головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, -

ОСОБА_4 пред'явив позов до Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді (далі - УПФ) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 06 лютого 2012 року № Ф-332У.

27 березня 2013 року позивачем подано заяву про доповнення позовних вимог, в якій просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу у сумі 3810, 30 грн. від 06 лютого 2012 року № Ф-332.

02 квітня 2013 року позивачем подано заяву про доповнення позовних вимог, в якій просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу у сумі 3810, 30 грн. від 06 лютого 2012 року № Ф-332 та вимогу про сплату недоїмки у сумі 4572,42 грн. № 332 від 15 лютого 2013 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовані вимоги УПФ про сплату боргу від 06 лютого 2012 року № Ф332У на суму 4010, 30 грн., від 06 лютого 2012 року № Ф332 на суму 3810, 30 грн. та від 15 лютого 2013 року № Ф332У на суму 4572,42 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, скаржник оскаржив його.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що 07 березня 2012 року ОСОБА_4 отримав вимогу № Ф-332У від 06 лютого 2012 року про сплату недоїмки зі страхових внесків в розмірі 4010,30 грн.

Позивач із вимогою про сплату боргу від 06 лютого 2012 року не погодився і надіслав відповідачу заяву про узгодження зобов'язання.

21 березня 2012 року ОСОБА_4 отримав рішення від 16 березня 2012 року № 3040/10 за результатами розгляду його заяви про узгодження вимоги про сплату недоїмки, відповідно до якого йому було відмовлено у задоволенні заяви про узгодження.

26 квітня 2012 року позивач отримав рішення головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 12 квітня 2012 року № 3735/07 про результати розгляду його скарги на рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді від 16 березня 2012 року №3040/10 відповідно до якого скаргу позивача було залишено без задоволення.

15 лютого 2013 року відповідачем було направлено ОСОБА_4 вимогу про сплату недоїмки № 332 у сумі 4572,42 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржувані вимоги про сплату недоїмки зі страхових внесків є правомірними та не підлягають скасуванню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що 15 лютого 2013 року відповідачем було сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу № Ф332 в розмірі 8282, 72 грн. Дана вимога включає суму боргу згідно вимоги від 06 лютого 2012 року на суму 3810,30 грн. та суму боргу згідно вимоги від 15 лютого 2013 року № Ф332У на суму 4572,42 грн. за виключенням 100 грн., які сплачені позивачем.

Оскільки відповідачем сформовано остаточну вимогу про сплату боргу від 15 лютого 2013 року на суму 8282,72 грн., яка позивачем не оскаржується, тому попередні вимоги від 06 лютого 2012 року та від 15 лютого 2013 року є протиправними, оскільки відповідачу необхідно було їх відкликати у зв'язку з формуванням нової вимоги на нову суму боргу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що вимоги відповідача про сплату боргу зі страхових внесків від 06 лютого 2012 року № Ф332У на суму 4010, 30 грн., від 06 лютого 2012 року № Ф332 на суму 3810,30 грн. та від 15 лютого 2013 року № Ф332У на суму 4572,42 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією суду апеляційної інстанції погоджується із огляду на наступне.

Відповідно статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Статусу платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування суб'єкти господарювання набувають з дня взяття їх на облік Пенсійним фондом, зокрема на підставі відповідної заяви або відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (755-15) .

Згідно пункту 1 та пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Статтею 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Пунктом 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні такими суб'єктами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах сплачують страховий внесок в розмірі 34,7% від суми, що визначається такими платниками самостійно, як для себе, так і зазначених членів його сім'ї. При цьому сума, з якої нараховується єдиний внесок не може бути меншою ніж мінімальна заробітна плата.

Статтею 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (зі змінами та доповненнями) визначено на 2011 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 941 грн., з 1 квітня - 960 грн., з 1 жовтня - 985 грн., з 1 грудня - 1004 грн.;

Мінімальний страховий внесок у 2011 році становив з 01 січня 2011 року - 326 грн. 53 коп., з 01 квітня 2011 року - 333 грн. 12 коп., з 01 жовтня 2011 року - 341 грн. 80 коп., з 01 грудня 2011 року - 348 грн. 39 коп.

Статтею 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" визначено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 01 січня - 1073 грн., з 01 квітня - 1094 грн., з 01 липня - 1102 грн., з жовтня - 1118 грн., з 01 грудня - 1134 грн.

Мінімальний страховий внесок у 2012 році в період січень-березень 2012 року становив 372,33 грн., в період квітень-червень 2012 року - 379,62 грн., в період липень-вересень 2012 року - 382,39 грн., в період жовтень - листопад 2012 року - 387,95 грн., в грудні 2012 року - 393,50 грн.

В 2011 році ОСОБА_4, як фізична особа-підприємець, повинен був сплатити до органів Пенсійного фонду фіксований розмір єдиного внеску в сумі 4010, 30 грн., за 2012 рік фіксований розмір єдиного внеску в сумі 4572,42 грн.

Порядок нарахування і сплату фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів визначено в Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 (z0994-10) (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 7.5 розділу 7 Інструкції, фізичні особи-підприємці за себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, сплачують єдиний внесок протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада у вигляді авансових платежів в розмірі 25 відсотків річної суми єдиного внеску, обчисленої від суми, визначеної податковими органами для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний рік до 1 квітня наступного року, на підставі даних річної податкової декларації.

Згідно частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

Пунктом 6.8 Інструкції передбачено, що у разі якщо платник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені, не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання.

Матеріалами справи підтверджено, що 06 березня 2012 року ОСОБА_4 сплатив єдиний внесок в сумі 200 грн., яка згідно даних карток особового рахунку була зарахована в погашення заборгованості по сплаті єдиного внеску.

Згідно пункту 6.8 Інструкції, відповідачем за даними картки особового рахунку платника станом на 05 листопада 2012 року було сформовано вимогу для пред'явлення до виконання до органів державної виконавчої служби на залишок суми боргу від 6 лютого 2012 року № Ф332У на дату подання вимоги на виконання до міського відділу ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що формувати вимогу на залишок суми боргу в розмірі 3810,30 грн. відповідачу необхідно було за умови відкликання попередньої вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи у позивача в 2012 році виник борг зі сплати страхових внесків на суму 4572,42 грн.

ОСОБА_4 суму боргу у встановлені строки не сплатив, вимоги про сплату боргу не узгодив, тому відповідач сформував та надіслав позивачу вимогу про сплату боргу від 15 лютого 2013 року № Ф332У на суму 4572, 42 грн.

Позивачем була сплачено 100 грн., які також були зараховані в погашення заборгованості по сплаті єдиного внеску.

15 лютого 2013 року відповідачем було сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу № Ф332 в розмірі 8282, 72 грн. Дана вимога включає суму боргу згідно вимоги від 06 лютого 2012 року на суму 3810, 30 грн. та суму боргу згідно вимоги від 15 лютого 2013 року № Ф332У на суму 4572, 42 грн. за виключенням 100 грн., які сплачені позивачем.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що оскільки 15 лютого 2013 відповідачем сформовано остаточну вимогу про сплату боргу на суму 8282, 72 грн., яка позивачем не оскаржується, попередні вимоги від 06 лютого 2012 року та від 15 лютого 2013 року є протиправними, оскільки відповідачу необхідно було їх відкликати у зв'язку з формуванням нової вимоги на суму боргу, зазначену у попередніх вимогах.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та прийшов до правильного висновку про визнання протиправними та скасування вимог відповідача про сплату боргу зі страхових внесків від 06 лютого 2012 року № Ф332У на суму 4010,30 грн., від 06 лютого 2012 року № Ф332 на суму 3810, 30 грн. та від 15 лютого 2013 року № Ф332У на суму 4572,42 грн.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.