розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 квітня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року в справі за позовом управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія до ОСОБА_4 про стягнення штрафних санкцій,

У січні 2011 року управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що відповідач з 2004 по 2006 роки не подавала відомостей до системи персоніфікованого обліку, у зв'язку з чим було прийнято рішення про застосування до нього фінансових санкцій на загальну суму 6 150,58 грн., яку позивач просив стягнути.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просила скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. У обґрунтування касаційної скарги зазначала, що не є фізичною особою-підприємцем, тому не зобов'язана подавати відомості до системи персоніфікованого обліку. З вимогою про стягнення спірної заборгованості позивач звертався до виконавчої служби та було відкрито виконавче провадження щодо примусового стягнення суми заборгованості, а тому повторне звернення до суду з цього ж питання не допускається.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення Кримської Республіканської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

30 вересня 1993 року вона звернулась до управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія із заявою про реєстрацію її як платника страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Актами перевірки від 29 травня 2007 року №45, №46 та №47 встановлено порушення відповідачем вимог підпункту 4 пункту 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пунктів 1, 2 Порядку формування і надання органам Пенсійного фонду України відомостей про застрахованих осіб, що використовуються у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зокрема неподання відомостей до системи персоніфікованого обліку за 2004-2006 роки у строки, передбачені законодавством.

На підставі актів 30 травня 2007 року прийнято рішення №912, №913, №914 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей до системи персоніфікованого обліку в сумі 173, 06 грн., 179,53 грн. та 191,13 грн. відповідно.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, 16 червня 2007 року відповідач подала скаргу до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, за результатами розгляду якої 26 червня 2007 року прийнято рішення про відмову у задоволенні скарги. Також зазначено, що управлінню необхідно винести додаткові рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей про застрахованих осіб за 2004 рік в сумі 3 807,23 грн., за 2005 рік в сумі 1 795,34 грн. та за 2006 рік в сумі 191,14 грн.

Рішеннями від 30 липня 2007 року №1200, №1201 та №1202 на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до ОСОБА_4 застосовано фінансові санкції за несвоєчасне подання відомостей до системи персоніфікованого обліку за 2004, 2005, 2006 роки в сумі 3 807,23 грн., 1 795,34 грн. та 191,14 грн. відповідно, а всього в сумі 6 150,58 грн., які в добровільному порядку не сплачені.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач є самозайнятою особою - адвокатом, а тому зобов'язана подавати звітність до системи персоніфікованого обліку та виключень з даного правила немає. Здійснення державною виконавчою службою стягнення спірної суми на підставі вимоги про сплату боргу не позбавляє права звернення до суду з вимогою про стягнення недоїмки.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин справи колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками відповідно до цього Закону є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 Закону.

Згідно з пунктом 4 статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Порядку формування і надання органам Пенсійного фонду України відомостей про застрахованих осіб, що використовуються у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 (z1000-04) , страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.

Відповідно до підпункту 6 пункту 1.3 зазначеного Порядку графіки подання первинної звітності та коригувальних документів до системи персоніфікованого обліку визначаються та надаються страхувальникам територіальними органами Пенсійного фонду за місцем їх реєстрації. Відомості до системи персоніфікованого обліку надаються на електронних та паперових носіях.

Згідно з нормами пункту 1.5 цього Порядку, які кореспондуються з положеннями пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються у системі персоніфікованого обліку, та іншої звітності, передбаченої законодавством, на страхувальника накладається штраф у розмірі 10 відсотків від суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків від зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судами встановлено, що впродовж 2004-2006 років відповідач несвоєчасно подавала до територіального органу Пенсійного фонду відомості, що використовуються у системі персоніфікованого обліку, а тому позивач на законних підставах прийняв оскаржувані рішення.

Разом з тим, як встановлено судами, управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія направило рішення від 30 травня 2007 року №912, №913 та від 30 липня 2007 року №1200, №1201, №1202 про стягнення з ОСОБА_4 фінансових санкцій на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим. постановами від 08 серпня 2007 року та від 25 жовтня 2007 року відкрито виконавчі провадження щодо примусового стягнення цих сум.

Судами також встановлено та не заперечується позивачем, що 04 листопада 2010 року управлінням Пенсійного фонду України в місті Феодосія сформовано вимогу №Ф-2534-У про стягнення з ОСОБА_4 коштів в сумі 6 150,58 грн. та направлено її на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби. Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2010 року відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню цього виконавчого документа.

Отже позивач реалізував надану йому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) можливість стягнення заборгованості шляхом звернення до виконавчої служби.

Окружний суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що здійснення державною виконавчою службою стягнення недоїмки на підставі вимоги Пенсійного фонду України не позбавляє права звернення до суду. Проте такий висновок є неправомірним. Верховний Суд України у своїй постанові від 03 жовтня 2013 року (справа № 21-359а13) прийшов до висновку, що вимога про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є виконавчим документом, який підлягає виконанню державною виконавчою службою, і при її наявності повторне звернення до суду про її стягнення не допускається, оскільки є рішення з цього питання суб'єкта владних повноважень, ухвалене в межах повноважень, наданих йому законом.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі наведеного та керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05 квітня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.