головуючого - судді суддів Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 7 травня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Тернопільської районної державної лікарні ветеринарної медицини про визнання незаконним та скасування наказу,

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Тернопільської районної державної лікарні ветеринарної медицини про визнання частково незаконним та скасування наказу начальника Тернопільської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 12 лютого 2014 року № 05-к про звільнення ОСОБА_5, ОСОБА_4, в частині щодо звільнення ОСОБА_4, зобов'язання відповідача поновити позивача на роботі та виплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 7 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, встановлених ст. 220 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Тернопільської районної державної лікарні ветеринарної медицини від 2 березня 2011 року № 05-к ОСОБА_4 призначено на посаду завідувача ветеринарною дільницею Тернопільської районної державної лікарні ветеринарної медицини. Наказом від 8 січня 2014 року № 03-к позивача закріплено за Козівківською дільницею Тернопільської районної лікарні ветеринарної медицини.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 15 квітня 2013 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КУпАПУ та п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції" та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. з конфіскацією отриманої винагороди від роботи за сумісництвом в сумі 256 грн. 50 коп. в дохід держави. Копія постанови суду отримана відповідачем 13 травня 2013 року.

За результатами перевірки, проведеної 7 лютого 2014 року прокуратурою Тернопільського району у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у Тернопільській районній державній лікарні, прокурором 8 лютого 2014 року до Тернопільської районної державної лікарні ветеринарної медицини внесено подання про усунення порушень вимог законодавства про засади запобігання і протидії корупції, яким вимагалося вжити невідкладних заходів щодо усунення порушень вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17) , причин та умов, що їм сприяють, вирішити питання про звільнення завідувачів Козівківської та Настасівської дільниць державної ветеринарної медицини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із займаних посад як таких, що вчинили корупційні правопорушення, на підставі п. 7-1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Про результати розгляду подання та вжиті заходи у 15 денний строк з дня отримання подання повідомити прокуратуру.

Начальником Тернопільської районної державної лікарні ветеринарної медицини 12 лютого 2014 року видано наказ № 10-к, яким на підставі п. 7-1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України ОСОБА_4 звільнено з посади завідувача Козівківсьської дільниці ветеринарної медицини з 12 лютого 2014 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України "Про ветеринарну медицину" на начальників регіональних служб та їх заступників поширюється дія Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

За змістом ст. 30 Закону України "Про державну службу" державна служба може припинятися на загальних підставах, передбачених Кодексом законів про працю України (322-08) .

Згідно ч. 2 ст. 22 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дострокове припинення повноважень особи на виборній посаді, припинення повноважень посадової особи на посаді, звільнення, що здійснюється за рішенням Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, звільнення військової посадової особи з військової служби у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, а також відсторонення такої особи від виконання службових повноважень у випадках, передбачених ч. 1 цієї статті, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Конституцією (254к/96-ВР) і законами України.

Інші особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених цим Законом, підлягають звільненню з відповідних посад у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, якщо інше не передбачено законом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" (3206-17) внесено зміни до пункту 7-1 ч. 1 ст. 36 КЗпП (в редакції чинній на час притягнення позивача до адміністративної відповідальності), що підставами припинення трудового договору є набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення". У випадках, передбачених п.п. 7 і 71 ч. 1 цієї статті, особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили".

За таких обставин, коли ОСОБА_4 як особа, уповноважена на виконання функцій держави, порушив встановлені законом обмеження та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-4 КУпАП України та п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції" (порушення обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності), то суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач підлягав звільненню відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Оскільки п. 7-1 ст. 36 КЗпПУ щодо підстав звільнення за змістом повністю відповідає змісту абз. 2 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", то посилання відповідача в наказі про звільнення на п. 7-1 ст. 36 КЗпПУ не є протиправним.

Доводи касаційної скарги про недотримання відповідачем 3-денного строку на звільнення з дня отримання відповідачем копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, не спростовують висновків суду про правомірність дій відповідача щодо звільнення позивача за вчинення порушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КУпАП. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, засвідчує, що особа, уповноважена на виконання функцій держави, не дотримувалась вимог, пов'язаних із проходженням державної служби, передбачених ст. 16 Закону України "Про державну службу", що є підставою припинення цієї служби. Встановлений ст. 39 КУпАП річний строк не закінчився.

Інші мотиви та доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами ст. 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень, порушення норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на доказах та матеріалах справи.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 7 травня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2014 року - без змін.