розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційної скаргою Головного управління Державного агентства земельних ресурсів в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державного агентства земельних ресурсів в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

У липні 2013 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся в Івано-Франківський окружний адміністративний суд з позовної заявою до Головного управління Державного агентства земельних ресурсів в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства, зобов'язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач листом від 25 червня 2014 року № 2205/12/29 відмовив йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, мотивуючи відмову тим, що клопотання не відповідає вимогам статті 7 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки не додані документи, що підтверджують наявність освіти в аграрному закладі.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволена.

Постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2014 року скасована та прийнята нова постанова, якою адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління Держземагенства у Івано-Франківській області у прийнятті рішення за клопотанням ОСОБА_4 від 20 червня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Зобов'язано Головне управління Держземагенства у Івано-Франківській області повторно розглянути заяви ОСОБА_4 від 20 червня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не зявилися, належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої виходив з того, що відповідачем рішення прийнято відповідно до норм чинного законодавства.

Вищий адміністративний суд України погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 червня 2014 року позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства: площами 8,5565 га та 25,6117 га, які знаходяться за межами населеного пункту с. Камінне, Камінецької сільської ради, Надвірнянського району; площами 24,0788 га та 8,5934 га, які знаходяться за межами населеного пункту с. Гаврилівна, Надвірнянського району; площами 82,4297 га та 35,9556 га, 63,775 га та 33,4789 га, які знаходяться за межами населеного пункту с. Волосів, Надвірнянського району; площами 12,829 га та 29,5934 га, які знаходяться за межами населеного пункту с. Воронів, Незвинської сільської ради, Городенківського району; площами 46,1068 га та 12,2398 га, які знаходяться за межами населеного пункту с. Назвисько, Незвинської сільської ради, Городенківського району; площами 28,4895 га, 18,4974 га та 50,2055 га, які знаходяться за межами населеного пункту смт. Чернелиця Чернелицької сільської ради, Городенківського району; площею 12,00 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Хмелеве, Чернелицької сільської ради, Городенківського району, площею 26,5242 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Жуків, Жуковської сільської ради, Тлумацького району; площею 14,5436 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Ямниця, Тисменицького району.

Листом від 25 червня 2014 року № 2205/12/29 відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаних вище земельних ділянок, мотивуючи відмову тим, що позивачем не долучено документи, що підтверджують наявність освіти в аграрному закладі, оскільки перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві Кабінетом Міністрів України не визначено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що, враховуючи те, що позивачем до клопотання від 20 червня 2014 року не долучено документ, який підтверджує наявність освіти в аграрному навчальному закладі, що є необхідною умовою для надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Наявність трудової книжки не підтверджує досвід роботи в сільському господарстві, тому в задоволенні позову відмовив у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку.

Вищий адміністративний суд України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 Земельного кодексу України.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно із частиною другою статті 123 Земельного кодексу України у клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що перелік підстав для відмови у наданні земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства є вичерпний.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Враховуючи відсутність затвердженого переліку документів про досвід роботи в сільському господарстві, наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, з поміж інших вимог Закону, є достатньою підставою для отримання земельної ділянки в оренду.

Між тим, як встановлено судами обох інстанцій, доказів про освіту позивач не має.

Наявність трудової книжки не може підтверджувати досвід роботи позивача в сільському господарстві без закріплення про цей документ в нормативному акті.

Крім того, запис в трудовій книжці не може підтверджувати сам по собі досвід роботи позивача без підтвердження, що підприємство чи позивач дійсно працювали у цій сфері.

Оскільки під час вирішення спору суд апеляційної інстанцій неправильно застосував норми матеріального права, то касаційну скаргу відповідача слід задовольнити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Головного управління Державного агентства земельних ресурсів в Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року скасувати, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2014 року залишити в силі.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.