головуючого суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області, третя особа Головне управління юстиції у Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) пред'явив позов до Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області (далі - ГУ ДКС України в Чернігівській області), третя особа Головне управління юстиції у Чернігівській області (далі - ГУЮ у Чернігівській області) про (з урахуванням збільшення позовних вимог) визнання протиправною бездіяльності ГУ ДКС України в Чернігівській області щодо невиконання платіжних доручень ГУЮ у Чернігівській області про перерахування на користь позивача боргу в сумі 143367 грн. 50 коп.; зобов'язання відповідача перерахувати на користь ФОП ОСОБА_4 борг в сумі 143367 грн. 50 коп..

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДКС України Чернігівської області щодо невиконання платіжних доручень ГУЮ у Чернігівській області про перерахування на користь ФОП ОСОБА_4 боргу в сумі 143367,50 грн..

Зобов'язано ГУ ДКС України Чернігівської області перерахувати на користь ФОП ОСОБА_4 борг в сумі 143367,50 грн..

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі ГУ ДКС України в Чернігівській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що позивач 22 вересня 2000 року зареєстрований виконавчим комітетом Чернігівської міської ради як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 № 305600, є суб'єктом оціночної діяльності, що підтверджується сертифікатом № 16241/14 від 04 квітня 2014 року, виданим Фондом Державного майна України.

Згідно інформації ГУЮ у Чернігівській області у відповідача перебувають платіжні доручення згідно переліку: від 07.11.2014 № 6311, № 6317, від 18.11.2014 № 6739-№ 6742, № 6744-№ 6750, № 6752, № 6753, № 6755, № 6757, № 6761-№ 6765, № 6767, № 6768, № 6770, № 6772, № 6773, № 6775, № 6777, № 6778, № 6780-№ 6784, № 6792-№ 6794, № 6796-№ 6798, № 6800, № 6802, № 6806, № 6808, № 6809, № 6811- № 6813, № 6905, від 21.11.2014 № 6961, від 25.11.2014 № 7060-№ 7062, від 27.11.2014 № 6732, від 16.12.2014 № 7605-№ 7614, від 18.12.2014 № 7947-№ 7949, № 7956, № 7957, від 24.12.2014 № 8130, № 8133, № 8136, № 8137, № 8139, № 8141, № 8143, № 8144, № 8146, № 8147, № 8149, № 8151, № 8153-№ 8155, № 8157, № 8159, № 8160, № 8161, № 8163, № 8165, № 8166, № 8168, № 8170 на загальну суму 143367,50 грн. по оплаті послуг ФОП ОСОБА_4, що полягали у складанні звітів при проведенні експертної оцінки описаного арештованого та конфіскованого майна.

Станом на 29 грудня 2014 року вказані кошти позивачу не перераховані.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги зазначив, що відповідачем не надано суду належних доказів правомірності його бездіяльності щодо неперехування коштів у розмірі 143367,50 грн. за зазначеними платіжними дорученнями.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується, вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв щодо позивача не як суб'єкт владних повноважень, а тому даний спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин із огляду на наступне.

Згідно частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спірних правовідносин є визнання протиправною бездіяльності ГУ ДКС України в Чернігівській області щодо невиконання платіжних доручень ГУЮ у Чернігівській області про перерахування на користь позивача боргу в сумі 143367 грн. 50 коп. та зобов'язання відповідача перерахувати на користь ФОП ОСОБА_4 борг в сумі 143367 грн. 50 коп..

Позивач, вважаючи, що бездіяльністю ГУ ДКС України Чернігівської області щодо неперерахування на його користь боргу в сумі 143367,50 грн. порушені його права, звернувся із даним позовом до суду.

Згідно частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції прийшли до невірних висновків, що справа підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Спір підлягає вирішенню господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись статтями 157, 222, 228, 230, 231 КАС України, -

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року скасувати.

Провадження у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області, третя особа Головне управління юстиції у Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії закрити.

Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду з позовом в порядку господарського судочинства.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.