головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Маслія В. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Згурівського районного суду Київської області від 03 лютого 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Згурівського районного управління юстиції у Київській області про визнання дій протиправними, скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1. (далі - позивач) звернулась до Згурівського районного суду Київської області з позовом до Реєстраційної служби Згурівського районного управління юстиції у Київській області (далі - Реєстраційна служба), в якому просила:

1) визнати протиправними дії Реєстраційної служби щодо реєстрації права власності на 1/2 частину земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 (далі - Земельна ділянка);

2) визнати протиправними дії Реєстраційної служби щодо реєстрації права власності на 1/2 частину житлового будинку та господарських будівель, що розташовані по АДРЕСА_1 (далі - Нерухоме майно);

3) скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Згурівського районного управління юстиції у Київській області Твердохліб О. Ю. (далі - Державний реєстратор) від 13 травня 2014 року про державну реєстрацію права власності на 1/2 частини Земельної ділянки;

4) скасувати рішення Державного реєстратора від 12 липня 2014 року про державну реєстрацію права власності на 1/2 частини Нерухомого майна;

5) зобов'язати Державного реєстратора повторно розглянути заяву позивача від 8 травня 2014 року про реєстрацію права власності на 1/2 частину Земельної ділянки;

6) зобов'язати Державного реєстратора повторно розглянути заяву позивача від 11 липня 2014 року про реєстрацію права власності на 1/2 частину Нерухомого майна.

7) судові витрати стягнути з відповідача.

Постановою Згурівського районного суду Київської області від 03 лютого 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року скасовано постанову Згурівського районного суду Київської області від 03 лютого 2015 року та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішеннями судів як першої, так і апеляційної інстанції, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій ставить питання про ухвалення судом касаційної інстанції рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заперечень проти касаційної скарги не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_1. згідно з рішенням Згурівського районного суду Київської області від 5 серпня 2013 року, яке набрало законної сили 01 жовтня 2013 року, є власником на праві спільної часткової власності 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та 1/2 частини земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

Рішеннями Державного реєстратора від 13 травня 2014 року № 12995548 та від 12 липня 2014 року № 14396828 зареєстровано речові права ОСОБА_1. на підставі названого судового рішення, а саме: право спільної часткової власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами; право спільної часткової власності на 1/2 частки земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, відповідно.

Вважаючи дії відповідача щодо реєстрації права власності неправомірними, зауважуючи на помилковості визначення Державним реєстратором виду спільної власності та його невідповідності судовому рішенню, на підставі якого відбулася реєстрація такого права, позивач звернулася до суду за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для задоволення вимог позивача про зобов'язання повторно розглянути заяви позивача про реєстрацію права власності з огляду на недопустимість втручання судом в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції погодився з названим висновком суду першої інстанції, однак дійшов висновку про необхідність скасування його рішення з огляду на ухвалення рішення неповноважним судом.

Колегія суддів вважає висновки судів передчасними.

Привила предметної підсудності адміністративних справ визначені статтею 18 КАС України.

Так, відповідно до пунктів 1-6 частини першої статті 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті; адміністративні справи щодо примусового повернення в країну походження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України.

Частина друга статті 18 КАС України визначає, що окружним адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи, де однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Згідно із частиною третьою статті 18 КАС України справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

Позивачем у даній справі заявлені вимоги про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії щодо Реєстраційної служби Згурівського районного управління юстиції у Київській області та відповідного Державного реєстратора.

При цьому, враховуючи характер позовних вимог, встановлені частиною третьою статті 18 КАС України правила альтернативної предметної підсудності в даному випадку застосуванню не підлягають.

З урахуванням викладеного та положень статті 19 КАС України, дана справа підсудна окружному адміністративному суду, а тому обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції як ухваленого з порушенням правил предметної підсудності.

В той же час, розглядаючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо повторного розгляду заяв позивача про реєстрацію права власності, суд апеляційної інстанції не надав оцінку позовним вимогам, похідними від яких і є розглянуті судом вимоги, а саме: про визнання дій відповідача протиправними та скасування відповідних рішень про державну реєстрацію права власності.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, отже, держава зобов'язана гарантувати кожному захист його прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Зважаючи на викладені вище обставини, позовні вимоги ОСОБА_1. про визнання дій відповідача протиправними та скасування відповідних рішень про державну реєстрацію права власності залишились без належного розгляду.

Без розгляду цих вимог вирішення по суті решти позовних вимог є неможливим.

Оскільки ухвалені судами обох інстанцій рішення не відповідають вимогам статті 159 КАС України щодо законності і обґрунтованості, а рішення суду першої інстанції скасовано апеляційним судом, рішення останнього підлягає скасуванню в повному обсязі, а справа відповідно до правил статті 227 КАС України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судових рішеннях.