розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Полтавської обласної громадської організації "Право на захист" на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у справі № 524/11575/13-а за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької районної ради Полтавської області, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат", Полтавська обласна громадська організація "Право на захист", ОСОБА_2, Кременчуцька районна державна адміністрація Полтавської області, Кременчуцька міська організація інвалідів війни, Збройних Сил та учасників бойових дій, Кременчуцька міська організація Українського товариства мисливців і рибалок, Кременчуцька міськрайонна громадська організація інвалідів "Союз Чорнобиль України" про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,-

У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Кременчуцької районної ради Полтавської області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати рішення ради від 27.06.2013 р. двадцятої сесії шостого скликання "Про схему планування території Кременчуцького району Полтавської області".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті відповідачем спірного рішення порушені вимоги Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля ратифікованої Законом України № 832-ХІУ від 06.07.1999 р. (832-14) , Конституції України (254к/96-ВР) , Законів України: "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) , "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) . Спірне рішення, в яке включене планування Біланівського ГЗК на території району, прийняте з порушенням Регламенту Кременчуцької районної ради Полтавської області, без проведення громадських слухань та екологічної експертизи.

Постановою Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 12 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 та Полтавська обласна громадська організація "Право на захист" звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в яких просять скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та задовольнити позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, житель м. .Кременчука, не будучи мешканцем Кременчуцького району, оскаржує рішення Кременчуцької районної ради Полтавської області від 27.06.2013 р. двадцятої сесії шостого скликання про прийняття Схеми планування території Кременчуцького району Полтавської області, прийнятої з ініціативи голів сільських рад Кременчуцького району. При цьому, позивач посилається, в тому числі, на ті обставини, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1 категорії та інвалідом 2 групи. Можливе погіршення екологічної та техногенної ситуації в Кременчуцькому районі являє велику небезпеку для життя та здоров'я його та його доньки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем всупереч вимогам ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України не обґрунтовано належним чином, що оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень порушені його або його доньки права, свободи чи інтереси.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звертатися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Виходячи з наведених законодавчих норм, судами першої та апеляційної інстанції вірно зазначено, що в даних спірних правовідносинах необхідно встановити чи оскаржуваним рішення порушуються права, свобода чи інтереси позивача чи його доньки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірним рішенням Кременчуцькою районною радою Полтавської області затверджена Схема планування території Кременчуцького району Полтавської області. Ініціаторами прийняття вказаного рішення були саме голови сільських рад Кременчуцького району Полтавської області.

Судами також встановлено, що позивач являється мешканцем м.Кременчука, а не Кременчуцького району.

Таким чином, як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, відсутні підстави, передбачені ст. 6 КАС України, для звернення ОСОБА_1 з вказаним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не доведено та не наведено обставин, в чому саме полягає порушення прав та інтересів позивача та його доньки у зв'язку з прийняття оскаржуваного рішення, яким чином рішення про прийняття Схеми планування території Кременчуцького району Полтавської області приведе до погіршення екологічної та техногенної ситуації в Кременчуцькому районі, а також в м.Кременчузі, в чому полягатиме небезпека для життя та здоров'я позивача і його доньки, не обґрунтовано зв'язок між оскаржуваним рішенням відповідача та ймовірним погіршенням екологічної та техногенної ситуації в Кременчуцькому районі, м.Кременчузі з небезпекою для життя та здоров'я позивача, а також для життя та здоров'я його доньки.

Також безпідставними є доводи позивача, що він є землекористувачем земельної ділянки в Кременчуцькому районі, оскільки наданий ним договір оренди землі належним чином не зареєстрований.

Не є обґрунтованими посилання позивача на ту обставину, що він є членом УТМР, так як зазначеного членства він набув вже після прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, вірними є висновки судів, що не заслуговують на увагу доводи позивача та представника третьої особи - Полтавської обласної громадської організація "Право на захист" про те, що позивач є членом Кременчуцької міськрайонної громадської організації інвалідів "Союз Чорнобиль України" та відповідно до статуту цієї організації має право представляти інтереси всіх її членів, в тому числі мешканців Кременчуцького району, оскільки матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до суду саме як фізична особа та в своїх особистих інтересах.

Крім того, колегія суддів зазначає, що спірне рішення прийняте за ініціативою голів сільських рад Кременчуцького району і заперечень чи оскаржень рішення Кременчуцької районної ради від 27.06.2013 р. "Про схему планування території Кременчуцького району Полтавської області" від громадян району чи сільських громад не поступало.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Полтавської обласної громадської організації "Право на захист" відхилити.

Постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 12 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.