У жовтні 2013 року Приватне акціонерне товариство "Запоріжбіосинтез" звернулося до суду з позовом до Запорізької митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про зобов'язання вчинити певні дії та просив суд:

- визнати протиправною відмову Запорізької митниці Міндоходів від 30.08.2013 року та від 23.09.2013 року в поверненні Приватному акціонерному товариству "Запоріжбіосинтез" надмірно сплачених митних платежів у сумі 242645,52 грн..

- зобов'язати Запорізьку митницю Міндоходів підготувати та направити в установленому порядку до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення Приватному акціонерному товариству "Запоріжбіосинтез" коштів у сумі 242645,52 грн., що обліковувалися на відповідному рахунку митного органу.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Запорізької митниці Міндоходів від 30.08.2013 року та від 23.09.2013 року в поверненні Приватному акціонерному товариству "Запоріжбіосинтез" надмірно сплачених митних платежів у сумі 242645,52 грн.

Зобов'язано Запорізьку митницю Міндоходів підготувати та направити в установленому порядку до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення Приватному акціонерному товариству "Запоріжбіосинтез" коштів у сумі 242645,52 грн., що обліковувалися на відповідному рахунку митного органу.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що не встановлено наявності надмірної сплати митних платежів, оскільки товариство в деклараціях самостійно зазначило коди товару згідно УКТЗЕД, ставка мита по яких складає 10%.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухваленні нового про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що митниця вчинила протиправну бездіяльність не розглянувши заяву товариства про повернення надміру сплачених коштів належним чином.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Запорізька митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року.

На адресу Вищого адміністративного суду України, надійшло заперечення від Приватного акціонерного товариства "Запоріжбіосинтез", в яких просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутньої в судовому засіданні представника позивача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПрАТ "Запоріжбіосинтез" звернулося до Запорізької митниці з заявою від 19.08.2013 року за № 01-295 про повернення на його депозитний рахунок надмірно сплачені грошові кошти.

Зверненню товариства слугувало скасування в судовому порядку рішень Запорізької митниці про визначення коду товару від 03.07.2012 року № КТ-112-0195-2012 та від 02.02.2012 року № КТ-112-0025-2012, а саме грошові кошти в сумі 242645,52 грн., що сплачені по: ВМД №112050000/2012/016632 від 24.07.2012 року, ВМД № 112050000/2012/015714 від 12.07.2012 року, ВМД № 112050000/2012/020965 від 21.09.2012 року, ВМД № 112050000/2012/001330 від 25.01.2013 року.

За результатом розгляду заяви Запорізькою митницею було направлено на адресу позивача лист від 30.08.2013 року за № 07.1-02-10-24/2334, в якому повідомила про можливість повернення з Державного бюджету коштів в сумі 58486,8 грн., сплачених за ВМД 112050000/2012/016632 від 20.07.2012 року за умови дотримання вимог наказу Держмитслужби України від 20.07.2007 року №618.

Щодо повернення коштів за іншими ВМД, зазначеними у зверненні, Запорізька митниця повідомила, що за такими ВМД оформлювалися інші партії товарів, що надійшли за іншими товаросупровідними документами. Дослідження останніх експертними підрозділами ЦМУЛДЕР не проводилось, рішення про класифікацію товарів митницею не приймались.

Товариство після отриманні відповіді митного органу 11.09.2013 року подало до останнього заяву про повернення грошових коштів у сумі 58486,80 грн., сплачених за ВМД 112050000/2012/016632 від 24.07.2012 року у зв'язку зі скасуванням Запорізьким окружним адміністративним судом рішення про визначення коду товару від 03.07.2012 року № КТ-112-0195-2012.

Проте, Запорізька митниця листом № 07.1-04-10-24/2802 від 23.09.2013 року повідомила про відсутність підстав для повернення коштів з Державного бюджету. Зокрема, митним органом зазначено, що для товару, заявленого до митного оформлення за ВМД 112050000/2012/010341 від 14.05.2012 року, декларантом зазначено код УКТЗЕД 2309909990 - ставка мита 10%.

Рішенням про класифікацію товару № КТ-112-0195-2012 від 03.07.2012 року, товар класифіковано за кодом УКТЗЕД 2309903100 - ставка мита 10%.

На виконання рішення суду митницею відкликано рішення про визначення коду товару від 03.07.2012 року № КТ-112-0195-2012. В задоволенні позовних вимог щодо визнання коду товару відмовлено. А тому Запорізька митниця Міндоходів не вбачає підстав для повернення коштів з Державного бюджету.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Статтею 301 Митного кодексу України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

Згідно до частин 1, 3 статті 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України (2755-17) . Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до п.п.43.1 - 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви, готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Процедура повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 816, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364 (z1097-07) (далі - Порядок № 618).

Відповідно до п.1 розділу ІІІ Порядку № 618 (z1097-07) , для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати (п.п.2, 3 розділу ІІІ Порядку № 618 (z1097-07) ).

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Керівник або заступник керівника митного органу на підставі результатів перевірки, в разі її проведення, підписує висновок про повернення, реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України - пакет документів на повернення коштів. Пакет документів на повернення коштів передається до загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України (п.п.4, 5, 6 розділу ІІІ Порядку № 618 (z1097-07) ).

Відповідно до п.7 розділу III Порядку № 618 (z1097-07) , висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

Запорізька митниця Міндоходів у своїй касаційній скарзі посилається на те, що за результатами розгляду справи № 0870/701/12, предметом розгляду якої було визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару від 03.07.2012 року № КТ-112-0195-2012, Вищим адміністративним судом України справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того, зазначив, що апеляційним судом при постановлені рішення порушено норми Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 816 (z1097-07) .

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з твердженням скаржника та приходить до висновку про залишенням в силі постанови суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частин 2, 4 ст. 69 Митного кодексу України, органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

За всіма ВМД товариством було заявлено до митного оформлення ідентичний товар щодо якісних показників на підставі одного контракту.

Як вбачається з матеріалів справи, Запорізькою митницею було прийнято рішення про визначення коду товару від 03.07.2012 року № КТ-112-0195-2012.

Враховуючи вказане рішення декларант і зазначив у ВМД № 112050000/2012/015714 від 12.07.2012 року, № 112050000/2012/020965 від 21.09.2012 року, № 112050000/2012/001330 від 25.01.2013 року код товару 2309903100, що відповідає вимогам статті 313 Митного кодексу України.

Враховуючи, що позивач діяв згідно вимог законодавства, а підстави для відмови у задоволенні його заяви про повернення коштів є вичерпними і в даному випадку відсутні, це свідчить про протиправну бездіяльність митниці щодо нерозгляду заяви товариства про повернення надмірно сплачених коштів та вчинення дій щодо їх повернення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції були повно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційних скарг висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо посилань скаржника на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2014 року по справі № 0870/7011/12 про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2012 року у справі № 0870/7011/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2013 року визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці від 03.07.2012 року № КТ-112-0195-2012.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2014 року вищевказані рішення скасовано, адміністративну справу направлено до суду першої інстанції.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Запоріжбіосинтез" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці від 03.07.2012 року № КТ-112-0195-2012.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2015 року апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі № 0870/7011/12 (СН808/5/15) повернуто заявнику.

Отже, рішення Запорізької митниці від 03.07.2012 року № КТ-112-0195-2012 щодо класифікації товару за кодом УКТЗЕД, скасовано.

Судом апеляційної інстанції правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, воно ґрунтується на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, підстав для його скасування не вбачається.