ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 березня 2016 року м. Київ К/800/29135/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ТОВ "Фоззі -Фуд" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року, -
в с т а н о в и в:
У листопаді 2013 року ТОВ "Фоззі -Фуд" звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасування рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/500238/2 від 17.05.2013.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/500238/2 від 17.05.2013.
У касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.
Встановлено, що 29.11.2012 між ТОВ "Фоззі - Фуд" (покупець) та Iceland Pelagic ehf (Ісландія) (продавець) укладено контракт № 455, за умовами якого продавець зобов'язався продати, а покупець - придбати рибну продукцію в асортименті, кількості, за цінами та згідно з інвойсами, які є невід'ємною частиною контракту.
На підставі контракту та інвойсу від 28.04. 2013 на митну територію України ввезено обумовлений умовами контракту, товар, а саме - рибу свіжоморожену морську - скумбрію (Frozen Mackerel/Scomber Scombrus), цілу, не патрану, не піддану тепловій та кулінарній обробці, без додання харчових добавок та приправ, не консервовану, упаковану у 1900 картонних коробів, вага нетто 19000 кг, розмірний ряд 400-600 г, торгівельна марка "Iceland Pelagic", виробник Iceland Pelagic Frostfishur ehf (A430), країна виробництва: Ісландія.
З метою митного оформлення товару ТОВ "Фоззі -Фуд" до митного органу подано електронну митну декларацію від 15.05.2013 № 100250000/2013/027679; картка обліку особи, яка здійсню операції з товарами № 125/2012/0000146 від 20.03.2013; міжнародну автомобільну накладну № 244633 від 10.05.2013; міжнародну автомобільну накладну № 697197 від 10.05.2013; книжка МДП від 10.05.2013; довідка про транспортні витрати № 72 від 10.05.2013; довідка про транспортні витрати № 455-28 від 10.05.2013; рахунок-фактура (інвойс) на товар SR005813 від 28.04.2013; пакувальний лист від 28.04.2013; контракт № 455 від 29.11.2012.
В зв'язку з виникненням у митного органу сумніву стосовно визначеної митної вартості позивачу запропоновано подати додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару за власним бажанням.
На виконання вказаних вимог позивачем надано платіжне доручення в іноземній валюті № 060 від 26.03.2013; виписку з бухгалтерської документації б/н від 27.03.2013; прас-лист б/н від 28.04.2013; комерційну пропозицію б/н від 23.04.2013.
17.05.2013 Київською міжрегіональною митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/500238/2, яким митну вартість визначено із застосуванням резервного методу.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що з врахуванням неможливості визначення митної вартості товарів на основі методів, передбачених статтями 58- 63 Митного кодексу України (далі - МК), його вартість правомірно встановлена відповідачем з використанням резервного методу у відповідності до вимог статті 64 цього Кодексу з обґрунтуванням неможливості застосування попередніх методів, а відтак дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів прийнято відповідачем згідно вимог чинного законодавства.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позовних вимог апеляційний суд виходив з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 МК.
За змістом частин 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з вимогами частин 1, 2, 3, 5 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Судом зазначено про ненадання митним органом доказів на підтвердження, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а тому витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішень цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товару.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням описаного апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100250000/2013/500238/2 від 17.05.2013.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з висновком апеляційного суду і доводи касаційної скарги його не спростовують.
Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного суду України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2014 року - залишити без змін.
ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235- 244-2 КАС України.
Судді: