про коригування митної вартості товарів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного суду України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів - відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.