розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу судді Косівського районного суду Івано-Франківської області Крилюк Марії Іванівни на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 18 вересня 2019 року щодо неї.

Історія провадження у справі

22 лютого 2019 року прокурором Верховинського відділу Надвірнянської місцевої прокуратури - Сілецькою С.Ю. затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019090130000005 від 16 січня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307 та частиною 2 статті 307 КК, та скеровано його до місцевого суду для розгляду.

05 березня 2019 року Верховинський районний суд Івано-Франківської області звернувся до апеляційного суду із поданням, за підписом його голови, для вирішення питання про зміну територіальної підсудності з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 34 КПК, яке ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 13 березня 2019 року було задоволено, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 направлено для розгляду до Косівського районного суду Івано-Франківської області.

14 червня 2019 року ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019090130000005 від 16 січня 2019 року стосовно ОСОБА_1, повернуто прокурору. Цим же судовим рішенням ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 16 год 00 хв 12 серпня 2019 року.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, 20 червня 2019 року захисники обвинуваченого Шваюк П.В. та Краснюк В.В. звернулися до Івано-Франківського апеляційного суду зі скаргою, в якій просили ухвалу скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції та змінити запобіжний захід, обраний їх підзахисному, на більш м`який.

Відповідно до протоколів щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями Івано-Франківського апеляційного суду від 27 червня, 01 - 05, 08 - 12, 15 - 19, 22 - 26, 29 - 31 липня, 01, 02, 05 серпня 2019 року призначення не відбулося, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів.

06 серпня 2019 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи визначено склад колегії для розгляду вищезазначеної апеляційної скарги: судді Кукурудз Б.І. (суддя-доповідач), Гриневецький Б.М. та Васильєв О.П.

Ухвалою судді-доповідача від 07 серпня 2019 року у кримінальному провадженні призначено розгляд апеляційної скарги захисників на 08 серпня 2019 року.

Того ж дня на адресу суду надійшла заява захисників Шваюка П.В. та Краснюка В.В. про відвід судді Кукурудз Б.І., яка ухвалою від 08 серпня 2019 року була задоволена.

У зв`язку з неможливістю сформувати колегію суддів для розгляду апеляційної скарги на ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2019 року апеляційний суд звернувся із поданням до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду для вирішення питання про зміну територіальної юрисдикції у порядку частини 3 статті 34 КПК.

Ухвалою Колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 15 серпня 2019 року подання голови Івано-Франківського апеляційного суду задоволено, а кримінальне провадження № 12019090130000005 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307, частиною 2 статті 307 КК передано на розгляд до Чернівецького апеляційного суду.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 10 вересня 2019 року ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 червня 2019 року змінено, виключено із судового рішення підставу для повернення обвинувального акту - не ознайомлення обвинуваченого та його захисника у повному обсязі з матеріалами кримінального провадження, та доповнено його зазначеними у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду вказівками. В решті ухвалу місцевого суду залишено без змін.

При цьому 07 серпня 2019 року прокурор Сілецька С.Ю. звернулася до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою, яке ухвалою слідчого судді цього суду від 08 серпня 2019 року залишено без розгляду. Натомість ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2019 року у задоволенні клопотання прокурора відмовлено, та обрано обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту на строк 60 днів, тобто до 15 год 00 хв 10 жовтня 2019 року.

Захисники Шваюк П.В. та Краснюк В.В., не погоджуючись із постановленою ухвалою, оскаржили її до Івано-Франківського апеляційного суду, який через неможливість сформувати колегію суддів, у порядку частини 3 статті 34 КПК звернувся до Верховного Суду для вирішення питання про зміну територіальної юрисдикції.

Ухвалою Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 05 вересня 2019 року подання апеляційного суду задоволено, а матеріали провадження за скаргою Шваюка П.В. та Краснюка В.В. на ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2019 року передано до Чернівецького апеляційного суду для розгляду.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 18 вересня 2019 року ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12 серпня 2019 року скасовано, відмовлено у прийнятті клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 12019090130000005 від 16 січня 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307 КК та повернуто його органу досудового розслідування.

Короткий зміст оскарженого судового рішення

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 18 вересня 2019 року постановлено довести до відома Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) відомості про грубе порушення норм КПК (4651-17) з боку судді Косівського районного суду Івано-Франківської області Крилюк М.І. у кримінальному провадженні № 12019090130000005 від 16 січня 2019 року стосовно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 307 КК для прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства України.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області Крилюк М.І. не погоджується з ухвалою апеляційного суду, просить її скасувати, а провадження закрити з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

На обґрунтування своїх вимог стверджує, що діяла в межах процесуального закону, ознаки дисциплінарного проступку в її діях відсутні.

Натомість апеляційний суд вийшов за межі своїх повноважень, передбачених статтею 407 КПК, та постановив окремий процесуальний документ, не передбачений нормами кримінального процесуального закону. Крім того, на думку скаржника, порушено судом також і вимоги статті 404 КПК, згідно якої апеляційне провадження здійснюється в межах апеляційної скарги, та частин 4, 6 статті 107 цього Кодексу, оскільки постановлена стосовно неї ухвала у судовому засіданні не проголошувалася.

До того ж, скаржник посилається на Закон України "Про судоустрій і статус суддів" згідно з яким до повноважень ВККС не входить вжиття заходів відносно суддів з приводу допущених ними процесуальних порушень при розгляді справ.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор наполягала на задоволенні касаційної скарги, стверджувала про незаконність судового рішення та просила скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції щодо судді Крилюк М.І.

Суддя Крилюк М. І. була повідомлена належним чином про дату, час і місце касаційного розгляду.

Однак звернулася до касаційного суду із клопотанням, в якому зазначила, що участі у судовому розгляді брати не бажає.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Положеннями статті 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК (4651-17) , які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Обов`язок за наявності на те підстав звертати увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені по справі факти порушення закону, причини і умови, що сприяли вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних заходів, або виявленні судом порушень прав громадян та інших порушень закону, допущених при провадженні дізнання, досудового слідства або при розгляді справи нижчестоящим судом покладався Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК 1960 (1001-05) року) на суд шляхом винесення окремої ухвали чи постанови.

Невичерпний перелік підстав для винесення такого виду судових рішень, безпосередня функція яких слугувала ефективним засобом дотримання законності та забезпечення судом захисту прав і свобод людини, визначався статтею 23-2 КПК 1960 року.

Статті 380 та 400-2 КПК 1960 року передбачали можливість винесення окремої ухвали апеляційним та касаційними судами, які наділялися правом звертати увагу відповідних службових (посадових) осіб на факти допущених порушень закону при розслідуванні кримінальної справи чи її розгляді судом першої або апеляційної інстанцій.

Нині діючий КПК (4651-17) не урегульовує питання постановлення такого виду судових рішень, як то окрема ухвала чи постанова, які би надавали можливість суду звертатися до державних органів, посадових чи службових осіб з метою належного реагування на встановлені у ході судового розгляду порушення закону, прав і основоположних свобод людиниорганом досудового розслідування чи судом нижчестоящої інстанції.

Єдиним випадком коли чинний КПК (4651-17) прямо передбачає постановлення окремих ухвал є наявність процесуальних підстав, визначених у статті 378 КПК.

Вирішуючи питання щодо процесуальної можливості постановлення подібних ухвал колегія суддів виходить з наступного.

Кримінальні процесуальні рішення - це правозастосовні акти уповноважених державних органів або посадових осіб, виражені у встановленій законом процесуальній формі та прийняті у межах їх компетенції у передбаченому законом порядку. Вони містять відповіді на правові питання, що виникають у ході кримінального провадження; виражають владні волевиявлення про дії та спрямовані на виконання завдань кримінального провадження.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 3 КПК кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність

Отже, системне та телеогічне (цільове) тлумачення норм, закріплених у пункті 10 частини 1 статті 3, статтях 91, 110, 369, 371, 372 та 419 КПК дає змогу дійти висновку про те, що рішення судів будь-якої інстанції приймаються у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, спрямовані на досягнення завдань кримінального провадження, постановлені або ухвалені в межах судового розгляду, встановлених для відповідного виду провадження.

Тобто, процесуальні рішення приймаються для встановлення і закріплення кримінальними процесуальними засобами ознак вчиненого кримінального правопорушення, доведеності винуватості (невинуватості) осіб, які його вчинили під час кримінального провадження, інших обставин, передбачених статтею 91 КПК, а також задля забезпечення кримінального провадження.

Однак Суд вбачає за можливе прийняття рішень, які не пов`язані із суттю кримінального провадження або з його забезпеченням, проте, постановлення таких ухвал повинно обґрунтовуватись з посиланням на необхідність використання аналогії права із застосуванням загальних засад кримінального провадження, визначених частиною першою статті 7 КПК.

При цьому належну увагу у такому разі слід приділяти меті та правовим наслідкам винесеного судового рішення, зокрема суд має з`ясувати питання чи призведе постановлення такого роду ухвали до усунення безпідставного затягування судового розгляду, судової тяганини, дотримання строків розгляду кримінальної справи, що позитивно вплине на ефективність здійснення правосуддя у конкретному кримінальному провадженні та забезпечить конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України.

Вищезазначене узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, викладеною у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 19 лютого 2019 року у справі № 127/4482/17, згідно з якою колегія суддів визнала обґрунтованою ухвалу апеляційного суду, якою повідомлено Вищу раду правосуддя про безпідставне затягування судового розгляду судом нижчестоящої інстанції та невжиття заходів щодо розгляду справи у розумні строки.

Натомість невиправданим колегія суддів вважає використання вищезазначеної процесуальної можливості задля досягнення єдиної цілі, спрямованої виключно на притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, у такому випадку це призводить до нівелювання безпосередньої мети, направленої на запобігання виникненню процесуальних порушень при розгляді кримінального провадження.

Підставою дисциплінарної відповідальності для судді є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто винного, протиправного порушення службових обов`язків. Дисциплінарна відповідальність суддів є одним із засобів забезпечення виконання їх професійних (службових) обов`язків, а відтак суддівської дисципліни.

Статтею 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" чітко визначено коло підстав, за наявності яких суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, однією з яких є умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Правом на здійснення дисциплінарного провадження щодо судді наділені дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя на підставі Законів України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про Вищу раду правосуддя".

Проте, Чернівецький апеляційний суд своєю ухвалою від 18 вересня 2019 року доводить до відома ВККС відомості про грубе порушення норм КПК (4651-17) з боку судді Косівського районного суду Івано-Франківської області Крилюк М.І., що не узгоджується з положеннями вищезазначених нормативно-правових актів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що Чернівецький апеляційний суд, вирішуючи питання про наявність підстав для скасування ухвали місцевого суду у порядку апеляційної процедури, фактично встановив обставини, які свідчать про вчинення суддею дисциплінарного проступку, у спосіб не передбачений законодавством України.Такі порушення є істотними, оскільки перешкодили суду постановити законне та обґрунтоване судове рішення, внаслідок чого ухвала Чернівецького апеляційного суду від 18 вересня 2019 року щодо судді Косівського районного суду Івано-Франківської області Крилюк М.І. підлягає скасуванню, а провадження за вказаною ухвалою - закриттю.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

Касаційну скаргу судді Косівського районного суду Івано-Франківської області Крилюк Марії Іванівни - задовольнити частково.

Ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 18 вересня 2019 року щодо судді Косівського районного суду Івано-Франківської області Крилюк М.І. скасувати. Провадження закрити.