У грудні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Державної податкової адміністрації України, третя особа Державне казначейство України, уточнивши який просив зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_4 надбавку за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 "Про грошове забезпечення військовослужбовців" (829-2000-п) за грудень 2006 року у розмірі 35% в сумі 448 грн. 00 коп., здійснити нарахування та виплату позивачу надбавки за безперервну службу понад 20 років відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24 квітня 2004 року № 370/2003 (370/2003) у розмірі 70% грошового забезпечення в сумі 1995 грн. 00 коп., здійснити перерахунок та виплату щомісячної доплати у розмірі 50% пенсії відповідно до п.п. "г" п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 року № 1592 (1592-96-п) в сумі 2523 грн. 02 коп., призначити компенсацію за невикористану чергову щорічну відпустку за 2006 рік, що становить 45 діб, у сумі 8203 грн. 05 коп., виплатити грошову допомогу при звільнені в запас із розрахунку 25% місячного грошового забезпечення на час звільнення за останній повний календарний рік служби в органах податкової міліції у сумі 1387 грн. 45 коп., провести нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік у сумі 5549 грн. 79 коп., внести виправлення до грошового атестату позивача із зазначенням посадового окладу в розмірі 1150 грн. 00 коп., окладу за військовим званням у розмірі 130 грн. 00 коп., відсоткової надбавки за вислугу років 35% у розмірі 448 грн. 00 коп., надбавки за високі досягнення у праці 40% у розмірі 691 грн. 20 коп., надбавки за роботу в умовах режимних обмежень 15 % у розмірі 172 грн. 50 коп., надбавки за безперервну службу понад 20 років у розмірі 70 % грошового забезпечення у розмірі 1995 грн. 61 коп., місячної доплати в розмірі 50 % суми пенсії, яка б могла бути нарахована - 2523 грн. 02 коп., премії за грудень 2006 року у розмірі 10404 грн. 00 коп., зобов'язати відповідача надати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виправлений атестат, провести нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки відповідно до ст. 117 КЗпП України, починаючи з 31 грудня 2006 року по день фактичного розрахунку, виходячи із розміру середньодобового грошового забезпечення в сумі 182 грн. 29 коп., зобов'язати відповідача відповідно до п. 2.10 спільного наказу Міністерства праці та соціального захисту України і Міністерства юстиції України від 29 липня 1993 року № 58 (z0110-93) внести виправлення до трудової книжки шляхом викладення запису № 7 про його звільнення у наступній редакції: "Згідно рішення Окружного адміністративного суду м. Києва запис за № 7 недійсний, дату звільнення вважати 30 грудня 2007року", зобов'язати відповідача надати позивачу та Головному управлінню Пенсійного фонду України у м. Києві довідку про розмір збільшеної суми посадового окладу та окладу за військовим званням для перерахунку пенсії відповідно до ст. ст. 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із зазначенням часу, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії згідно ст. 13, ч. 3 ст. 43 вказаного Закону та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 500000 грн. 00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 4 серпня 2008 року позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2012 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Зобов'язано Державну податкову адміністрацію України призначити ОСОБА_4 надбавку за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 (829-2000-п) у розмірі 35% за період проходження служби з 16 грудня 2006 року по 30 грудня 2006 року, провести доплату компенсації за невикористану чергову щорічну відпустку за 2006 рік, що становить 45 діб, з урахуванням надбавки за вислугу років, на яку позивач має право за період проходження служби з 16 грудня 2006 року по 30 грудня 2006 року, внести зміни до грошового атестату позивача шляхом визначення належного розміру відсоткової надбавки за вислугу років, що має становити 35% за період проходження служби з 16 грудня 2006 року по 30 грудня 2006 року, провести перерахунок та виплату середнього заробітку за весь час затримки відповідно до ст. 117 КЗпП України, починаючи з 31 грудня 2006 року по день фактичного розрахунку, з урахуванням розміру належного позивачу грошового забезпечення та надбавки за вислугу років у розмірі 35% за вказаний період, подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виправлений грошовий атестат позивача із зазначенням в ньому надбавки за вислугу років в розмірі 35% за період з 16 грудня 2006 року по 30 грудня 2006 року та довідку про додаткові види грошового забезпечення позивача із відображенням в ній премії за грудень 2006 року у розмірі 10404 грн. 00 коп., внести зміни до запису № 7 у трудовій книжці ОСОБА_6, змінивши дату звільнення з 31 грудня 2006 року на 30 грудня 2006 року. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судового рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу в органах Державної податкової служби на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу організації та контролю за здійсненням оперативно розшукової діяльності Управління по боротьбі з корупцією в органах державної податкової служби Державної податкової адміністрації України.

Наказом голови Державної податкової адміністрації України від 26 грудня 2006 року № 1735-О підполковник податкової міліції ОСОБА_4 з 31 грудня 2006 року звільнений в запас з органів податкової міліції за п.п. "ж" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) .

Наказом голови Державної податкової адміністрації України від 15 лютого 2007 року № 292-О внесені зміни до наказу про звільнення позивача, зазначено кількість календарних днів невикористаної позивачем основної щорічної відпустки за 2006 рік - 45 діб.

До трудової книжки позивача внесено запис про звільнення зі служби із зазначенням дати звільнення 31 грудня 2007 року.

16 лютого 2007 року позивачу видано грошовий атестат № 5 про додаткові види грошового забезпечення за 2006 рік, в якому розмір та нарахування премій зазначено відповідно до періодів їх фактичної виплати, а не до їх призначення.

На запит позивача Державна податкова адміністрація України видала новий грошовий атестат за № 11 від 21 березня 2007 року та довідку № 893 від 24 липня 2007 року про додаткові види грошового забезпечення позивача за останні 24 місяці, тобто включно по 31 грудня 2006 року.

18 липня 2007 року № 8103/О-11 Пенсійний фонд України повідомив позивача, що пакет необхідних для призначення пенсії документів 11 травня 2007 року направлений на адресу Деснянського відділення Ощадного банку м. Києва для проведення виплати пенсії. Зволікання у перенаправленні документів пояснював несвоєчасним поданням документів з боку уповноваженого структурного підрозділу Державної податкової адміністрації України до Головного управління Пенсійного фонду України, а відтак не вбачав своєї вини щодо затримки виплати позивачу пенсії.

23 липня 2008 року позивач звернувся до Державної податкової адміністрації України з вимогою усунути порушення, допущені в довідці № 893 від 24 липня 2007 року щодо неврахування додаткових видів грошового забезпечення, отриманих позивачем під час проходження ним служби в Державній податковій адміністрації України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії та бездіяльність відповідача є протиправними.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки вислуга позивача станом на 30 грудня 2006 року складала 20 років та 14 днів, то він має право на отримання надбавки за вислугу років у розмірі 35%, тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати йому надбавку за вислугу років за період з 16 грудня 2006 року по 30 грудня 2006 року підлягають задоволенню, а відтак задоволенню підлягають і решта позовних вимог, похідних від задоволення цієї вимоги.

Повністю погодитися з такими висновками не можна.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Всупереч вищенаведеній нормі закону висновки суду апеляційної інстанцій зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, до того ж не ґрунтуються на законі.

Спірні правовідносини щодо виплати винагороди позивачу регулювалися Порядком виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 12 вересня 1997 року (1013-97-п) , з наступними змінами (далі - Порядок).

Згідно п.2 вказаного Порядку (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) винагорода за вислугу років виплачується посадовим особам органів державної податкової служби у таких розмірах: стаж роботи від 20 до 25 років - 35 відсотків.

Відповідно до абз. 3 п.3 Порядку посадовим особам, у яких протягом календарного місяця виникло право на підвищення розміру винагороди за вислугу років, розмір винагороди змінюється з початку наступного місяця.

Проте суд апеляційної інстанції цих вимог не врахував та зобов'язуючи відповідача нарахувати позивачу надбавку за вислугу років за період з 16 грудня 2006 року по 30 грудня 2006 року в розмірі 35 відсотків, оскільки останній має вислугу 20 років 14 днів, а в залежності від цього і здійснити перерахунок відпускних та інших виплат, всупереч вимог ст. 76, 86 КАС України належним чином не перевірив доводів представника відповідача про те, що такий обов'язок міг бути покладений на відповідача лише після 1 січня 2007 року. Оскільки відповідач звільнився 31 грудня 2006 року, суд змінив дату звільнення на 30 грудня 2006 року, то підстави для встановлення та виплати такої надбавки, а також перерахунок інших виплат та внесення змін до грошового атестату позивача про встановлення надбавки в розмірі 35 відсотків безпідставні, та не навів у судовому рішенні мотивів, з яких відхилив ці доводи.

За змістом п.4 Порядку стаж роботи для виплати винагороди за вислугу років визначається комісією органу державної податкової служби з питань встановлення стажу, необхідного для нарахування винагороди за вислугу років.

В порушення вимог ст. 159 КАС України суд апеляційної інстанції належним чином не з'ясував чи звертався позивач до відповідної комісії про встановлення стажу роботи або зміну його розміру, необхідного для нарахування винагороди за вислугу років.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч. 2 ст. 227 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, коли суд апеляційної інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто порушив вищенаведені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, а суд касаційної інстанції в силу положень ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, постанова суду апеляційної інстанції не може залишатися без змін і підлягає скасуванню з направленням справи в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_4 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції на підставі ч. 2 ст. 227 КАС України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної податкової служби України задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2012 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до Державної податкової адміністрації України, третя особа Державне казначейство України про зобов'язання Державної податкової адміністраціі України призначити ОСОБА_4 надбавку за вислугу років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 (829-2000-п) у розмірі 35% за період проходження служби з 16 грудня 2006 року по 30 грудня 2006 року, провести доплату компенсації за невикористану чергову щорічну відпустку за 2006 рік, що становить 45 діб, з урахуванням надбавки за вислугу років, на яку позивач має право за період проходження служби з 16 грудня 2006 року по 30 грудня 2006 року, внести зміни до грошового атестату позивача шляхом визначення належного розміру відсоткової надбавки за вислугу років, що має становити 35% за період проходження служби з 16 грудня 2006 року по 30 грудня 2006 року, провести перерахунок та виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП України, починаючи з 31 грудня 2006 року по день фактичного розрахунку з урахуванням розміру належного позивачу грошового забезпечення та надбавки за вислугу років у розмірі 35% за вказаний період, подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві виправлений грошовий атестат позивача із зазначенням у ньому надбавки за вислугу років в розмірі 35% за період з 16 грудня 2006 року по 30 грудня 2006 року та довідку про додаткові види грошового забезпечення позивача із відображенням в ній премії за грудень 2006 року у розмірі 10404 грн. 00 коп., внести зміни до запису № 7 у трудовій книжці ОСОБА_6, змінивши дату звільнення з 31 грудня 2006 року на 30 грудня 2006 року, справу у цій частині направити на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.