розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Деражнянської районної державної адміністрації Хмельницької області про зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року, -

У червні 2009 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Деражнянської районної державної адміністрації Хмельницької області неправомірними і зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату їй недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Постановою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 24 липня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Деражнянської районної державної адміністрації Хмельницької області на користь позивача державну допомогу сім'ям з дітьми за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 4002 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року постанову Віньковецького районного суду Хмельницької області від 24 липня 2009 року скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року та залишити без змін постанову Віньковецького районного суду Хмельницької області від 24 липня 2009 року.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

За перевіркою матеріалів справи вбачається, що позивач є матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в Управлінні праці та соціального захисту населення Деражнянської районної державної адміністрації Хмельницької області.

Віньковецький районний суд Хмельницької області ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог виходив з того, що ОСОБА_4 є застрахованою особою у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог, Львівський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-ХII (2811-12) (далі - Закон № 2811-ХII (2811-12) ) не передбачено обмежень чи особливих умов для розподілу осіб, що мають право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на застрахованих чи незастрахованих. Оскільки Закон № 2811-ХII (2811-12) є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані із призначенням та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей, то саме норми цього Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Так, до 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI (107-17) - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом № 2811-ХII (2811-12) , дія якого поширювалася на осіб, незастрахованих у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13), і Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2001 року № 2240-III (2240-14) (далі - Закон № 2240-III (2240-14) ), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Частиною 1 статті 15 Закону № 2811-ХII було встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

В подальшому до зазначених вище законів були внесені відповідні зміни та доповнення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися із висновком апеляційного суду, що Закон № 2811-ХII (2811-12) є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані із призначенням та виплатою допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, незалежно від того чи особа є застрахованою чи незастрахованою у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки закон, відповідно до якого повинна бути призначена та виплачена позивачеві допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, її розмір та порядок нарахування, визначається саме в залежності від статусу особи у зазначеній системі.

Ухвалюючи рішення суд апеляційної інстанції не з'ясував належним чином статус ОСОБА_4 у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що впливає на визначення яким із Законів № 2811-ХII (2811-12) чи № 2240-III (2240-14) слід керуватися при розгляді справи та на правильність вирішення цього спору.

Крім того, судом не встановлено з якого часу позивач перебувала на обліку у відповідача та отримувала допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до частини 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2011 року - скасувати, а справу за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Деражнянської районної державної адміністрації Хмельницької області про зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.