головуючого судді Розваляєвої Т. С., суддів Маслія В. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Оріхівського районного суду Запорізької області від 10 грудня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" в особі філії Оріхівське управління по газопостачанню та газифікації про скасування рішення,

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" в особі філії Оріхівське управління по газопостачанню та газифікації, в якому просив визнати незаконним та скасувати пункт 1 та підпункти 1.1, 1.2, 1.3 рішення Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області за № 12 від 07 вересня 2010 року.

Постановою Оріхівського районного суду Запорізької області від 10 грудня 2014 року в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись із рішеннями судів, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати їх та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В запереченнях відповідач - Малотокмачанська сільська рада Оріхівського району Запорізької області - просив в задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що відповідно до сертифікату відповідності № ЗП 000533 від 14 вересня 2010 року Інспекція держархбудконтролю у Запорізькій області засвідчила відповідність закінченого будівництва об'єкта: газопроводу у с. Мала Токмака Оріхівського району Запорізької області, - замовником об'єкта будівництва зазначено кооператив "Полум'я".

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, обслуговуючий кооператив "Полум'я" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 02 жовтня 2012 року.

Протоколом загальних зборів членів Товариства "Полум'я" Оріхівського району Запорізької області с. Мала Токмачка від 02 серпня 2010року вирішено питання передачі безкоштовно в державну власність на баланс ПАТ "Запоріжгаз" філії Оріхівське УГГ газопроводу середнього тиску, вартістю 3727850 грн., протяжністю - 32481,3 м, за адресою: Оріхівський район, с. М.Токмачка, вул. Миру, Конобаєва, Пролетарська, Лугова, Шевченка, Денисенка, Петровського, Перемоги, Стадіонна, Садова, Судинська, Могучанська, Кільцева, Жовтнева, Берегова, Першотравнева, провулок Шкільний, Новий. Газопровід низького тиску знаходиться за адресою: Оріхівський район, с. Мала Токмачка, вул. Привокзальна. Шкафна установка знаходиться за адресою: Оріхівський район с. Мала Токмачка, вулиця Привокзальна.

Рішенням Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області № 12 від 07 вересня 2010 року надано дозвіл Товариству "Полум'я" на передачу безкоштовно в державну власність на баланс ПАТ "Запоріжгаз" ф. Оріхівське УГГ газопроводу середнього та низького тиску, установка газорегуляторна шкафна, побудованого за особисті гроші членів товариства "Полум'я".

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач заявив цей позов.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначених законами та Конституцією України (254к/96-ВР) .

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушених прав позивача.

Колегія суддів вважає висновки судів передчасними.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з '…' питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів '…'". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У справі, що розглядається, спір стосується не стільки правомірності дій Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області щодо прийняття рішення, скільки права власності на об'єкт будівництва: газопроводу у с. Мала Токмака Оріхівського району Запорізької області.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що дійсною метою заявленого позову є доведеність права на об'єкт будівництва через оскарження рішення відповідача.

Утім такий спір має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Отже, аналізуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що позивач під час звернення до суду обрав неправильний спосіб захисту порушеного права.

Оскільки висновки судів ґрунтуються на не правильному застосуванні норм процесуального права, то скаргу позивача слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 230, 231 КАС України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Оріхівського районного суду Запорізької області від 10 грудня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" в особі філії Оріхівське управління по газопостачанню та газифікації про визнання незаконним та скасування пункт 1 та підпункти 1.1, 1.2, 1.3 рішення Малотокмачанської сільської ради Оріхівського району Запорізької області за № 12 від 07 вересня 2010 року закрити.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.