розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек"

до відповідача-1 Реєстраційної служби Старокостянтинівського районного управління юстиції в особі державного реєстратора Ткачука Володимира Михайловича

відповідача-2 Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Нілової Ангеліни Олександрівни

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство "Банк "Форвард"

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

19.03.2015 р. до суду з позовом про визнання протиправними дій державного реєстратора Ткачука В.М. та скасування рішення про реєстрацію права звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Вікотек" (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що 29.01.2015 р. держреєстратором було прийнято рішення про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 35 за публічним акціонерним товариством "Банк "Форвард" (далі Банк). Вважаючи, що вказаними діями порушуються законні права та інтереси Товариства яке має документи, що підтверджують його право власності на вказане приміщення, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 8.06.2015 р. позов задоволено : визнано протиправними дії державного реєстратора щодо здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно за банком; визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Нілової А.О. від 29.01.2015 р., яким проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015 р. скасовано постанову суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. При цьому скаржник зазначив, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про безпідставність позовних вимог.

У своїх запереченнях Банк вважає судове рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2015 р. Банк, в особі свого представника Носальчук О.М., звернувся до державної реєстраційної служби України із заявою про державну реєстрацію свого права власності на комплекс, розташований за адресою : Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 35.

Рішенням держреєстратора Нілової А.О. проведено державну реєстрацію права, на підставі чого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис № 8546990.

До своєї заяви про проведення реєстрації Банк додав :

- довіреність на ім'я Носальчук О.М.;

- копію договору іпотеки від 27.09.2011 р., укладеного між публічним акціонерним товариством "Банк Руский Стандарт" та Товариством, відповідно до умов якого останнє передало в забезпечення зобов'язань, що виникають з кредитного договору, комплекс, загальною площею 621,9 м2, розташований за адресою: м. Старокостянтинів, вул. Острозького,35;

- свідоцтва, видані приватним нотаріусом 9.01.2015 р., про те, що 28.11.2014 р. нотаріусом передано Товариству та позичальнику (публічному акціонерному товариству "Світ Електроніки") зави про виконання вимоги Банку про усунення порушень кредитного договору, в якій надано 30-денний строк для виконання вимоги і ці заяви отримано позивачем та позичальником 2.12.2014 р.

Порядок здійснення державної реєстрації на час виникнення спірних правовідносин регламентувався Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМУ від 17.10.2013 р. N 868 (868-2013-п) (далі Порядок).

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.

Пунктом 46 Порядку обумовлено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає :

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Видані 9.01.2015 р. приватним нотаріусом свідоцтва містять повний текст вимоги Банку, направленої в адресу іпотекодавця та боржника, в якій, зокрема, відображено зміст порушеного зобов'язання, вимогу виконати порушене зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, свідоцтво нотаріуса підтверджує, що іпотекодавець та боржник отримали вимогу Банку 2.12.2014 р., тобто є документом, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання вимоги.

Таким чином, видані у відповідності до приписів статті 84 Закону України "Про нотаріат" свідоцтва підтверджують факти, що мають юридичне значення у правовідносинах, що виникають із договору іпотеки, а саме - передання Товариству та боржнику вимоги Банку з відповідним змістом, отримання іпотекодавцем та боржником вказаної вимоги, та завершення 30-денного строку з моменту отримання вимоги.

За таких обставин, у державного реєстратора не було передбачених чинним законодавством підстав відмовляти у проведенні державної реєстрації права власності Банку, оскільки останнім було надано всі передбачені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень документи для здійснення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки.

Відтак, судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок про те, що у спірних правовідносинах державний реєстратор діяв у відповідності до вимог чинного на той час законодавства, в межах наданої йому компетенції, не порушуючи при цьому законні права та інтереси позивача.

Доводи касаційної скарги правильність цих висновків не спростовують та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вікотек" залишити без задоволення, постанову Вінницького апеляційного адміністративного від 22.07.2015 р. - без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235- 244 КАС України.