розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" до Державної виконавчої служби України, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ГЕОС", Публічне акціонерне товариство "Трест Київпідземшляхбуд-2" про скасування постанови про арешт коштів боржника від 11 серпня 2014 року, зняття арешту за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" та Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року та Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року за клопотанням Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" про роз'яснення ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року,

У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Банк Національний кредит" звернулося до суду з позовом до Державної виконавчої служби України, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Будівельна компанія "ГЕОС", ПАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2", в якому просив: скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про арешт коштів боржника від 11 серпня 2014 року, прийняту на виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/4236/13 від 12 листопада 2013 року в частині накладення арешту на кошти ТОВ "Будівельна компанія "ГЕОС" (код ЄДРПОУ 33156172), які обліковуються на депозитному рахунку № 26158073553001/980 в ПАТ "Банк Національний кредит", код банку 320702; звільнити з-під арешту кошти ТОВ "Будівельна компанія "ГЕОС" (код ЄДРПОУ 33156172), які обліковуються на депозитному рахунку № 26158073553001/980 в ПАТ "Банк Національний кредит", код банку 320702.

В обґрунтування позову зазначило, що згідно договору гарантії, договору застави та договору банківського вкладу, кошти клієнта у розмірі 10 166 518 грн., які обліковуються на депозитному рахунку № 26158073553001/980 в ПАТ "Банк Національний кредит", є заставленим майном ТОВ "Будівельна компанія "ГЕОС", а позивач їх обтяжувачем, а тому у випадку не виконання клієнтом зобов'язань, що слідують з договору гарантії, позивач вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на заставлені кошти у порядку їх договірного списання, згідно договору застави. Проте, спірна постанова робить неможливим здійснення договірного списання коштів на погашення існуючої заборгованості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року задоволено клопотання ПАТ "Банк Національний кредит" та вжито заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії постанови Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 11 серпня 2014 року ВП № 43227787 про арешт коштів боржника до прийняття судового рішення за результатами розгляду поданого ПАТ "Банк Національний кредит" позову.

У серпні 2014 року ПАТ "Банк Національний кредит" було подано до суду клопотання про роз'яснення ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року, клопотання задоволено. Роз'яснено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року зупинено дію постанови Державної виконавчої служби України від 11 серпня 2014 року ВП № 43227787 про арешт коштів боржника до прийняття судового рішення за результатами розгляду поданого ПАТ "Банк Національний кредит" позову, у зв'язку з чим Державна виконавча служба України у рамках виконавчого провадження № 43227787 не має права здійснювати примусове списання коштів, які обліковуються на рахунку № 26158073553001/980, відкритому ТОВ "Будівельна компанія "ГЕОС" у ПАТ "Банк Національний кредит" та який визначений у резолютивній частині постанови від 11 серпня 2014 року про арешт коштів боржника.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року про забезпечення адміністративного позову.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року, адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про арешт коштів боржника від 11 серпня 2014 року, прийняту на виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/4236/13 від 12 листопада 2013 року у частині накладення арешту на кошти ТОВ "Будівельна компанія "ГЕОС", які обліковуються на депозитному рахунку № 26158073553001/980 у ПАТ "Банк Національний кредит". Звільнено з-під арешту кошти ТОВ "Будівельна компанія "ГЕОС", які обліковуються на депозитному рахунку № 26158073553001/980 у ПАТ "Банк Національний кредит".

У касаційних скаргах, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ПАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року, скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Державна виконавча служба України у касаційній скарзі на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши доводи касаційних скарг та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга Державної виконавчої служби України підлягає частковому задоволенню, а касаційні скарги ПАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вказаним вимогам закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 квітня 2013 року між ПАТ "Банк Національний кредит" та ТОВ "Будівельна компанія "ГЕОС" було укладено Договір № 05.1-23/2013/1-5 про надання банківської гарантії виконання робіт, за яким позивач в рахунок забезпечення належного виконання клієнтом зобов'язань перед ТОВ "ГАРАНТ-Н" видав безвідкличну банківську гарантію, з лімітом відповідальності 11 898 521,73 грн. та терміном дії по 16 вересня 2014 року.

24 квітня 2013 року між ПАТ "Банк Національний кредит" та ТОВ "Будівельна компанія "ГЕОС" було укладено договір застави майнових прав № 04-256/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку), за яким ТОВ "Будівельна компанія "ГЕОС" передало у заставу позивачу майнові права на отримання грошових коштів в сумі 10 166 518 грн. та нараховані проценти в розмірі 10% процентів річних, які слідують з договору про депозитний вклад в національній валюті (без капіталізації процентів) № DU1156/2013-1 від 22 квітня 2013 року (далі - Договір банківського вкладу).

З огляду на вищевикладене, кошти у розмірі 10 166 518 грн., які обліковуються на депозитному рахунку № 26158073553001/980 в ПАТ "Банк Національний кредит", є заставленим майном ТОВ "Будівельна компанія "ГЕОС", а позивач є їх обтяжувачем.

Станом на день подання адміністративного позову за ТОВ "Будівельна компанія "ГЕОС" обліковується прострочена заборгованість зі сплати комісійної винагороди за надання гарантії у розмірі 121 629,33 грн. за травень-липень 2014 року (пункт 4.1 Договору гарантії).

11 серпня 2014 року Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/4236/13 від 12 листопада 2013 року винесено постанову, якою накладено арешт на кошти в межах суми 17 718 402,48 грн., що містяться на рахунках, які належать ТОВ "Будівельна компанія "ГЕОС", серед яких і рахунок № 26158073553001/980.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач у відношенні до інших стягувачів має вищий пріоритет щодо заставлених коштів, оскільки право застави виникло до винесення виконавчого документа, на підставі якого прийнято оскаржувану постанову, а тому, позивач має першочергове право на задоволення вимог, які слідують з договору гарантії. Арешт коштів, що обліковуються на рахунку № 26158073553001/980, що належить ТОВ "Будівельна компанія "ГЕОС", з метою задоволення вимог стягувача - ПАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2", який не є заставодержателем, суперечить положенням статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 38 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", що, в свою чергу, свідчить про протиправність оскаржуваної постанови.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України висновки судів попередніх інстанцій вважає передчасними та такими, що зроблені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

За правилами частини 1 статті 6 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 11 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (пункт 6 частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно частини 2 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Законом України "Про іпотеку" (898-15) також передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно частини 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до частин 1, 3 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що за ТОВ "Будівельна компанія "ГЕОС" обліковується прострочена заборгованість зі сплати комісійної винагороди за надання гарантії у розмірі 121 629,33 грн., а тому позивач, як заставодержатель, має першочергове право на задоволення вимог, які слідують з договору гарантії за рахунок заставлених коштів, що обліковуються на рахунку № 26158073553001/980.

В той же час в матеріалах справи відсутні, а судами не витребовувались та не досліджувались докази, що підтверджують наявність заборгованості ТОВ "Будівельна компанія "ГЕОС" перед позивачем на момент виникнення спірних правовідносин та її дійсний розмір.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не було в повному обсязі з'ясовано та перевірено, чи не сплачено комісійну винагороду за надання банківської гарантії іншими учасниками правовідносин за Договором про надання банківської гарантії виконання робіт, в той час, як за вказаним договором визначено два майнових поручителя, які забезпечують виконання зобов'язань з боку ТОВ "Будівельна компанія "ГЕОС" перед ПАТ "Банк Національний кредит".

Разом з тим, не можна беззаперечно погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про неможливість визначення вартості предмета застави, а відтак - і неможливість накладення арешту на кошти ТОВ "Будівельна компанія "ГЕОС", які обліковуються в ПАТ "Банк Національний кредит" на депозитному рахунку, оскільки, як вбачається з договору застави від 24 квітня 20123 року № 04-256/1-1, в заставу передано майнові права на отримання грошових коштів у сумі 10 166 518 грн.

Не встановлення в судовому процесі зазначених вище обставин як таких, що мають суттєве значення у справі, призвело до передчасних та необґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, та відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень.

Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, зокрема статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року було скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року про забезпечення адміністративного позову.

Таким чином, у зв'язку із скасуванням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року, щодо роз'яснення якої приймалися ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року, вказані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій також підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України задовольнити частково, а касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року за клопотанням Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" про роз'яснення ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.