за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" до Державної фінансової інспекції України (далі також ДФІ України) про визнання протиправним та скасування пунктів 6, 7 вимоги, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Склад РКД" (далі - ТОВ "Склад РКД") на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року,

У серпні 2014 року Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (далі також - ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Автокомплект") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції України про визнання протиправним та скасування пунктів 6, 7 вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що 07 лютого 2014 року відповідачем на підставі акта ревізії від 27 грудня 2013 року, прийнято вимогу № 05-21/341 про усунення порушень, відповідно до п. п. 6, 7 якої позивача зобов'язано:

1) у встановленому чинним законодавством України порядку стягнути з ТОВ "Склад РКД" суму заподіяних збитків в розмірі 22439,2 тис. гривень, у т.ч. шляхом проведення претензійно-позовної роботи щодо забезпечення у повному обсязі стягнення зазначеної суми;

2) у встановленому законодавством України порядку відшкодувати збитки в сумі 6014,72 гривень за рахунок осіб, внаслідок дій/бездіяльності яких і було понесено такі збитки.

Так, згідно п. 6 вимоги, в ході ревізії встановлено порушення умов контракту від 19 листопада 2007 № 32231 GOODS-1, в частині поставки ТОВ "Склад РКД" на ВП "Автокомплект" (відокремлений підрозділ позивача) обладнання, яке виявилось непридатним для використання, прийняття ВП "Атомкомплект" цього обладнання та перерахування на користь ТОВ "Склад РКД" коштів в сумі 22439205,14 гривень, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) для ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Атомкомплект" на вказану суму, у зв'язку із чим від позивача вимагається у встановленому чинним законодавством порядку стягнути з ТОВ "Склад РКД" суму в розмірі 22439205,14 гривень, шляхом проведення претензійно-позовної роботи щодо забезпечення у повному обсязі стягнення зазначеної суми.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково, а саме:

Визнано протиправним та скасовано п. 7 вимоги від 07 лютого 2014 № 05-14/148 Державної фінансової інспекції України".

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник ТОВ "Склад РКД", посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їх рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У своїх запереченнях представник позивача та представник відповідача вважають касаційну скаргу необґрунтованою, просять залишити її без задоволення, а рішення судів без змін.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною фінансовою інспекцією України відповідно до п.2.27 Плану контрольно-ревізійної роботи на Ш квартал 2013 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП "НАЕК "Енергоатом" та його відокремлених підрозділів за період з 1 липня 2012 року по 30 вересня 2013 року, якою встановлено низку порушень та недоліків.

За наслідками ревізії складено акт від 27 грудня 2013 року № 05-21/341, в якому були зазначені виявлені нею порушення вимог чинного законодавства.

На підставі акту ревізії та відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (надалі - Закон № 2939-ХІІ (2939-12) ) фінансовою інспекцією направлено позивачу вимогу від 7 лютого 2014 року № 05-14/148 про відшкодування порушень, виявлених ревізією.

Так, згідно пункту 6 вищевказаної вимоги, в порушення статей 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 193, статті 229 Господарського кодексу України та умов контракту № 32231GOODS-1 поставка ТОВ "Склад РКД" обладнання, яке виявилося непридатним для використання, прийняття ВП "Автокомплект" цього обладнання та перерахування ТОВ "Склад РКД" коштів в сумі 22 439,2 тис. гривень призвело до матеріальної шкоди (збитки) ДП "НАЕК "Енергоатом" на зазначену суму. У зв'язку з чим ДФІ України вимагає, у встановленому чинним законодавством порядку, стягнути з ТОВ "Склад РКД" суму заподіяних збитків в розмірі 22 439,2 тис. гривень, у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи щодо забезпечення у повному обсязі стягнення зазначеної суми.

Згідно пункту 7, вищезазначеної вимоги, в порушення вимог статті 231 Господарського кодексу України, статті 629 Цивільного кодексу України, ВП "Автокомплект" за наявністю підстав для проведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення з ТОВ "Склад РКД" та ТОВ "Кабельтехпостач" штрафних санкцій за неякісне виконання договірних зобов'язань відокремленим підрозділом протягом року з моменту виникнення таких підстав втрачено можливість із стягнення пені та штрафних санкцій, в тому числі з ТОВ "Склад РКД" - 5 986,5 тис. гривень, ТОВ "Кабельтехпостач" - 28,22 тис. гривень і, як наслідок, до матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму, у зв'язку з чим ДФІ України вимагає, у встановленому законодавством порядку відшкодувати за рахунок осіб, внаслідок дій/бездіяльності яких було допущено виявлене порушення матеріальну шкоду (збитки) в сумі 6 014,72 тис. гривень.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що п.7 вимоги від 7 лютого 2014 року № 05-14-148 в частині зобов'язання стягнення шкоди в сумі 6014,72 тис. гривень з працівників - є протиправним та підлягає скасуванню, в частині скасування п.6 даної вимоги, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що порушення умов контракту № 32231GOODS-1 при виконанні господарських зобов'язань призвело до неправомірного зменшення активів державного підприємства через перерахування (сплату) коштів на придбання неліквідного (зіпсованого) майна, внаслідок чого ВП "Автокомлект" ДП "НАЕК "Енергоатом" завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму в розмірі 22 439 205,14 гривень, оскільки дана сума має бути стягнута з нерезидента в примусовому порядку, позовна вимога про визнання протиправним та скасування п.6 вимоги задоволенню не підлягає.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками судів першої і апеляційної інстанцій і вважає їх завчасними, оскільки вони ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи.

Згідно з Положенням Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Таку правову позицію колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України висловила при перегляді аналогічних справ, зокрема, у постановах від 15 квітня 2014 та 20 січня 2015 року (справи №№ 21-40а14, 21-603а14 відповідно).

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, Держфінінспекція пред'явила вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії ДП. При цьому у своїх вимогах, зокрема у пунктах 6 та 7, вона вказує на виявлені збитки, їх розмір та зобов'язання ДП вжити заходів щодо повернення цих коштів.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Однак під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій не врахували таких вимог і не дали і оцінки.

Крім того, судами було допущено порушення норм процесуального права, так оскаржувані пункти вимоги порушують права, інтереси, свободи та породжують зобов'язання ТОВ "Склад РКД", однак до участі у справі зазначене товариство залучено не було.

Статтею 159 Кодексу адміністративного суду України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За встановленим частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України правилом, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини четвертої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи те, що допущені судами попередніх інстанції порушення норм процесуального права щодо неповного з`ясування усіх обставин справи, призвели до неправильного її вирішення і не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, винесені судові рішення підлягають скасуванню, а сама справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 159, 167, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Склад РКД" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року у цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.