Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В., розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до міського голови м. Нововолинська Сапожнікова Віктора Борисовича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 23 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року,

У серпні 2012 року ОСОБА_4 пред'явила позов до міського голови м. Нововолинська Сапожнікова В.Б. про визнання протиправної бездіяльності щодо ненадання обґрунтованої відповіді на звернення, зобов'язання розглянути звернення від 10.04.2012 р. і 05.06.2012 р. та вчинити дії щодо розгляду земельного спору по суті на предмет дотримання ОСОБА_6 правил добросусідства при використанні ним вигрібних ям, що розташовані на його подвір'ї.

Позов обґрунтувала тим, що міський голова як посадова особа порушив її права, оскільки не надав відповідей на звернення та не виконав всіх необхідних дій для вирішення земельного спору, а лише формально підійшов до вирішення цього питання, запропонувавши їй звернутися до інших органів влади або до суду, тоді як згідно із частиною третьою статті 158 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо додержання правил добросусідства.

Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 23 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року, відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним в позовній заяві.

В запереченні на касаційну скаргу міський голова м. Нововолинська Сапожніков В.Б. просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, вказуючи на їх законність і обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 10 квітня 2012 року ОСОБА_4 звернулася до міського голови м. Нововолинська Сапожнікова В.Б. з приводу порушення її сусідом ОСОБА_6 будівельних та санітарних норм при використанні ним вигрібу, розміщеного поблизу будинку позивача. Начальником відділу будівництва, комунального господарства і газифікації виконавчого комітету Нововолинської міської ради за дорученням міського голови надіслана 07 травня 2012 року заявнику відповідь від 26 квітня 2012 року № П-28/1 про те, що виконавчий комітет Нововолинської міської ради звернувся з пропозицією в інспекцію Державного архітектурно - будівельного контролю у Волинській області (м. Луцьк) провести перевірку законності влаштування вигрібних ям за адресами АДРЕСА_1 (ОСОБА_4.) і АДРЕСА_2 (ОСОБА_7.) та при виявленні порушень притягнути винних до відповідальності.

ОСОБА_4 05 червня 2012 року повідомила відповідача про те, що відповідь на своє звернення від 10 квітня 2012 року не отримала. Першим заступником міського голови Рожелюком В.Д. 05 липня 2012 року позивачу направлено лист № П-28/2 на її звернення від 05 червня 2012 року про те, що згідно з інформацією головного державного санітарного лікаря м. Нововолинська та відповідно до Державних санітарних норм і правил "Утримання території населених місць" № 145, які набрали чинності з 01.01.2012 р., місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства; усі спірні питання вирішуються у судовому порядку.

Крім того, генеральним директором ЖКО Нововолинської міської ради 22 червня 2012 року додатково на адресу позивача була направлена відповідь-роз'яснення по суті порушеного нею питання.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не надано жодного доказу про порушення її прав міським головою як керівником Нововолинської міської ради та її виконавчого комітету, оскільки відповідь ОСОБА_4 на її звернення була надана, про що вона й сама зазначила в позові та не заперечувала в судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (частини третя і четверта статті 15 Закону України "Про звернення громадян").

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (стаття 20 Закону України "Про звернення громадян").

Відповідно до пункту 18 частини четвертої статті 42 Закону України "Про звернення громадян" сільський, селищний, міський голова забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, міський голова м. Нововолинська Сапожніков В.Б. забезпечив додержання законодавства щодо розгляду звернення ОСОБА_4, а саме, об'єктивно та вчасно розглянув заяви позивача від 10.04.2015 р., 05.06.2012 р., доручив відповідним органам відповідно до їх компетенції розібратися та дати відповіді на звернення. Відповіді на звернення позивача були надані у спосіб та термін, встановлені чинним законодавством, що не заперечується позивачем.

Необґрунтованим є посилання позивача на те, що відсутність у Нововолинській міській раді нормативних актів щодо розгляду і вирішення земельного спору не може бути підставою для відмови в розгляді її земельного спору з приводу недотримання правил добросусідства, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень об'єктивно розглянув звернення ОСОБА_4 і надсилав звернення заявника органам, уповноваженим перевіряти факти, викладені у зверненнях, від яких позивач також отримувала відповіді, а зміст її заяв від 10.04.2012 р. і 05.06.2012 р. не свідчить про порушення нею перед міським головою питання про вирішення земельної суперечки.

Зі змісту статті 19 Конституції України вбачається, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що міський голова м. Нововолинська Сапожніков В.Б. як суб'єкт владних повноважень діяв в межах наданих йому повноважень та у строки, визначені Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , при наданні обґрунтованих відповідей позивачу на неодноразові звернення.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 23 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.