головуючого - судді суддів Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кримської митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 4 червня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Кримської митниці Державної митної служби України, Державної митної служби України, Міністерства доходів і зборів України про скасування наказів, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Кримської митниці та Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування наказу Державної митної служби України № 2126-к від 27 вересня 2011 року та наказу Кримської митниці Державної митної служби України № 893-к від 28 вересня 2011 року в частині припинення проходження ним державної служби в митних органах України, поновлення його на державній службі в митних органах України на посаді головного інспектора відділу митної варти Кримської митниці з 27 вересня 2011 року, стягнення з Кримської митниці Державної митної служби України на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що Присяги державного службовця не порушував, а відповідач звільнив його незаконно, до того ж, з порушенням встановленого порядку звільнення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 4 червня 2013 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_4 про поновлення на державній службі на посаді головного інспектора відділу митної стражі Кримської митниці з 27 вересня 2011 року та про стягнення з Кримської митниці Державної митної служби України на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 4 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано наказ Державної митної служби України № 2126-к від 27 вересня 2011 року та наказ Кримської митниці Державної митної служби України № 893-к від 28 вересня 2011 року в частині припинення перебування на державній службі ОСОБА_4

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 27 вересня 1996 року проходив службу в митних органах України, з 1 жовтня 2010 року обіймав посаду головного інспектора відділу митної варти Кримської митниці Державної митної служби України.

27 вересня 2011 року Кримська митниця направила до Державної митної служби України подання про звільнення з посади ОСОБА_4, головного інспектора відділу митної варти Кримської митниці за порушення Присяги державних службовців, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу".

В обґрунтування причин звільнення в поданні зазначено, що 27 вересня 2011 року в адміністративному будинку Кримської митниці співробітниками УДСБЕЗ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим зі слідчим транспортної прокуратури Автономної Республіки Крим проведено огляд місця події в кабінеті № 404 відділу митної варти Кримської митниці, де серед облікових журналів було виявлено конверт з грошима на загальну суму 20000 гривень. За попередньою усною інформацією правоохоронних органів слідчі дії виконувались у зв'язку із отриманням коштів заступником начальника відділу митної варти Кримської митниці ОСОБА_8 та головним інспектором відділу митної варти Кримської митниці Державної митної служби України ОСОБА_4 за нескладання протоколу про порушення митних правил, надання дозволу на утилізацію судна, що знаходилось на території ВАТ "Суднобудівний завод "Залів", та виведення судна за межі зони митного контролю.

Наказом Державної митної служби України № 2126-к від 27 вересня 2011 року відповідно до ст. 17, п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" за порушення Присяги державного службовця припинено перебування на державній службі в митних органах України головного інспектора відділу митної варти Кримської митниці Державної митної служби України ОСОБА_4

На підставі вказаного наказу 28 вересня 2011 року Кримська митниця Державної митної служби України видала наказ № 893-к про припинення перебування на державній службі в митних органах України позивача відповідно до ст. 17, п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" за порушення Присяги державного службовця, з 27 вересня 2011 року.

Слідчим прокуратури винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ст. 368 КК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачами не доведено факт вчинення позивачем протиправного винного діяння, яке могло б свідчити про порушення ним Присяги державного службовця.

Висновки судів ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до статті 413 Митного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин) посадові особи митної служби України, вперше прийняті на службу до митних органів, приймають Присягу.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у ст. 17 цього Закону.

Текст Присяги наведено у ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну службу": "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки".

Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Тобто, як порушення Присяги, так і інше дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем правових, етичних (моральних) норм. Водночас, дисциплінарне правопорушення, не за порушення присяги, пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про державну службу" за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну службу" регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів митного контролю, здійснюється згідно з цим Законом, якщо інше не передбачено законами України.

Згідно зі статтею 408 Митного кодексу України правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом і лише в частині, що ним не регулюється, - Законом України "Про державну службу" (3723-12) .

Відповідно до ч. 2 ст. 410 зазначеного Кодексу у митній службі України діє Дисциплінарний статут митної служби України, затверджений Законом України від 6 вересня 2005 року № 2805-IV (2805-15) (був чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Статут).

В абзаці першому преамбули Статуту зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.

При цьому в абзаці другому преамбули Статуту зазначено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

Відповідно до ст. 21 Статуту порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема, невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Згідно ст. 22 Статуту до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать: 1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників; 2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ст. 31 Статуту з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування. Наказом Державної Митної служби України від 13 серпня 2010 року № 918 (z0154-11) затверджено Інструкцію про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України ( зареєстровано у Міністерстві юстиції України 4 лютого 2011 року за № 154/18892 (z0154-11) ; далі - Інструкція). Пунктом 1.1 Інструкції визначено приводи, підстави, мету, порядок призначення і проведення службового розслідування, прийняття за ним рішень, виконання цих рішень, формування матеріалів службового розслідування у справі, а також права та обов'язки посадових осіб митної служби України під час їх проведення.

Згідно абз. 9 п. 1.2 Інструкції службове розслідування - це комплекс заходів, що здійснюються в межах компетенції відповідно до цієї Інструкції з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин вчинення посадовою особою дисциплінарного або іншого правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, виявлення причин і умов, що сприяли його вчиненню, встановлення наявності (відсутності) вини, її ступеня, а також установлення інших подій, обставин, що потребують з'ясування під час проведення таких заходів. З'ясування обставин порушення трудової дисципліни посадовими особами митної служби здійснюється відповідно до вимог Кодексу законів про працю України (322-08) , Закону України "Про державну службу" (3723-12) , Статуту та правил внутрішнього трудового розпорядку митного органу (п. 1.4 Інструкції).

Системний аналіз спеціальних і загальних норм, наведених у ст. 21, ч. 1 ст. 22, ст. 31 Статуту, ст.ст. 14, 17, 30 Закону України "Про державну службу", свідчить, що за вчинення посадовими особами митної служби України порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, визначених у ч. 2 ст. 22 Статуту, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну службу", найбільш суворим з яких є звільнення. У п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення.

Отже, і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень.

Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи викладене, правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) , Митного кодексу України (4495-17) , а в частині, що ним не регулюється, - Законом України "Про державну службу" (3723-12) . Тобто дисциплінарна відповідальність посадових осіб митної служби врегульована спеціальним законодавством, у тому числі й нормами Статуту. Норми Закону України "Про державну службу" (3723-12) можуть застосовуватися щодо посадових осіб митної служби у тій частині, що не врегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі й нормами Статуту, оскільки припинення державної служби на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, тому неможливість застосування до посадової особи митної служби України дисциплінарних стягнень аж до звільнення з митного органу має бути мотивовано. Розділом 4 Статуту визначено види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, чітко врегульована процедура їх застосування, завдяки чому забезпечується належний захист законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.

Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, порядок проведення якого регулюється Інструкцією. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 травня, 4 червня, 17 вересня, 3 грудня 2013 року та 28 квітня 2015 року (№№ 21-403а12, 21-167а13, 21-231а13, 21-379а13, 21-163а15).

За встановлених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано задовольнили позов ОСОБА_4, оскільки відповідачі не довели вчинення ОСОБА_4 неправомірних дій, які б могли стати підставою для припинення перебування позивача на державній службі за порушення присяги та звільнення його з митних органів.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами ст. 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень, порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та матеріалах справи.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Кримської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 4 червня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року - без змін.