Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач), суддів Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

секретар судового засідання Малина Л.В.,

за участю представника відповідача - Семененка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Генерального прокурора України

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до Генерального прокурора України про визнання дій неправомірними,

У серпні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, визнати протиправною бездіяльність Генерального прокурора України по відмові у розгляді скарг від 13 травня 2011 року, 31 травня 2011 року, 22 липня 2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2011 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Генерального прокурора України в частині ненадання відповіді на звернення позивача від 13 травня 2011 року та 22 липня 2011 року та зобов'язано забезпечити їх розгляд. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Генеральний прокурор України порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог і направлення справи в цій частині на новий розгляд. Зазначає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 направив Генеральному прокурору України скаргу від 13 травня 2011 року, у якій оскаржував відповіді прокурора Львівської області від 17 лютого 2011 року та заступника прокурора Львівської області від 29 квітня 2011 року.

22 липня 2011 року позивачем скеровано до Генерального прокурора України скаргу, у якій він оскаржує неналежний розгляд Прокуратурою Львівської області його скарг щодо захоплення приміщення АДРЕСА_1, та просить забезпечити виконання норм Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) . Згідно перелічених додатків до скарги позивачем додано заяву до прокурора Львівської області від 15 квітня 2011 року, звернення до заступника прокурора Львівської області, на які він не отримав відповіді, скаргу скеровану заступнику прокурора Львівської області від 30 червня 2010 року та додаткову скаргу від 16 травня 2011 року, на яку він також не отримав відповіді.

Скарга позивача від 13 травня 2011 року отримана Генеральною прокуратурою України 19 травня 2011 року та листом від 19 травня 2011 року № 19-р скерована за належністю до Прокуратури Львівської області для організації перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Скарга позивача від 22 липня 2011 року отримана Генеральною прокуратурою України 03 серпня 2011 року та листом від 08 серпня 2011 року № 05/2/1-7011-01 направлена до Прокуратури Львівської області для перевірки наведених у ній доводів, оскільки позивачем не було долучено до скарг будь-яких доказів того, що попередні звернення позивача розглядалися прокурором Львівської області.

Крім цього, позивачем скеровано до Генерального прокурора України скаргу від 31 травня 2011 року, у якій позивач просив притягнути до відповідальності прокурора управління розгляду звернень та прийому громадян ОСОБА_6, а також щодо дій заступника прокурора Львівської області ОСОБА_7., з посиланням на те, що відповіді на вказану скаргу не отримав.

Згідно відповіді від 23 червня 2011 року № 19-88990вих-11 скарга позивача від 31 травня 2011 року була розглянута, про що йому відправлено відповідного листа. Відповідно до реєстру відправленої кореспонденції № с480 від 23 червня 2011 року, позивачу було скеровано згадану відповідь.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що скарги ОСОБА_5 від 13 травня 2011 року та від 22 липня 2011 року не знайшли свого вирішення та неправомірно направлені Генеральною прокуратурою України на розгляд до Прокуратури Львівської області, оскільки у цьому зверненні він просив Генерального прокурора України особисто захистити його права, а тому Генеральний прокурор України вчинив протиправну бездіяльність.

Проте, такі висновки судів помилкові.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 6 Закону України "Про прокуратуру" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 15 вказаного Закону Генеральний прокурор України відповідно до законів України видає обов'язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції.

Наказом Генерального прокурора України від 30 вересня 2005 року № 53 (v0053900-05) (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) затвердженого Регламент Генеральної прокуратури України (далі - Регламент).

Відповідно до пункту 1.2. Регламенту керівництво Генеральною прокуратурою України здійснює Генеральний прокурор України.

Начальники структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, їх заступники є безпосередніми організаторами роботи у підрозділах. Самостійний структурний підрозділ Генеральної прокуратури - це Головне управління, управління, відділ, інші підрозділи на правах управлінь і відділів, які відповідно до затвердженої структури Генеральної прокуратури України не входять до складу інших підрозділів і підпорядковуються безпосередньо заступнику Генерального прокурора України або Генеральному прокурору України (пункти 1.3., 1.4. Регламенту).

Пунктом 6.1. Регламенту визначено, що приймання, реєстрація, розгляд та проходження звернень і документів здійснюється відповідно до Інструкції з діловодства в органах прокуратури України та цього Регламенту.

Звернення, що надійшли до Генеральної прокуратури України, після реєстрації у секретаріаті (проставлення штампа з датою надходження і реєстраційного номера) передаються до управління розгляду звернень та прийому громадян. Працівники цього відділу вивчають звернення та визначають структурний підрозділ Генеральної прокуратури України, до компетенції якого належить вирішення питань, викладених у зверненні, після чого повертають їх до секретаріату для подальшого спрямування.

Вхідна кореспонденція подається секретаріатом і управлінням розгляду звернень та прийому громадян на розгляд керівництву Генеральної прокуратури України двічі на день відповідно до розподілу обов'язків.

Відповідно до пункту 6.2. Регламенту Генеральному прокурору України або особі, яка виконує його обов'язки, подаються на розгляд документи та звернення, які надійшли на його ім'я від Президента України, Голови Верховної Ради України, Глави Адміністрації Президента України, Прем'єр-міністра України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Секретаря Ради національної безпеки та оборони України, Голови Конституційного Суду України, Голови Верховного Суду України, голів вищих спеціалізованих судів України, Голови Вищої ради юстиції України, Голови Центральної виборчої комісії України, Голови Служби безпеки України, Голови Державної податкової адміністрації України, Голови Державної митної служби України, Голови Державної прикордонної служби України, запити народних депутатів України, звернення Героїв України, Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни, скарги на дії заступників Генерального прокурора України, а також з актуальних питань, що викликали підвищену увагу громадськості та засобів масової інформації.

Наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року № 9гн (v0009900-05) "Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України" (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Інструкцію про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України (далі - Інструкція).

Згідно із пунктом 3.1. Інструкції відповідальність за своєчасний і якісний розгляд звернень покладається на керівників структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратур регіонів та Військово-Морських Сил України, міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них прокурорів.

Пунктами 3.10., 3.11. Інструкції встановлено, що начальникам самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України передаються на розгляд звернення громадян та юридичних осіб щодо рішень, прийнятих підлеглими працівниками або прокурорами обласного рівня, а також з питань зволікання, тривалого неприйняття ними рішень, залишення їх без розгляду. Звернення громадян та юридичних осіб, які надійшли до Генеральної прокуратури України вперше і за ними не приймалися рішення прокурорами обласного рівня (первинні звернення), передаються в управління розгляду звернень та прийому громадян для розгляду і надсилання до підпорядкованих прокуратур (відповідних відомств) для вирішення.

Отже, рішення по скаргам позивача приймались працівниками Генеральної прокуратури України відповідно до Регламенту та Інструкції.

За приписами пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що у Генерального прокурора України відсутні повноваження щодо особистого розгляду скарг позивача, тому не має підстав вважати, що Генеральним прокурором України вчинено протиправну бездіяльність у зв'язку з ненадання відповіді на звернення позивача від 13 травня 2011 року та 22 липня 2011 року.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії, зокрема, обов'язку Генерального прокурора України забезпечити розгляд скарг позивача, то суб'єкта владних повноважень можна зобов'язати до виконання лише тих обов'язків, які були на нього покладені законом чи іншим нормативно-правовими актами.

Враховуючи, що чинним законодавством не передбачено обов'язку Генерального прокурора України розглядати скарги позивача, позовні вимоги в цій частині задоволенню також не підлягають.

На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Генерального прокурора України задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року скасувати, ухваливши нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 до Генерального прокурора України про визнання дій неправомірними.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.