головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Маслія В. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Одеської міської ради про скасування рішення в частині,

ОСОБА_4 звернулась з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради, в якому просила визнати неправомірним та скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 15 серпня 2013 року № 304 про демонтаж некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі у частині демонтажу павільйону з літнім майданчиком за адресою: АДРЕСА_1 - що належать позивачу (п. 61 Рішення).

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2014 року позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інтенції, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій просила скасувати його та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що позивачем з Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів 20 грудня 2012 року укладений договір № 112/4 оренди окремого індивідуально визначеного майна - твердого покриття, площею 192,00 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 304 від 15 серпня 2013 року "Про демонтаж об'єктів дрібно-роздрібної торговельної мережі" зобов'язано Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів ОМР вжити заходи з проведення демонтажу об'єктів дрібно-роздрібної торговельної мережі, торговельних майданчиків згідно переліку, у 5-денний термін з дати набуття чинності цього рішення надати приписи суб'єктам господарювання щодо проведення ними демонтажу об'єктів дрібно-роздрібної торговельної мережі, торговельних майданчиків власними силами за власний рахунок, демонтувати відповідні об'єкти дрібно-роздрібної торговельної мережі, торговельні майданчики у разі непроведення своєчасного демонтажу власниками за їх рахунок.

Згідно переліку некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі демонтажу за цим рішенням підлягає належний позивачу об'єкт, що розташований на орендованому майданчику.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач заявила цей позов.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в повному обсязі виконано необхідні дії, пов'язані з розміщенням та експлуатацією об'єкту дрібно-роздрібної торгівлі, у зв'язку із чим оскаржуване рішення є незаконним та має бути скасовано.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем самовільно встановлено тимчасову споруду, а тому остання підлягає демонтажу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17 лютого 2011 року розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Приписами п. 2 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерством регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21 жовтня 2011 року (z1330-11) , визначено, що встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив'язки та їх самовільне розміщення забороняється.

За правилами вказаної норми, підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС, який оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за відповідною заявою замовника, який має намір встановити ТС.

Вичерпний перелік документів, які подаються замовником разом із заявою про намір встановити ТС, визначено п.п. 2.3 Порядку № 244 від 21 жовтня 2011 року (z1330-11) , а саме: такими документами є графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив'язкою до місцевості, реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація).

Згідно із п.п. 2.6 Порядку № 244 від 21 жовтня 2011 року (z1330-11) для оформлення паспорта прив'язки замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб'єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб'єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів України" (2807-15) ; технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж.

Зазначені документи замовником отримуються самостійно.

У разі самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу (п.п. 2.30 Порядку № 244 від 21 жовтня 2011 року (z1330-11) ).

З огляду на викладене вбачається, що чинним законодавством чітко визначено порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, механізм їх розміщення та перелік документів, необхідний для реалізації відповідного наміру суб'єктом господарювання.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивачем не дотримано порядок розміщення тимчасових споруд для провадження господарської діяльності, оскільки із відповідними заявами до органу з питань містобудування та архітектури позивач не зверталася, паспорт прив'язки для розміщення тимчасових споруд не оформлювався.

Посилання суду першої інстанції на зібрані дозвільні документи та узгодженння встановлення пункту роздрібної торгівлі з СЕС (лист № 3-2/1052 від 25.03.2011 року), управлінням архітектури та містобудування (лист № 01.10/2212/о від 30.12.2010 року, лист № 01-10/1083/О від 30.11.2011 року), Приморською районною адміністрацією (лист № 01-08/4163 від 20.12.2012 року) не має правового значення, виходячи з приписів вказаного вище Порядку.

Оскільки висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, то скаргу позивача слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року - без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.