Приватне підприємство "Дорлідер" звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області № 0000171500 від 03.02.2015, з урахуванням рішення ГУ ДФС в Одеській області від 10.03.2015 № /10/15-32-10-02-07 про результати розгляду первинної скарги.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2015, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2015, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної камеральної перевірки податкової звітності ПП "Дорлідер" з податку на додану вартість, а саме: декларації з ПДВ за листопад 2014 року, складено акт № 13/15-17-15-01-19-32863396 від 15.01.2015 в якому встановлено, що Приватним підприємством "Дорлідер" у декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ "Енергія ПКФ" в інших податкових періодах (вересень 2014 року), які складено із порушенням вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі результатів проведеної перевірки, 03.02.2015 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000171500 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 956 145,96 грн., в т.ч.: 3 164 916,77 грн. основного платежу та 791 299,19 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, ПП "Дорлідер" звернулось до Головного управління ДФС в Одеській області з первинною скаргою (від 18.02.2015 вихід. №1) про його скасування, за результатами розгляду якої Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги № 665/10/15-32-10-02-07 від 10.03.2015, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі ГУ ДФС в Одеській області від 03.02.2015 № 0000171500, а скаргу директора ПП "Дорлідер" Погосяна Г.А. - без задоволення. Також, Рішенням ГУ ДФС в Одеській області № 665/10/15-32-10-02-07 від 10.03.2015 збільшено суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.

Не погодившись з вищезазначеними рішеннями податкових органів, ПП "Дорлідер" звернулось до ДФС України зі скаргою (від 27.03.2015 вхід. № 7614/6) про його скасування, за результатами розгляду якої ДФС України прийнято рішення про результати розгляду скарги № 10045/6/99-99-10-01-01-25 від 13.05.2015, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі ГУ ДФС в Одеській області від 03.02.2015 № 0000171500, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу без задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що за результатами виконання умов Договору поставки дизпалива (підакцизного товару) від 01.09.2014 № 0109Д, ТОВ "Енергія ПКФ" (Продавець) на користь ПП "Дорлідер" (Покупець) були виписані податкові накладні, зокрема, від 30.09.2014 № 13, № 14, № 15, № 154, № 16, № 155, № 17, № 157, № 79, № 160, № 82, № 162, № 90, № 100, № 101, № 104, № 111, № 112, № 119, № 120, № 122, № 123, № 124, № 126, № 128, № 129, № 141, № 144, № 145, № 147, № 150, № 152, № 63, які не містили обов'язків реквізит, а саме: код товару згідно з УКТ ЗЕД.

На підставі отриманих від ТОВ "Енергія ПКФ" податкових накладних, позивачем - ПП "Дорлідер" у декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ у загальному розмірі 3 164 916,77 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виписані ТОВ "Енергія ПКФ" на користь ПП "Дорлідер" податкові накладні складено з порушенням вимог пп. "і" п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого у податковій накладній, у тому числі, зазначається в окремому рядку такий обов'язковий реквізит як код товару згідно з УКТ ЗЕД; виявлення відсутності у податкових накладних обов'язкового реквізиту не дає права позивачу формувати податковий кредит з податку на додану вартість.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Так, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено питання щодо реєстрації спірних податкових накладних в Єдиного реєстру податкових накладних та в разі невідповідності їх вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України чи було надіслано продавцю квитанції про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням відповідних причин.

В разі ж встановлення судами реєстрації спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, такі податкові накладні є підставою для формування податкового кредиту позивача.

Крім того, слід зазначити, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи заявлені позовні вимоги, не вирішили питання про залучення в якості другого відповідача - Головне управління ДФС в Одеській області, так як позовні вимоги також стосувались оскарження його рішення № /10/15-32-10-02-07 від 10.03.2015 та не дослідили правомірність збільшення таким рішенням суми штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в залежності із виявленими під час перевірки позивача порушеннями податкового законодавства в сфері оподаткування податком на додану вартість.

Судам слід також встановити чи оскаржуване рішення Головного управління ДФС в Одеській області створює для позивача юридичні наслідки, та, в разі задоволення позовних вимог в цій частині, чи буде правовим наслідком захист його прав.

Не вжиття усіх заходів з метою встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору судами попередніх судових інстанцій, надання оцінки доказам без дотримання вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутність у суду касаційної інстанції повноважень щодо встановлення та визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішеннях, які переглядаються, зумовлює скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідності до вимог ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.